Рішення № 62146294, 13.10.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22ц/785/6489/16Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Колеснікова Г.Я., Плавич Н.Д.

при секретарі Сібовій А.І.

розглянувши у відкритом судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: відділ реєстрації громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Приморського РВ про усунення перешкод шляхом зняття з реєстраційного обліку, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні та виселення,

ВСТАНОВИЛА:

23.04.2015 року, замкова Л.Є. звернулась із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою №30 по проспекту Шевченка,27-б у м. Одесі шляхом зняття з реєстрації у квартирі, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою і виселення відповідачки з квартири.

Позов обгрунтовано тим, що позивачка є власником спірної квартири і має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а також право на захист свого права власності шляхом усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження належним їй майном. Вважає, що відповідачка підлягає виселенню з квартири на підставі ст. 116 ЖК України, оскільки самоуправно зайняла спірне жиле приміщення і чинить їй, як власнику, перешкоди у користуванні квартирою.

Посилаючись на те, що особи, які самоуправно зайняли жиле приміщення підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення, просила позов задовольнити.

Позивачка у судовому засіданні у суді першої інстанції позов підтримала.

Відповідачка і її представник у суді першої інстанції позов не визнали і надали письмові заперечення на позов у яких просили відмовити у позові із посиланням на те, зокрема, що відповідачка проживає у квартирі не самоуправно, а на підставі договору найма.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2016 року позов задоволено частково: суд зобов'язав відповідачку не чинити перешкод позивачці у користуванні квартирою і виселив відповіадчку з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. З відповідачки на користь позивачки суд стягнув судовий збір. У позові про усунення перешкод шляхом зняття з реєстраційного обліку відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду у частині усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення скасувати і постановити у цій частині нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права ст. 814 ЦК України, ст.ст. 116, 170 ЖК України.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові про усунення перешкод шляхом зняття з реєстраційного обліку, у встановленому законом порядку, не оскаржено.

Рішення суду першої інстанції у частині зобов'язання усунути перешкоди у користуванні і виселенні без надання іншого жилого приміщення підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення на підставі ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п. п.3, 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд, задовольняючи позов у частині зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою і виселення без надання іншого жилого приміщення виходив з того, що позивачка, як власник жилого приміщення, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення відповідачки з квартири, оскільки договір найму \піднайму\ припинив свою дію, у зв'язку з чим відповідачка займає спірне жиле приміщення самоуправно (а.с.133,134).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Позивачка просила, зокрема, зобов'язати відповідачку усунути їй перешкоди у користуванні квартирою №30 по проспекту Шевченка, 27-б і виселити відповідачку, як таку, що зайняла квартиру самоуправно, без надання іншого жилого приміщення, з підстав ст. ст. 319, 391 ЦК України, ст. 116 ЖК України (а.с.2,3).

Між сторонами виникли правовідносини з найму та користування жилим приміщенням, яке належить на праві власності, що регулюються нормами ЦК України і ЖК України.

Встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 09.10.2007 року, з жовтня 2007 року належала ОСОБА_4. З 04.11.2009 року, згідно договору піднайма, у квартирі зареєстрована і постійно проживає відповідачка ОСОБА_2, яка є особою похилого віку \1932 року народження\, з листопада 2015 року визнана інвалідом 1 групи безстроково і потребує постійного стороннього догляду. З 10.09.2014 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, і, на підставі свідоцтва про право власності, власником спірної квартири є позивачка ОСОБА_3 (а.с.4,5, 5 зворот,6-8, 69-71,118,119).

Відповідачка ОСОБА_2, у письмових поясненнях на позов зазначала, що у свій час вона подарувала належну їй квартиру по вул. Преображенській у м. Одесі ОСОБА_4, а останній придбав квартиру по проспекту Шевченка у м. Одесі і поселив її у цій квартирі (а.с.124).

Зазначені обставини підтверджуються копією договору дарування від 06.10.2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, листами КП ЖКС Фонтанський від 04.12.2015 року та 18.12.2015 року (а.с.51,70,71).

