Рішення № 62157939, 17.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 127/15654/15-ц Провадження № 22-ц/772/3106/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Оніщука В.В., Панасюка О.С.

при секретарі: Торбасюк О.І.

за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційноюскаргоюпредставника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду від26 листопада 2015року , -

В с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28.03.2008 року між банком таОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній була відкрита кредитна лінія на суму 267 000 грн. зі сплатою 19,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 28.03.2015 року. На забезпечення виконання умов даного договору, 28.03. 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори поруки №28/03/2008/99/01 та №28/03/2008/99/02, відповідно. У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_4 взятих за кредитним договором зобовязань, станом на 21.05.2015 року виникла заборгованість у розмірі 490786,63 грн., з яких: 263881,87 грн. заборгованість за кредитом, 107277,02 грн. заборгованість за відсотками, 74024,38 грн. заборгованістьз пені за прострочення сплати кредиту, 27410,09 грн. заборгованістьз пені за прострочення сплати відсотків, які банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Рішенням Вінницького міського судувід26.11.2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно зОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6В на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 28.03.2008 року в розмірі 490786,63 грн.,з яких: 263881,87 грн. заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 107277,02 грн. заборгованість за відсотками (у тому числі прострочена), 74024,38 грн. заборгованість з пені за прострочення сплати кредиту, 27410,09 грн. заборгованість з пені за прострочення сплати відсотків.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18.01.2016 року рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» 430085,14 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 234056,87 грн.заборгованість за тілом кредиту, 104509,67 грн.заборгованість за відсотками; 68492,63 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 27178, 97 грн.пеня за прострочення сплати відсотків. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користьПАТ «КБ «Надра» 42505,22 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 33375 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2767,35 грн. заборгованість зі сплати відсотків, 6131,75 грн.пеня за прострочення тіла кредиту, 231 грн. пеня за прострочення сплати відсотків. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 солідарно на користьПАТ «КБ «Надра» 42505,22 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 33375 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2767,35 грн. заборгованість зі сплати відсотків, 6131,75 грн.пеня за прострочення тіла кредиту, 231 грн. пеня за прострочення сплати відсотків. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.09.2016 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 18.01.2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі на оскаржуване рішення представник відповідачів ОСОБА_3 просить його скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права, а в справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю. Зазначила, що суд всупереч ст.544 ЦК України не врахував, що солідарне стягнення заборгованості за різними договорами поруки не передбачено. Крім того, суд не звернув увагу на те, що порука є припиненою, оскільки банк звернувся за стягненням заборгованості після спливу шестимісячного строку настання виконання основного зобовязання. Також, суд безпідставно, за наявності обставин, що мають істотне значення, не застосував ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки.

Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги ,колегія суддів вважає ,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зіст. 214 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначені вимоги дотримані судом не в повній мірі.

Так, суд встановив, що згідно з договором кредитної лінії від 28.03.2008 року та додаткової угоди №1 до даного договору від 28.03.2008 року ОСОБА_4 надано кредит в сумі 267000 грн. з кінцевим терміном повернення до 28.03.2015 року. Відповідно до умов п. 1.2 даного договору та п. 3 додаткової угоди № 1 процентна ставка за користування траншем встановлюється з розрахунку 19,9 % річних по терміновому кредиту і 39,8 % річних - по простроченому кредиту. На забезпечення виконання позичальницею своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, між банком та ОСОБА_5, а також між банком та ОСОБА_6 укладені договори поруки№ 28/03/2008/99/01 від 28.03.2008 року та № 28/03/2008/99/02 від 28.03.2008 року, відповідно. Пунктами 1.1 кожного з договорів поруки передбачено, що поручитель поручається перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що виникають з договору кредитної лінії від 28.03.2008 року, в тому числі: повернути до 28.03.2015 року кредит в сумі267000 грн., сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 19,9 % річних, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Поручителінесутьсолідарну відповідальність перед кредитором у тому ж об'ємі, що і позичальник, що означає нічим не обумовлена право і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 кредитного договору повністю (чи у будь-якій його частині), як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальницею умов кредитного договору, станом на 21.05.2015 року виникла заборгованість перед банком в розмірі 490786,63 грн., із яких: 263881,87 грн. - заборгованість за кредитом (у тому числі прострочена), 107277,02 грн. - заборгованість зі сплати відсотків (у тому числі прострочена),74024,38 грн. - заборгованість із пені за прострочення сплати кредиту, 27410,09 грн. - заборгованість із пені за прострочення сплати відсотків.

Ухвалюючи рішення про солідарне стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконувала, внаслідок чого допустила заборгованість за кредитом станом на 21.05.2015 року в розмірі 490786,63 грн., а тому остання підлягає стягненню з усіх відповідачів солідарно. При цьому, не приймаючи до уваги твердження поручителів про припинення поруки через витік строку на предявлення до них вимоги, суд першої інстанцій виходив з того, що шестимісячний строк предявлення вимоги до поручителів необхідно обчислювати з дати виконання основного зобов'язання 28.03.2015 року, так як договорами поруки не встановлено конкретний строк їх дії, а з позовом кредитор звернувся 03.07.2015 року, тобто в межах строку, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України.

Висновок суду першої інстанції про предявлення вимоги до поручителів в межах шестимісячного строку від дня настання виконання основного зобов'язання відповідає умовам договору, обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Так, відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1статті 628 ЦК України).

Згідно з положеннямист. 546 ЦК Українидоговір поруки є видом забезпечення виконання зобов'язання.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. (ч. 4ст. 559 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно п.5.3 договорів поруки, порука діє до належного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, або до виконання цих зобов'язань поручителем (а.с.10,12).

Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися, як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогамст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно зіст. 526 ЦКзобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що відповідно до ч. 4ст. 559 ЦК Українипорука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання основного зобовязання встановлено до 28.03.2015 року, а банк предявив позов до поручителів 03.07.2015 року.

Отже, кредитор предявив вимогу до поручителів в межах шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання, правом на дострокове стягнення позивач не скористався, а тому доводи скарги про припинення дії поруки через пропуск вказаного строку не заслуговують на увагу.

Разом з тим, з висновком суду про стягнення заборгованості з усіх відповідачів солідарно повністю погодитися не можна, оскільки суд допустив неповне зясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки за № 28/03/2008/99/01 від 28.03.2008 року, а між банком та ОСОБА_6 - за № 28/03/2008/99/02 від 28.03.2008 року. Тобто поручителі поручились перед кредитором за належне виконання ОСОБА_4 зобов'язань, що виникають з договору кредитної лінії, по окремих договорах поруки.

Отже, підставою відповідальності поручителів є різні самостійні договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником, як солідарний боржник. Умовами договорів поруки передбачено також право кредитора предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положення щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого.

За таких обставин, підстави для покладення солідарної відповідальності на кожного з поручителів не тільки за боржника, а й один за одного, відсутні.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 30.09.2015 року по справі №6-1348цс15, висновок якого, відповідно до ст. 360-7ЦПК України, при розгляді справи має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, мотивів для відступлення від якого у колегії суддів немає.

Отже, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення суми заборгованості з боржниці солідарно з усіма поручителями за окремими договорами поруки, не відповідає вимогам ст.554 ЦК України.

Тому доводи скарги щодо вказаного заслуговують на увагу, рішення суду в цій частині не можна визнати законним, а заборгованість підлягає стягненню з боржниці та солідарно з поручителів, за кожним договором поруки окремо.

Крім того, суд першої інстанції допустив неправильне застосування ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки за наявності обставин, які мають істотне значення.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобовязання.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Пунктами 8.1, 8.2 договору кредитної лінії передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту, позичальник зобовязаний сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 74024,38 грн. за прострочення сплати кредиту та в розмірі 27410,09 грн. за прострочення сплати відсотків.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4 зверталась до суду з заявою про зменшення неустойки, посилаючись на наявність у неї обставин, що мають істотне значення, зокрема, погіршення майнового стану через неможливість здійснення підприємницької діяльності у звязку з доглядом за хворим чоловіком, неодноразове перебування останнього на лікуванні протягом 2013-2015 років та понесення через ці обставини значних матеріальних затрат (а.с.74-86).

Оскільки вказані обставини підтвердженні належними та допустимими доказами, свідчать про погіршення матеріального становища ОСОБА_4 через складні життєві обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував їх, як такі, що мають істотне значення та не застосував вимоги ч.3 ст.551 ЦК України.

За таких обставин, доводи скарги щодо цього є обґрунтованими, а сума пені підлягає зменшенню до 40000 грн. за прострочення сплати кредиту та до 15000 грн.за прострочення сплати відсотків.

Враховуючи неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 551, 554 ЦК України, ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України ,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду від26 листопада 2015 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором станом на 21.05.2015 року в розмірі 393556, 54 грн., з яких: 234056,87 грн.заборгованість за тілом кредиту, 104509,67 грн.заборгованість за відсотками; 40000 грн. пеня за прострочення сплати кредиту, 15000 грн.пеня за прострочення сплати відсотків з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_5 та з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_5 та з ОСОБА_4 солідарно з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі 3935 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: