Постанова № 62156890, 17.10.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2016 року Справа № 904/10149/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 10.10.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №18/904 від 03.02.2015р.;

розглянувши у відкритому судвому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ", с. Неопалимівка Кіровоградського району Кіровоградської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016р. у справі №904/10149/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"БПК "Будресурс-ВГ",

с. Неопалимівка, Кіровоградського району Кіровоградської області

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний

комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення 291 686,47 грн.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016р. (суддя Рудовська І.А.) заява Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. у справі №904/10149/15 задоволена. Розстрочено виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. у справі №904/10149/15 згідно з графіком погашення боргу: з 15.09.2016р. - 30.09.2016р., з 01.10.2016р. - 31.10.2016р., з 01.11.2016р. - 30.11.2016р. по 45 168,95 грн щомісяця та з 01.12.2016р. - 31.12.2016р. - 45168,97 грн.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати як прийняту з неправильним застосуванням норм процесуального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- Відповідач не надав доказів наявності виняткових обставин для розстрочення виконання судового рішення або обставин, що ускладнюють виконання рішення, роблять його неможливим;

- доказів загрози виникнення банкрутства в разі виконання рішення Відповідачем не надано;

- судом першої інстанції порушені норми ст.ст. 82, 121 Господарського процесуального кодексу України, бо наявність виняткових обставин для розстрочення виконання рішення суду останнім не досліджена, матеріальний стан Позивача не врахований;

- Відповідач не надав жодного доказу наявності тяжкого фінансового становища, а звіт про фінансові результати підтверджує прибутковість діяльності останнього за перше півріччя 2016 року на 11 мільйонів 906 тисяч гривень.

Відповідач проти скарги заперечив. Зазначив, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не вимагається, господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Надана ухвалою суду від 12.09.2016р. розстрочка виконання рішення є стягненням додаткових інфляційних нарахувань і відсотків річних по справі №904/2369/15, в якій вже було прийнято рішення про стягнення з Відповідача боргу 526455,21 грн, пені 71 754,52 грн, інфляційних втрат 207 261,52 грн, 3% - 17 936,61 грн та судового збору 16 468,16 грн. Вважає, що розстрочка виконання судового рішення про стягнення додаткових інфляційних нарахувань і відсотків річних не призведе до інфляційних втрат Позивача. Зазначив, що за перше півріччя 2016 року підприємство фактично має збиток 8 035 617,0 грн, бо податок на прибуток, нарахований за результатами звітного податкового періоду має від`ємне значення. Просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Статтею 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено оскарження в апеляційному порядку, зокрема, ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016р. у справі №904/10149/15 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" 10259,10 грн інфляційних втрат, 3 245,27 грн 3% річних, 202,56 грн судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р., яка залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2016р. у справі №904/10149/15 змінено та стягнено з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" 11 509 грн 90 коп - 3% річних, 163674 грн 10 коп - інфляційних втрат та 2627 грн 76 коп судового збору. В решті позову відмовлено. Також, стягнено з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ" 2864 грн 06 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

04.04.2016р. на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. у справі №904/10149/15 видано накази.

01.09.2016р. Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду із заявою про розстрочку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. № 904/10149/15 згідно з графіком погашення боргу: з 15.09.2016р. по 30.09.2016р., з 01.10.2016р. по 31.10.2016р., з 01.11.2016р. по 30.11.2016р. та з 01.12.2016р. по 31.12.2016р. по 45 168,95 грн щомісяця та в грудні 2016 року 45 168,97 грн. Заява обґрунтована скрутним фінансовим становищем (станом на 01.08.2016р. кредиторська заборгованість складає 1 104 261,00 грн), нестабільним фінансуванням та затримкою у взаєморозрахунках (бо відноситься до державного сектору економіки), неможливістю одночасно погасити заборгованість перед Позивачем (бо виникне загроза накладення арешту на рахунки Відповідача, припинення енергопостачання підрозділів підприємства).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невідємна частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

У звязку із тим, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні суд, в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, враховує закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Положеннями ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення обєктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

З наданого Відповідачем звіту про фінансові результати за 1 півріччя 2016 року вбачається сукупний дохід (код рядка 2465) у сумі 11`906; короткострокові кредити банків (код рядка 1600) 409`378; поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями (код 1615) 645`884, (код 1620) 23`610. Кредиторська заборгованість Відповідача за товари, роботи, послуги станом на 01.08.2016р. становить 1104261 тис. грн (довідка від 31.08.2016р. № 12-01/6200, а.с. 10, том 2). Податкова декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року містить від`ємне значення податку на прибуток 8 035 617,00 грн.

Позивачем будь-яких доказів, що підтверджують матеріальний стан підприємства та які б свідчили про негативний вплив на господарську діяльність в разі розстрочення виконання рішення як в суд першої інстанції так і апеляційний суд не надано, в апеляційній скарзі жодних доводів з цього приводу не наведено.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що предметом стягнення у справі №904/10149/15 є інфляційні втрати та 3% річних, а не основна заборгованість (предмет розгляду у справі №904/2369/15); проаналізувавши матеріальний стан сторін, а також сплату Відповідачем згідно платіжного доручення №15832 від 30.09.2016р. на виконання рішення суду суми 45 168,95 грн згідно графіку розстрочення (що вказує на добросовісність Відповідача та можливість виконати запропонований графік) та строк розстрочення, який є незначним (4 місяці); апеляційний суд вважає, що надання розстрочення виконання рішення згідно графіку Відповідача не порушить баланс інтересів сторін та сприятиме виконанню судового рішення.

Отже, підстави для скасування ухвали від 12.09.2016р. відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України відсутні, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105, 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БПК "Будресурс-ВГ", с. Неопалимівка Кіровоградського району Кіровоградської області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016р. у справі №904/10149/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2016р. у справі № 904/10149/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2016р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.Л. Кузнецова