Наведене свідчить про те, що відповідачка ОСОБА_2, у встановленому законом порядку \на підставі договору піднайму\, вселилась у квартиру АДРЕСА_1, тобто самоуправно не вселялась у спірну квартиру і правомірно проживає у квартирі до цього часу.

Умови та порядок укладення й припинення договору найму жилого приміщення в будинках приватного житлового фонду врегульовані главою 59 ЦК України і главою 6 ЖК України.

За договором найму житла одна сторона \власник житла, наймодавець\ передає або зобов'язується передати другій стороні \наймачеві\ житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ст. 810 ч.1 ЦК України).

Відповідачка ОСОБА_2 з 2009 року зареєстрована у спірній квартирі за договором піднайма від 04.11.2009 року, який був підставою для подачі заяви про реєстрацію і мав зберігатись з пакетом документів в Державній міграційній службі, але не зберігся через сплив терміну зберігання (а.с.69-71).

З 10.09.2014 року власником спірного жилого приміщення є позивачка ОСОБА_3

Відповідно до ст. 814 ч. 1 ЦК України, у разі зміни власника житла, переданого у

найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Зважаючи на викладене, до позивачки, як до наймодавця, перейшли права та обов'язки за договором піднайма від 04.11.2009 року.

Між тим, договір найму \піднайму\ жилого приміщення, укладений, як на визначений так і на невизначений строк \у даному випадку договір піднайму на невизначений строк\, може бути розірвано за вимогою наймодавця, з підстав, визначених ст. 168 ч.ч.3,4 ЖК України.

Лише у разі розірвання договору найму житла настають правові наслідки розірвання такого договору, зокрема, право вимоги виселення наймача з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення (ст. 826 ЖК України, ст. 169 ЖК України).

Вимоги про розірвання договору піднайму і виселення з підстав ст. ст. 168,169 ЖК України, у даній справі не заявлені.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ст. 311 ч.4 ЦК України, ст. 9 ч.3 ЖК Укпаїни).

Оскільки встановлено, що відповідачка самоуправно не вселялась у спірну квартиру, проживає у квартирі правомірно, на підставі договору піднайма, який, у встановленому законом порядку, не розірвано, відсутні правові підстави для виселення відповідачки зі спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.

Вимоги позивачки про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою пов'язані із проживанням відповідачки у спірній квартирі.

Зважаючи на те, що відповідачка правомірно проживає у спірній квартирі і відсутні правові підстави для її виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення, колегія суддів відмовляє у позові про зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою і виселення без надання іншого жилого приміщення із заявлених позивачкою підстав ст. 391 ЦК України та ст. 116 ЖК України.

Рішення суду першої інстанції містить посилання на ст. ст. 58, 61 та 155 ЖК України, які не регулюють спірні правовідносини.

Заперечення представника позивачки на скаргу про те, що: приведені відповідачкою доводи не є підставою для поновлення процесуального строку на оскарження рішення суду; відсутній договір найму жилого приміщення і позивачка, як співвласник квартири, не давала згоди на укладення такого договору; відповідачка не здійснює оплату за квартиру і комунальні послуги не заслуговують на увагу з таких підстав.

Реєстрація у спірній квартирі, а також вселення відповідачки у квартиру відбулися у 2009 році на підставі договору піднайма від 04.11.2009 року і зазначена інформація, всупереч ст. ст. 57-60 ЦПК України, належними та допустимими доказами не спростована.

Питання про поновлення процесуального строку на оскарження рішення суду вирішено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 73, 294 ч.1 ЦПК України (а.с.144,150).

Договір піднайма від 04.11.2009 року, у встановленому законом порядку, не визнано недійсним.

Позивачка, у встановленому законом порядку, не позбавлена права ставити питання про відшкодування витрат, що пов'язані із проживанням відповідачки у спірній квартирі та користуванням відповідачкою комунальними послугами.

Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції у частині не відповідає обставинам справи і вимогам закону, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду у частині скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду Одеської області від 29 червня 2016 року у частині зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою і виселення без надання іншого жилого приміщення скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_2 про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою і виселення без надання іншого жилого приміщення.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_5

ОСОБА_6