Ухвала суду № 62146353, 19.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5909/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Сватаненка В.І.

суддів Суворова В.О., Черевка П.М.,

за участю секретаря Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постман», ОСОБА_2 «Про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

05.11.2015 року ТОВ «Порше Лізінг Україна» звернулись до суду із зазначеним позовом, по якому просили стягнути солідарно з відповідачів 136404,27 грн., та судовий збір у розмірі 2046,10 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» уклали з ТОВ «Постман» договір про фінансовий лізинг № 00009093 від 21.11.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Порше Лізинг Україна» передав ТОВ «Постман» у користування транспортний засіб типу VW CrafterGP 35 Kasten 2.0 TDI, шасі № WV1ZZZ2EZD6008754, двигун № CКТ 037239, рік виробництва 2013, строком на 60 місяців, а відповідач ТОВ «Постман» зобов'язався прийняти та користуватися вказаним автомобілем, сплачувати позивачу встановлені договором платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов договору. Відповідач ОСОБА_2А виступив поручителем ТОВ «Постман» згідно умов поруки, які є невід'ємною частиною договору про фінансовий лізинг № 00009093 від 21.11.2013 року. Позивач умови договору виконав в повному обсязі, проте відповідач платежі належним чином не здійснював, у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Представник позивача до суду не з'явився, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ТОВ «Постман» та відповідач ОСОБА_2 до суду не з'явились, будучи повідомленими належним чином.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10.02.2016 року задоволений позов ТОВ «Порше Лізинг Україна»: стягнуто солідарно з ТОВ «Постман», ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00009093 від 21.11.2013 року у розмірі 136404,27 грн.; стягнуто в рівних частинахз ТОВ «Постман», ОСОБА_2 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» суму судового збору у загальному розмірі 2046,10 грн. рівними частинами, тобто по 1023,05 грн. з кожного.

01.07.2016 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення районного суду, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам у справі.

Також, в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 звернув увагу суду на ту обставину, що вимоги позивача до ТОВ «Постман» підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Порше Лізінг Україна» до ТОВ «Постман» підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не врахував наступне.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1, статей 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаються господарськими судами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. З огляду на це суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у п. 3 Постанови Пленуму № 3 від 01.03.2013 року розяснив, що суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Як убачається з матеріалів справи між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Постман» 21 листопада 2013 року було укладено договір фінансового лізингу № 00009093, за яким ОСОБА_2 виступив поручителем ТОВ «Постман». У звязку з тим, що боржник свого зобовязання не виконував ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків у солідарному порядку з боржника та його поручителя.

Аналізуючи характер виниклих між сторонами правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель відповідно до частини першоі статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до статей 1, 12, 41 ГПК України господарські суди розглядають справив порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає положенням статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно до вимог ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначено в пункті 3.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості та підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: 1) участь у спорі субєкта господарювання; 2) наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; 3) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Отже, між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ТОВ «Постман», які є юридичними особами, виникли господарські правовідносини, тому позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та відшкодування збитків в частині вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ТОВ «Постман» підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Однак, районний суд зазначених вимог закону та розяснень касаційних судів не врахував, безпідставно прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та розглянув його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Така позиція колегії суддів відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленій в постанові від 1 липня 2015 року у справі № 6-467цс15, та постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1737цс15.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, тому колегія суддів на підставі ст. 307, 205, 310, 313 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції у відповідній частині та закриває провадження у справі з приводу спору, який виник між юридичними особами.

Керуючись ст.ст. 205, 307, 310, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2016 року скасувати в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Постман» про стягнення заборгованості по лізинговим платежам та провадження в цій частині закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

19.10.2016 року м. Одеса