Рішення № 62159452, 17.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4359/16 Справа № 200/25290/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства «Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності» Дніпропетровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, обґрунтовуючи його тим, що 11 травня 2015 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір №11/05 щодо реєстрації права власності останнього на будівлю магазину непродовольчих товарів по проспекту імені Газети «Правда», 2Ж у м. Дніпрі, за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язався на протязі 7 календарних днів з моменту підписання Договору сплатити грошові кошти за послуги. Для забезпечення виконання зазначених обов'язків між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір поруки. Оскільки відповідачі не виконують свої обовязки, то позивач просила солідарно стягнути з останніх грошові кошти у розмірі 3000,00 грн.

В межах розгляду позовної заяви ОСОБА_2, відповідачем ОСОБА_4 було заявлено зустрічний позов до ОСОБА_2, де третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності на будівлю магазину непродовольчих товарів по проспекту імені Газети «Правда», 2Ж у м. Дніпрі.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року у позовних вимогах ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів було відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено та визнано право власності останнього на нерухоме майно магазин непродовольчих товарів літ.А-1, загальною площею 46,1 кв.м., основною площею 46,1 кв.м., розташованого у м. Дніпро, пр-т. ім. Газети «Правда», буд. 2Ж. Також, було визнано вказане нерухоме майно таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом без додаткових актів введення об'єкта в експлуатацію.

Окрім цього, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 було стягнуто судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 900,00 грн.

Дізнавшись про наявність такого рішення і не погодившись з ним, Керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та КП «Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності» ДМР подали апеляційні скарги, в яких ставлять питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання права власності на спірний магазин непродовольчих товарів.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із положень ст. ст. 328, 376, 392 ЦК України, згідно яких відповідач, здійснивши самочинне будівництво магазину непродовольчих товарів та маючи будівельно-технічний висновок про готовність спірного майна до експлуатації, має право в судовому порядку визнати за собою право власності на магазин непродовольчих товарів, який розташовано за адресою по пр-ту ім. Газети «Правда», 2Ж у м. Дніпрі.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Із даної цивільної справи вбачається, що ОСОБА_4 з придбаних за власні кошти матеріалів, власними силами здійснив реконструкцію нерухомого майна-будівлі магазину непродовольчих товарів у будинку №2Ж літ. А-1 по пр-ту. ім.. Газети «Правда» у м. Дніпрі.

Технічні характеристики нерухомого майна як будівлі магазину непродовольчих товарів, складаються із літ. А-1, загальною площею 46,1 кв.м., основною площею 46,1 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 29 вересня 2015 року, зробленого інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5

Технічний стан нежитлового приміщення зазначений у висновку від 06 жовтня 2015 року, зробленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, зазначає, що будівельні роботи у будівлі магазину виконані без порушень, які впливають на експлуатаційні характеристики будівлі, відповідають будівельним, пожарним та санітарним вимогам, приміщення придатне до експлуатації.

Статтею 331 ЦК України, на яку посилався суд першої інстанції при вирішенні зустрічних позовних вимог, передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Постановою Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» розяснено, що право власності у порядку, встановленому ч. 3 ст. 376 ЦК України, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у звязку із знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Тобто, із правового змісту проаналізованих норм вбачається, що визнання права власності на незавершений обєкт самочинного будівництва не допускається.

В матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі документи щодо введення спірного магазину непродовольчих товарів до експлуатації в установленому законом порядку, що, в свою чергу, дало б змогу вважати такий обєкт будівництва завершеним в розумінні ст. ст. 331, 376 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що звіти від 29 вересня 2015 року та 06 жовтня 2015 року про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій спірного нерухомого майна, якими керувався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не містять оцінки стосовно завершеності та введення в експлуатацію обєкта будівництва, а зазначають лише про його технічний стан в цілому.

Частина 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» забороняє експлуатацію обєктів, не прийнятих в експлуатацію в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів здійснюється приймальними комісіями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зокрема у постанові №1243 від 22 вересня 2004 року «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів».

ОСОБА_4 не надав доказів на факт звернення взагалі до відповідних органів, зокрема ДМТ та КП «Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності» ДМР, з метою введення в експлуатацію магазину непродовольчих товарів, розташованого по пр-ту. ім.. Газети «Правда», будинок 2Ж у м. Дніпрі.

Окрім цього, ОСОБА_7В. у зустрічному позові не вказує на правові підстави зайняття земельної ділянки, а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Газети Правда, 2Ж, а згідно з інформацією Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради №12/3-147 від 15.03.2016 року рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету стосовно земельної ділянки за вказаною вище адресою не виявлено. Таким чином, ОСОБА_4 вказана земельна ділянка у встановленому законом порядку не надавалася, до відповідних органів з питанням передачі земельної ділянки у власність або надання у користування він не звертався.

В Постанові Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами ст.376 ЦК України ( про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 року зазначено, що за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК, ч.1 ст.3 ЦПК України). У звязку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору.

Матеріали справи не містять жодних документів на підтвердження відповідних звернень ОСОБА_4ВУ до компетентних органів.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів, приходить до висновку, що посилання Керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та КП «Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності» ДМР в своїх апеляційних скаргах на порушення норм процесуального та матеріального права цілком обґрунтовані та підлягають задоволенню, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року в частині задоволення зустрічних позовних ОСОБА_4 вимог про визнання права власності скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

А тому, керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради та Комунального підприємства "Управління з організації контролю благоустрою об'єктів сфери відпочинку, споживчого ринку та захисту інтелектуальної власності" Дніпропетровської міської ради задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2016 року в оскаржуваній частині скасувати.

Відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_8