Постанова № 62144516, 20.10.2016, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2016 року справа № П/811/1056/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

до Приватного акціонерного товариства Кіровоградтурист

про стягнення коштів за податковим боргом, -

В С Т А Н О В И В:

Кіровоградська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства Кіровоградтурист (далі відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість та по орендній платі з юридичних осіб в загальному розмірі 358 576,83 грн.

Ухвалою суду від 22 серпня 2016 року у справі відкрито скорочене провадження.

У зв'язку із надходженням до суду від відповідача письмових заперечень та доказів на підтвердження часткової сплати заборгованості, відповідною ухвалою суду від 09.09.2016р. вирішено провести розгляд справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В судове засідання представник позивача не прибув, натомість до суду надав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.80).

Представник відповідача, також в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій наголосив, на відмові в задоволенні позовних вимог (а.с.100).

Позовні вимоги мотивовано наявністю у відповідача узгоджених, однак добровільно не сплачених в установлений законом строк, податкових зобовязань з податку на додану вартість та орендної плати з юридичних осіб.

Відповідач адміністративний позов не визнав; свою позицію виклав у письмових запереченнях, в яких, зокрема, наголосив на необґрунтованості позовних вимог, оскільки ПрАТ Кіровоградтурист самостійно було частково погашено податковий борг у сумі 175700,00 грн. При цьому наголошує, на неналежному направлені та врученні сформованої податковим органом податкової вимоги у розумінні ст.59 Податкового кодексу України, тому вважає позовні вимоги податкового органу - передчасними (а.с.27-28).

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Отже, законом передбачена можливість звернення податкового органу до адміністративного суду з позовами про стягнення з фізичних та юридичних осіб податкового боргу.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Приватне акціонерне товариство Кіровоградтурист 12 березня 2002 року зареєстроване Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа (а.с.15-17), з того часу перебуває на обліку у податковому органі як платник податків.

Позивач стверджує про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 358 576,83 грн., який складають несплачені ПАТ „Кіровоградтурист у встановлений законом строк податкові зобовязання:

-з орендної плати з юридичних осіб 110 912,64 грн.;

- з податку на додану вартість 247 664,19 грн.

Зокрема, статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1).

За змістом статті 203 Податкового кодексу України на платника податку на додану вартість покладено обовязок щодо самостійного його нарахування та подання відповідної декларації до контролюючого органу у встановлений законом строк.

За змістом статті 286 Податкового кодексу України на платника земельного податку покладено обовязок щодо самостійного його нарахування та подання відповідної декларації органу державної податкової служби у встановлений законом строк.

Згідно з підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

У пункті 49.2 статті 49 Податкового кодексу України також міститься застереження, за яким платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Разом з тим підпунктами 54.3.1-54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Зокрема, податковий борг з податку на додану вартість у сумі 247664,19 грн. нарахований відповідачеві податковим органом по строку сплати по деклараціям:

- № НОМЕР_1 від 17.05.2016 року за квітень 2016 року в сумі 159538,00 грн.;

- № НОМЕР_2 від 16.06.2016 року за травень 2016 року в сумі 43710,00 грн.;

- № НОМЕР_3 від 15.07.2016 року за червень 2016 року в сумі 42369,00 грн. (а.с.7-9).

Крім того, відповідачеві було нараховано пеню у сумі 2047,19 грн. (а.с.13).

Так само, позивач стверджує про наявність у відповідача зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у сумі 110912,64 грн.

Контролюючим органом ПрАТ Кіровоградтурист нараховано податковий борг із земельного податку за податковою декларацією з плати за землю №9018939954 від 17.02.2016 за період лютий-червень 2016 р. (а.с.10-11).

Разом з тим, як вбачається з розрахунку податкового органу та облікової картки платника податків відповідачеві контролюючим органом було нараховано пеню у сумі 18888,84 грн. (а.с.12,18-23)

Суд наголошує, що ПрАТ Кіровоградтурист, подавши вказані декларації, тим самим узгодив податкове зобовязання з орендної плати за землю та податку на додану вартість.

Оскільки за приписами підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, суд дійшов висновку, що податкові зобовязання відповідача, наразі набули статусу податкового боргу.

Таким чином, податковий борг відповідача тобто сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, становить 358 576,83 грн.

Суд зазначає також, що не знайшли свого підтвердження доводи представника відповідача про те, що позивачем мали бути враховані факти сплати податкового боргу відповідачем у сумі 137 350,00 грн. (ПДВ) та у сумі 38 350,00 грн. (орендна плата з юридичних осіб (а.с.27-60,102-115).

Так, зазначена представником відповідача сума не співвідноситься зі структурою податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення у даній позовній заяві.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень (а.с.31-60,103-115), відповідачем сплачено 137350,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість за квітень-червень 2016 року; та 38 350,00 грн. по орендній платі з юридичних осіб за лютий червень 2016 року.

Однак, на підставі вимог статті 95 Податкового кодексу України таку суму було зараховано позивачем для погашення податкового боргу ПрАт Кіровоградтурист, що виник раніше (а.с.78-99).

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Механізм погашення заборгованості регулюється правилами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у якому встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до статті 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Із системного аналізу вказаних правових норм Податкового кодексу України слідує, що законом імперативно встановлено обов'язок податкового органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, а платнику податків встановлено заборону спрямовувати кошти на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу (крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Аналогічна точка зору викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2016 року (К/800/39363/15).

Таким чином, суд звертає увагу, що контролюючий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Також відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу за прострочення строку сплати суми грошового зобов'язання.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що зарахування податковим органом коштів, що надходили від позивача в оплату податкових зобов'язань із податку на додану вартість та орендну плату з юридичних осіб за відповідний період на погашення податкового боргу, що виник у попередніх податкових періодах, є правомірним, податковий орган діяв у спосіб, що передбачений пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Водночас, за приписами пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, судом встановлено, що Кіровоградською ОДПІ на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України було направлено відповідачеві податкову вимогу форми "Ю" (а.с.14).

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

На виконання вказаних законодавчих приписів підпунктами 20.1.18, 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; стягувати до бюджетів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, згідно пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. При цьому, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що на час розгляду і вирішення справи судом відповідачем не сплачено заборгованості з податку на додану вартість та орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 358 576,83 грн., суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам та матеріалам справи, підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Кіровоградтурист (ід. код 02593820) на користь Державного бюджету України податковий борг у розмірі 358 576,83 грн. (триста п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень вісімдесят три копійки) на наступний рахунок:

- 247 664, 19 грн. - отримувач УК у м.Кіровограді, код бюджетної класифікації, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, код банку 38037409, МФО 823016, рахунок 31114029700002, код платежу НОМЕР_4 (податок на додану вартість);

- 110 912,64 грн. - отримувач УК у м.Кіровограді, код бюджетної класифікації, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, код банку 38037409, МФО 823016, рахунок 33211812700002, код платежу НОМЕР_5 (орендна плата з юридичних осіб).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук