Рішення № 62157974, 21.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/2211/15-ц Провадження № 22-ц/772/3113/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 23 Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Медвецького С.К., Нікушина В.П.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11.02.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» про визнання договору оренди землі припиненим, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5048 га, яка розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ВН №07208 від 20.01.2002 року. 05.01.2005 року між ним і ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, який 25.10.2006 року був зареєстрований Липовецьким відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» за №04068640236. В позові зазначено, що бажаючи самостійно використовувати земельну ділянку та враховуючи те, що 05.01.2015 року строк оренди закінчувався, він 25.11.2014 року в письмовій формі повідомив ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» про відмову в поновленні договору оренди землі на новий строк, однак відповідач на подану ним заяву не відреагував, жодних дій щодо повернення належної йому земельної ділянки не вчинив та продовжує використовувати земельну ділянку у своїй господарській діяльності і не визнає, що договір оренди землі припинив свою дію, а тому позивач просив визнати договір оренди земельної ділянки таким, що припинив дію у звязку з закінченням строку, на який його було укладено.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11.02.2016 року позов задоволено.

Визнано договір оренди землі, який укладено 05.01.2005 року в с. Зозів Липовецького району Вінницької області між ОСОБА_2 і ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» щодо оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5048 га, яка розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області та належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ВН №07208 від 20.01.2002 року таким, що припинив дію у звязку із закінчення строку, на який його було укладено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

В судове засідання представник ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно ч.2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що укладена між сторонами додаткова угода до договору оренди землі, відповідно до якої збільшено строк оренди до 20 років, не була зареєстрована у встановленому законом порядку, відтак не набула чинності, при цьому за відповідачем зареєстроване право оренди земельної ділянки на підставі договору, що припинив свою дію, тобто за відсутності правової підстави.

Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05.01.2005 року між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» було укладено договір оренди землі №101, відповідно до якого орендодавець передав належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 3,5048 га, яка розташована на території Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років.

Вказаний договір оренди землі 25.10.2006 року був зареєстрований Липовецьким відділом Вінницької філії ДП «Центр ДЗК» за №04068640236.

Пунктом 4 даного договору передбачено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендодавець повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово попередити орендаря про свій намір припинити дію договору. При відсутності такого повідомлення договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.

ОСОБА_2 у відповідності до п. 4 договору оренди землі, 25.11.2014 року письмово повідомив ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» про свій намір припинити дію вказаного договору після закінчення строку, на який його було укладено, тобто 05.01.2015 року.

З матеріалів справи видно, що 27.12.2010 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 05.01.2005 року №101, якою до договору оренди внесено зміни і доповнення, зокрема, пункт 4 договору оренди землі викладено у такій редакції: «4. Договір укладено на 20 років. Після закінчення строку дії договору орендодавець повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, письмово попередити орендаря про свій намір припинити дію договору. При відсутності такого повідомлення договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.».

Крім того, пунктом 3 додаткової угоди до договору оренди землі визначено, що дана додаткова угоди є невідємною частиною договору оренди землі №101 від 05.01.2005 року та набирає чинності з дати державної реєстрації.

Згідно п. 23 договору оренди землі №101 від 05.01.2005 року договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Положеннями ст.ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 1 частини 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 13.06.2016 року у справі №6-643цс16 передбачено, що згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною пятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обовязки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у додатковій угоді від 27.12.2010 року до договору оренди землі №101 від 05.01.2016 року відсутня відмітка про державну реєстрацію, як це передбачено пунктом 3 вищевказаної додаткової угоди.

Крім того, суд першої інстанції, задовольняючи позов, помилково дійшов висновку щодо початку та закінчення строку дії договору оренди землі від 05.01.2005 року, який було зареєстровано 25.10.2006 року, оскільки початком перебігу 10-ти річного строку дії договору є момент його реєстрації.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази, судова колегія приходить до висновку, що заявлений позов є передчасним, оскільки початок перебігу строку дії оспорюваного договору оренди землі починається з моменту його реєстрації, а саме з 25.10.2006 року, тобто як на момент звернення в суд із вказаним позовом так і на даний час, зазначений договір оренди землі ще не припинив свою дію, оскільки не закінчився строк, на який його було укладено.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що рішеннясуду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а також відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача на користь ТОВ «Сімекс-Агро» мають бути стягнуті понесені ним і документально підтверджені судові витрати, а саме судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11.02.2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» про визнання договору оренди землі припиненим відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Сімекс-Агро» судовий збір в сумі 535,92 грн..

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_3

Судді: /підпис/ ОСОБА_4

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом: