Рішення № 62157259, 17.10.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2248/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

17 жовтня 2016 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Микитюк І.С., за участю- представника позивача- Новіцької В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, від імені якого діє представник позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз « АЛЬЯНС» про стягнення безпідставно набутих коштів,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2016 року позивач ОСОБА_1 від імені якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до Вінницького районного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» про стягнення безпідставно набутих коштів. Позов обґрунтований тим, що згідно рішення 3 сесії 7 скликання Жабелівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6300 га за адресою с. Жабелівка, вул. О. Кошового, 79. З метою виготовлення технічної документації, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС».

Вказує, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюється Законом України «Про захист прав споживачів». Так, згідно ст. 20 ЗУ «Про захист прав споживачів» правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 9 Правил побутового обслуговування населення затверджених Постановою КМ України від 16 травня 1994 р. N 313 побутові послуги надаються замовникам згідно з угодами, документальним підтвердженням укладення яких є такі документи: договір, розрахунковий документ встановленої форми. Відповідно до п. 11 Правил замовлення на послуги приймаються як у приміщенні виконавця, так і поза його межами з обов'язковим оформленням угоди, як це передбачено пунктом 9 цих Правил. В порушення зазначених вимог відповідач, не зважаючи на відсутність укладеного договору, 11 січня 2016 року прийняв від ОСОБА_1 кошти в сумі 1200,00 грн. згідно накладної №1 від 11 січня 2016року. 28.01.16 року, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась в інтересах позивача до відповідача з вимогою повернути безпідставно набуті кошти. Проте відповідач кошти не повернув. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-земельний союз «АЛЬЯНС» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в розмірі 1200 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.

Позивач ОСОБА_1 до судовго засідання не з'явився, по невідомим для суду причинам, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник ОСОБА_2, в судовому засіданні позов підтримала, суду пояснила, що вона за дорученням ОСОБА_1 11 січня 2016 року звернулася до відповідача для виготовленя техдокументації на земельну ділянку. Директор ОСОБА_3 отримав гроші в розмірі 1200 грн. та видав, замість договору - накладну. Після цього, працівник відповідача виїхав на місце та

зробив обмір земельної ділянки позивача, і вони домовили, що 19 січня 2016 року вона забере техдокументацію. Коли вона приїхала до відповідача , то побачила свого сусіда Моргуна, з яким у неї конфлікт, і який він вийшов з кабінету працівника ОСОБА_4. Коли вона зайшла до кабінету ОСОБА_4 та побачила, що в документах на схемі земельної ділянки позивача ОСОБА_4 внесені виправлення меж, на корись сусіда Моргуна, який зайняв неправдиву позицію щодо неї. Вважає такі дії ОСОБА_4 нечесними , тому звернуся з листом на імя директора, щоб їй повернули кошти, але добровільно гроші їй не вернули. Доповнила, що до відповідача більше не зверталася , техдокументацію - не забирала, оскільки вважає що вона зроблена невірно.

У судове засідання, відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання через свого представника , про що свідчить рекомендоване повідомлення - не зявився. Заяв про відкладення розгляду справи суду та про проведення засідання у відсутності його представника, відповідач суду не надав. Тому суд, у порядку ст. 224 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи, про що виніс відповідну ухвалу.

Суд, з урахуванням міркування представника позивача, яка наполягала , вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 вивчивши позов, дослідивши та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований та такий, що підлягає відмові у задоволенні виходячи з такого.

З матеріалів справи, судом вбачається, що відповідно рішення 3 сесії 7 скликання Жабелівської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 23 грудня 2015 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 0,6300 га за адресою с. Жабелівка, вул. О. Кошового, 79 (а.с.5).

З накладної № 1 , виданої ТОВ «Юридично земельний союз «АЛЬЯНС» 11 січня 2016 року ОСОБА_1 , вбачається , що він сплатив кошти в сумі 1200 грн.,за виготовлення технічної документації (а.с.4).

28.01.2016 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою, з якої вбачається, що вона просить відповідача повернути сплачені нею 04 та 11 січня 2016 року в загальній сумі 2400 грн. , оскільки зіткнулася з нечесними діями працівника ОСОБА_4П.(а.с.7-8).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

Згідно до п.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно до ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у звязку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобовязання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Обєктивними умовами виникнення зобовязань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого): 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно,

набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України обєктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року № 6-88 цс 13, від 24 вересня 2014 року № 6-122 цс 14 від 03 червня 2015 року № 6-100 цс 15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковими для судів.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс 13, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або збереження його без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язань повернути майно позивачу.

Позивач та його представник вважають, що оскільки відповідач отримав грошові кошти без укладання договору ,то вони ним отримані безпідставно , тому вони підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Але з вище приведених норм права, суд вважає, що ст.1212 ЦК України не може бути застосована до правовідносин, які склались між сторонами.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», який відповідно до ст. 1-1 регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Про що першочергово вказував позивач у позові.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів», правила торговельного, побутового та інших видів обслуговування (виконання робіт, надання послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені правила не можуть суперечити законодавчим актам.

Згідно п.п.9,12,13 Правил побутового обслуговування населення затверджених Постановою КМ України від 16 травня 1994 р. N 313 із змінами та доповненнями, вбачається, що побутові послуги надаються замовникам згідно з угодами, документальним підтвердженням укладення яких є такі документи: договір, розрахунковий документ встановленої форми. Термін виконання замовлення встановлюється за погодженням сторін.

Розрахунковими документами, що засвідчують факт надання послуги, можуть бути: касовий чек - для виконавців, які у розрахунках із замовниками використовують реєстратори розрахункових операцій (розрахункова квитанція у разі виходу такого реєстратора з ладу або тимчасового відключення електроенергії), квитанція - для виконавців, які згідно із законодавством не застосовують таких реєстраторів.

Суд вважає , доводи позивача та його представника про те, що оскільки договіру укладеного між сторонами не було , то відповідач набув гроші в розмірі 1200 грн. безпідставно , суд вважає хибним, оскільки представник позивача отримала накладну №1 від 11 січня 2016 р., яка є розрахунковим документом у сенсі п.п.9,13 вище вказаних Правил.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

У разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати:

1) безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;

2) відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги);

3) безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи;

4) відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

5) реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Проаналізував у сукупності надані докази позивачем та його представником, суд дійшов до висновку , що жодного доказу на те, що відповідач своєчасно не приступив до виконання взятих на себе зобовязань по наданню послуг з складання техдокументації або виявлені недоліки в надані таких послуг або наявні істотні недоліки в надані таких послуг , суду не надано.

Тому, порушень з боку відповідача прав споживача- позивача судом не встановлено, у звязку з чим, слід відмовити у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 212-215,224,225 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Юридично-земельний союз « АЛЬЯНС» про стягнення безпідставно набутих коштів,-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги , протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Повне рішення суду виготовлено 21 жовтня 2016 року.

Суддя: