Ухвала суду № 62158233, 12.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 522/3937/16-а

Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасов А.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_1, представника Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 02 червня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 1 роти 3 батальйону лейтенанта поліції ОСОБА_4, третя особа - Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції, про визнання дій неправомірними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції 1 роти 3 батальйону лейтенанта поліції ОСОБА_4, третя особа - Управління патрульної поліції у м.Одесі Департаменту патрульної поліції, про визнання дій відповідача щодо не оголошення спірної постанови та не вручення її копії неправомірними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення 26 лютого 2016 року серії ПС2 №857997 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 02 червня 2016 року позовні вимоги було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, положеннями п. 15.6 (е) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі ПДР) передбачено, що зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Відповідно до ст.122 КУПАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі пятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 лютого 2016 року постановою серії ПС2 №857997 інспектором патрульної поліції 1 роти 3 батальйону УПП м.Одеси лейтенантом поліції ОСОБА_4 позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності в звязку з тим, що 26 лютого 2016 року вона, керуючи автомобілем марки RENAULT LOGAN MCV, д/н за адресою: Фонтанська дорога, 14/3 порушила п. 15.9 (е) Правил дорожнього руху, а саме здійснила зупинку/стоянку на зупинці громадського транспорту, чим порушила ч.1 ст.122 КпАП України, в результаті чого накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн..

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, а також безпосередніми посиланнями самої позивачки в апеляційній скарзі (а.с.50, 59 (зворотній бік)), в якій, зокрема, наголошувалось, що вона «заїхала в кишеню за поворотом з Адміральського проспекту, де було припарковано багато автомобілів та зупинилась переднім бампером біля бордюру», та під час провадження в судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Тому, з огляду на наведене, та приймаючи до уваги фактичне визнання позивачкою факту її зупинки та стоянки на зупинці громадського транспорту в межах дії дорожнього знаку 5.41.1, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування спірної постанови відповідача немає, вказана постанова винесена у відповідності до норм діючого законодавства та в межах повноважень.

Доводи ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені посилання позивачки спростовуються матеріалами справи, в тому числі відеозаписом, з якого вбачається, що відповідач оголосив постанову, розяснив позивачці порядок та строки оскарження зазначеної постанови згідно зі статтями 287-289 КУПАП, суть правопорушення, надав можливість ознайомитись з постановою та викласти свої заперечення на окремому бланку за умови приєднання його до матеріалів справи та інше.

Також судова колегія не приймає до уваги посилання позивачки на те, що вона не бачила ані вказаного дорожнього знаку, ані самої зупинки громадського транспорту, оскільки вказані обставини, навіть якщо вони мали місце, не свідчать про відсутність в її діях складу правопорушення.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій відповідача щодо не оголошення спірної постанови та не вручення її копії неправомірними, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення 26 лютого 2016 року серії ПС2 №857997 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи позивача викладені у апеляційній скарзі за змістом ідентичні наданим до адміністративного позову запереченням, зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м.Одеси від 02 червня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності згідно законодавства та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.

Головуючий: ОСОБА_5 Суддя: Суддя: ОСОБА_6 ОСОБА_3