Ухвала суду № 62152224, 20.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №328/3707/15 головуючий у 1-й інстанції Ушатий І.Г.

провадження № 22-ц/778/2754/16 суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В, ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, зазначивши, що 02.09.2015 р. відповідач позичив у нього гроші у розмірі 200 доларів США. Про що була складена розписка, яка була власноручно написана відповідачем. Згідно розписки відповідач повинен був повернути йому гроші 05.09.2015 р. В разі неповернення боргу у вказаний строк, відповідач повинен був сплатити суму у розмірі 300 доларів США. Але до теперішнього часу він гроші не повернув. Крім того він всіляко ухиляється від зустрічі, тим самим виказує своє небажання повернути гроші у добровільному порядку. Отже загальна сума боргу складає 7557 грн.

Крім того йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 6000 грн., бо він повинен був звертатися за захистом своїх прав до юристів, органів міліції та суду, втрачати свій час, займатися непритаманними йому справами, а саме встановленням місцезнаходження відповідача, розшукувати його, навіть довелося звертатися до лікарів, так як зявилися розлади здоровя. Також безпідставні дії відповідача примусили позивача вносити зміни у звичний для нього спосіб життя.

У звязку з зазначеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму боргу у розмірі 7 557 грн., суму судових витрат, яка складається з послуг на юридичну допомогу у розмірі 1 500 грн., вартість проїзду у розмірі 224,56 грн., суму моральної шкоди у розмірі 6 000 грн. та суму судового збору, витрати на послуги адвоката в сумі 4 340,70 грн., загальну вартість квитків за проїзд до лікарні 207,50 грн..

Заочним рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 7 557 грн., витрати по сплатиі судового збору 762, 80 грн..

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди і судових витрат та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди,послуг адвоката та на юридичну допомогу, вартість квитків проїзду, суд обгрунтовно виходив з відсутності належним та допустих доказів для задоволення цим вимог.

Згідно вимог норм ст.,ст. 58-60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Судом встановлено і не оскаржено сторонами, що 02.09.2015 р. ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_3 гроші у розмірі 200 доларів США. з датою повернення 05.09.2015 року, про що була відповідачем власноручно було складено складена розписку. При цьому в розписці було зазначено, що в разі неповернення боргу у вказаний строк, відповідач повинен сплатити суму у розмірі 300 доларів США..Внаслідок неповернення ОСОБА_4 своєчасно боргу, його загальна сума склала 7 557 грн..

Оскільки вимоги про стягнення моральної шкоди згідно до вимог ст.1167 ЦК України передбачено лише у разі спричинення шкоди, а між сторонами виникли договірні відносини, за якими вони у письмовій формі не обумовили можливості стягнення моральної шкоди при невиконанні умов договору позики, то не мається підстав для задоволенні цих позовних вимог.

За нормами ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Пунктом 48 постанови ПленумуN 10, 17.10.2014р., Вищиго спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року „Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах розяснено, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Відмовляючи у стягненні вимог про стягнення витрат на правову допомогу за квітанціями до прибудкових касових ордерів № 38 від 30.11.2015р. на суму 1500 грн./ а.с.99 / та без номера від 10.02.2016р. на суму 2800 грн. / а.с.171 / суд правильно виходив з того, що вказані документи за відсутності печатки особи, яка надавала такі послуги, неможливо віднести до платіжних документів та вважати належним та допустим доказом понесення таких витрат. Крім цього в розрахунку вартості послуг адвоката відсутні дані щодо кількості годин, витрачених для надання таких послуг / а.с.172,173 /.

За нормами ст.85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників несуть сторони.

Квітки про вартість проїзду/а.с.95-98,175,175/ за відсутності реквізитів осіб, які їх понесли, не є належними та допустими доказами їх витрат, тому вважати, що ці витрати понесені стороною позивача є припущенням, на яких доказування грунтуватися не може.

Отже рішення суду про відмову у стягненні моральної шкоди,витрат послуг адвоката та на юридичну допомогу, вартості квитків проїзду є законним і обгрунтованим. Доводи апелянта про понесення таких витрат позивачем висновку суду в оскаржувальної частині рішення суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм діючого законодавства при ухваленні цієї частині рішення суду.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржено.

Зазначення в рішенні суду імені відповідача як „Євген, що не відповідає імені відповідача за паспортними даними є опискою, яка повинна виправлятися судом першої інстанції, яким постановлено судове рішення у цій справі.

Керуючись ст., ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 квітня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: