Окрема думка судді № 62144411, 18.10.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/4941/13-ц Номер провадження 22-ц/786/2695/16Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

ОКРЕМА ДУМКА

18 жовтня 2016 року м. Полтава

Висловлена суддею судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області Обідіною О.І. при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 6 вересня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 6 вересня 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2- ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву та скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 жовтня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 6 вересня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу по суті заявлених вимог.

Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2, встановленого ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 3 червня 2014 року.

Вважаю позицію колегії суддів помилковою, у звязку з чим на підставі ст. 19 ч.3 ЦПК України висловлюю свою окрему думку.

Так, по справі встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 14.01.2014 р., яке набрало законної сили, зобовязано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні та надати вільний доступ до належної їй ? частини земельної ділянки та недобудованого житлового будинку по вул. Хрестовоздвиженській, 42 в м. Полтаві, зобовязано надати дублікати ключів від воріт огорожі домоволодіння та від вхідних дверей недобудованого житлового будинку по вул. Хрестовоздвиженській, 42 в м. Полтаві.

21.03.2014 р. постановою державного виконавця Ленінського ВДВС Полтавського МУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення.

У звязку з ухиленням боржника від виконання рішення суду, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 03.06.2014 р. задоволено подання державного виконавця та тимчасово обмежено боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.

29.08.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.11.ч.1ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконати судове рішення без участі боржника, який зобовязаний особисто вчинити певні дії неможливо, тому після накладення штрафів, державним виконавцем внесено подання правоохоронним органам для притягнення останнього до відповідальності згідно з законом.

03.06.2016 р. боржник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування обмеження у праві виїзду за кордон, мотивуючи тим, що на даний час підстави для продовження дії заборони відпали.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що порядок вирішення судом питання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України урегульовано положеннями ст. 377-1 ЦПК України, при цьому чинним процесуальним законодавством не визначений порядок вирішення питання про скасування такого тимчасового обмеження. Одночасно, положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України» встановлюються механізми здійснення права на виїзд чи вїзд, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права на виїзд.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, в тому числі і спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби та органів державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження» місцевий суд прийшов до висновку, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а скасування обмеження виїзду у звязку з виконанням обовязку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Я, як член колегії суддів, повністю погоджують з такими висновками суду першої інстанції і вважаю, що вони ґрунтуються на вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а відтак така ухвала скасуванню не підлягає.

При цьому, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вважаю, що остання підлягає відхиленню, оскільки не містить правового обґрунтування для скасування ухвали суду.

Зокрема, апелянт посилається на п.3 розділу 111 зазначеного Порядку, згідно якого вилучається ГЦОСІ з бази даних на підставі отриманої, засвідченої судом копії судового рішення, що набрало законної сили, про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України.

На цій підставі, апелянт робить висновок, що питання про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України, повинно розглядатись судом з прийняттям відповідного рішення.

Проте, таке твердження є помилковим, оскільки зазначений Порядок урегульовує інші питання, зокрема координує спільні дії компетентних органів та встановлює механізми здійснення права на виїзд чи вїзд, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права на виїзд, і не підміняє собою чинне процесуальне законодавство, яке не передбачає розгляд судом заяв про скасування обмежень особи у праві виїзду за кордон.

При цьому, звертає на себе увагу і те, що в будь-якому разі питання про скасування тимчасових заходів - обмеження боржника у праві виїзду за кордон має розглядатись при виконаному зобовязанні останнього, а в даному випадку боржник ОСОБА_2 обовязки, покладені судовим рішенням не виконав, ухилявся від виконання судового рішення, накладені у звязку з цим державним виконавцем штрафи не сплатив, що стало підставою для внесення подання до органів внутрішніх справ.

За вказаних обставин, приходжу до думки про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідності залишити ухвалу місцевого суду без змін.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_5