Рішення № 62141131, 19.10.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2263/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретарі

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Черкаської районної державної нотаріальної контори, третя особа - Хацьківська сільська рада Черкаського району, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право на спадщину,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом, яким просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_8, на 9022/10000 частини земельної ділянки, площею 0,1490 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в с. Хацьки Черкаського району Черкаської області по вул. Вишневій, 21; визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину за законом, на земельну ділянку площею 0,1490 га, з кадастровим №7124988000:02:004:0205, видані 07.04.2016 державним нотаріусом Черкаської райдержнотконтори ОСОБА_9 в розмірі 2/3 частки, що наділена ОСОБА_8 і 1/3 частки, належної ОСОБА_6

В обґрунтування вказав на те, що після смерті його батька ОСОБА_8, 15.05.2011 він отримав спадщину. Так згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.04.2016 позивач успадкував 9022/10000 часток домоволодіння, що розташоване по вул. Вишневій, 21 в с. Хацьки Черкаського району. Своє право власності на частину домоволодіння ОСОБА_6 зареєстрував у встановленому законом порядку.

До складу спадкового майна, яке відкрилось після смерті ОСОБА_8, входила також земельна ділянка, площею 0,1490 га, за кадастровим №7124988000:02:004:0205 на якій розташовано вищевказане домоволодіння. Однак, якщо будинок з надвірними спорудами позивач успадкував на підставі заповіту, складеного ОСОБА_8, то земельна ділянка не була прописана у заповіті і позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на дану земельну ділянку в частці 1/3, а відповідачу ОСОБА_7 відійшло 2/3 частки земельної ділянки, із урахуванням 1/3 частки від якої відмовилась дружина ОСОБА_8.

Право власності на спірну земельну ділянку у відповідних частках було зареєстровано спадкоємцями у встановленому законом порядку.

Позивач вважає, що успадкована за заповітом частка домоволодіння має бути пропорційною до успадкованої за законом частки земельної ділянки на якій розташовано це домоволодіння.

Зазначені фактичні обставини стали підставами для звернення з даним позовом до суду.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 31.08.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказує на те, що суд не врахував набуття позивачем права власності на спадковий будинок, отже до нього згідно вимог ст. 1225 ЦК України має перейти і право власності на земельну ділянку, на якій цей будинок розташований. Суд неналежно встановив обставини справи. Висновки суду про достатність розміру успадкованої земельної ділянки для обслуговування успадкованого житлового будинку є помилковими. Суд не обґрунтував чому позивач не може успадкувати земельну ділянку у тій саме частці, що й житловий будинок (9022/10000). Суд не врахував правовий висновок ВСУ у постанові від 11.02.2015 у справі №6-2цс15. Спадкоємці земельної ділянки не виділяли в натурі частки у праві власності на неї. Суд не вирішив по суті позовні вимоги про скасування свідоцтв про право на спадщину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка не була охоплена заповітом та спадкувалася позивачем на загальних підставах за законом в рівних частках, при цьому є достатньою за розміром для утримання та обслуговування успадкованих ним житлового будинку та надвірних споруд.

Однак повністю погодитися з правильністю таких висновків суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 15.05.2011 помер ОСОБА_8, який був батьком позивача. Після його смерті відкрилась спадщина у виді: домоволодіння, що розташоване по вул. Вишвневій, 21 в с. Хацьки Черкаського району, яке належало спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Черкаською райдержнотконторою 20.02.2009, реєстраційний №2-513, та земельної ділянки, площею 0,1490 га, кадастровий №7124988000:02:004:0205, що розташована по вул. Вишневій, 21 в с. Хацьки Черкаського району, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, що належала померлому ОСОБА_8 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №716751, виданого 13.05.2010.

15.02.2001 ОСОБА_8 було складено заповіт, згідно якого він усе своє майно, що складається з будинку і надвірних споруд по вул. Дзержинського, 21, заповів своєму сину ОСОБА_6, а будинок з надвірними спорудами по вул. Кірова, 27-а, заповів іншому сину ОСОБА_7.

Згідно даних Черкаської районної державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_8 15.05.2011 заведено спадкову справу №562/2011. Із заявами про прийняття спадщини звернулись спадкоємці першої черги: ОСОБА_7 та ОСОБА_6. Дружина спадкодавця ОСОБА_10 звернулась в установленому законом порядку із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_7.

В подальшому спадкоємці отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину, зокрема: ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 07.04.2016, згідно якого він, з урахуванням 1/3 частки ОСОБА_10, успадкував 2/3 частки земельної ділянки площею 0,1490 га, кадастровий №7124988000:02:004:0205, розташованої по вул. Вишневій, 21 в с. Хацьки Черкаського району, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Крім того згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.04.2016 ОСОБА_7 успадкував 978/10000 часток житлового будинку з господарським та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Вишневій, 21 в с. Хацьки Черкаського району.

ОСОБА_6 успадкував згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.04.2016 1/3 частину земельної ділянки, площею 0,1490 га, кадастровий №7124988000:02:004:0205, що розташована по вул. Вишневій, 21 в с. Хацьки Черкаського району, передану для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом останній успадкував 9022/10000 часток житлового будинку з господарським та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Вишневій, 21 в с. Хацьки Черкаського району.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); ст. 1217 ЦК України - спадкування здійснюється за заповітом або за законом; ст. 1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; ч.1 ст.1220 ЦК України - спадщина відкривається внаслідок смерті особи; ч.ч.1, 2 ст.1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно ст.1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Таким чином при розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_6 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом успадкував 9022/10000 часток житлового будинку з господарським та побутовими будівлями і спорудами, що розташований по вул. Вишневій, 21 в с. Хацьки Черкаського району, а решту 928/10000 часток вказаного домоволодіння, успадкував його брат, який має обовязкову частку у спадщині (у розмірі половини від частки, яку б він успадкував за законом) в силу ч.1 ст.1241 ЦК України як непрацездатна дитина спадкодавця.

Вказані фактичні обставини у справі не оспорюються.

При цьому, спадкування земельної ділянки, на якій розташовані вказані вище обєкти нерухомості та щодо яких спадкодавець склав заповіт, здійснювалося на підставі закону, оскільки заповіту щодо цього предмета спадкування складено не було, що передбачено ст.1245 ЦК України.

Далі, відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; ч.1 ст.1267 ЦК України - частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними; ч.2 ст.1274 ЦК України - спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Спадкоємцями за законом щодо земельної ділянки, на якій розташовані обєкти нерухомості, вказані у заповіті, стали дружина спадкодавця та два його сини (сторони у справі), які мали успадкувати земельну ділянку в рівних частках по 1/3 кожний. Дружина спадкодавця у встановленому законом порядку відмовилась від прийняття спадщини на користь відповідача у справі, отже земельна ділянка, площею 0,1490 га, що розташована в с. Хацьки Черкаського району Черкаської області по вул. Вишневій, 21, успадкована за законом таким чином: 1/3 частина позивачу та 2/3 частини відповідачу у справі.

Спадкування права на земельну ділянку регламентується статтею 1225 ЦК України. Так ч.1 цієї статті передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення; ч.2 - до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені; ч.3 - до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

У даній справі позивач з посиланням на норми ст. 1225 ЦК України вказує на те, що, так як він успадкував будинок із надвірними спорудами, відповідно, йому має відійти на праві власності і 9022/10000 частина земельної ділянки, тобто пропорційно до його частики в праві власності на нерухомість, яка розміщена на цій землі.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_6 в своєму позові не ставилось питання перед судом щодо визначення та визнання за ним права власності на земельну ділянку, під будівлями та на частину, яка необхідна для їх обслуговування, відповідно не було надано суду доказів щодо того, яку саме площу земельної ділянки, яка є предметом спадкування за законом, займають обєкти нерухомості, які позивач успадковує за заповітом, та яка саме площа земельної ділянки необхідна для їх обслуговування. Клопотань про проведення відповідної експертизи сторони до суду не подавали.

Оскільки позивачу вже належить частина 1/3 частина спірної земельної ділянки , встановлення цих фактичних обставин справи є необхідним для визначення того, чи має право позивач, як власник нерухомості, право на земельну ділянку на якій ця нерухомість розташована та яка необхідна для її обслуговування, понад ту частину земельної ділянки, яка йому перейшла у ході спадкування за законом з підстав того, що належна йому частина земельної ділянки є недостатньою для обслуговування його нерухомості, з визначенням відповідного розміру компенсації іншому співвласнику землі за припинення його прав власності на частину землі .

У звязку з викладеним колегія суддів вважає, що в цьому випадку суд вийшов за межі позову, відповідно є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка, яка успадкована позивачем, є достатньою за розміром для утримання та обслуговування успадкованих ним житлового будинку та надвірних споруд, що свідчить про недоведеність обставин справи, які суд вважав встановленими.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком суду в тому, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на 9022/10000 частини земельної ділянки з посиланням на таку частину у праві власності на нерухомість, розташовану на цій земельній ділянці, є помилковими, адже відповідно до змісту ст. 1225 ЦК України, яка є спеціальною правовою нормою, що регламентує спадкування земельної ділянки, значення має не розмір частки особи у власності на обєкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, а площа земельної ділянки необхідна для обслуговування цієї частки нерухомості. При цьому ця стаття не має вказівки на те, що до спадкоємця переходить частина земельної ділянки, пропорційна до частини обєкта нерухомості, розташованого на цій земельній ділянці, яка належить такому спадкоємцю.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до положень ч.1 ст.377 ЦК України та ч.1 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Згідно ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Однак у даній справі долю земельної ділянки, на якій знаходиться нерухомість, вирішено згідно норм закону про спадкування, які, з урахуванням фактичних обставин справи, є спеціальними правовими нормами та, відповідно, мають пріоритет у застосуванні перед вищевказаними нормами, на які посилається позивач.

Також колегія суддів вважає, що позивач, порушуючи перед судом питання про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину за законом щодо земельної ділянки з кадастровим №7124988000:02:004:0205 у повному обсязі , не враховує можливість часткового визнання вказаних свідоцтв недійсними лише в частині, що стосується встановлення права власності відповідача на земельну ділянку, площа якої є необхідною та достатньою для обслуговування нерухомості позивача та відійшла у процесі спадкування до відповідача, чим безпідставно порушує права останнього.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи щодо необхідності застосувати при вирішенні даної справи правового висновку ВСУ у постанові від 11.02.2015 у справі №6-2цс15, оскільки цей висновок стосується застосування норм ст. 120 ЗК України при переході права власності на обєкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, за цивільно-правовою угодою, та не стосується переходу права власності на земельну ділянку при спадкуванні.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи про те, що спадкоємці земельної ділянки не виділяли в натурі частки у праві власності на неї, так як ця обставина правового значення для вирішення справи не має.

Колегія суддів оцінює критично апеляційні доводи про те, що суд першої інстанції не вирішив по суті позовні вимоги про скасування свідоцтв про право на спадщину, оскільки у задоволенні вказаних вимог судом відмовлено, що вбачається із резолютивної частини оскарженого рішення де вказано про повну відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положень ст.309 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31.08.2016 у даній справі слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду фразу, у якій суд посилається на те, що частина земельної ділянки позивача: «…за розміром своєї частки є достатньою для обслуговування домоволодіння…», в решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 31 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Черкаської районної державної нотаріальної контори, третя особа - Хацьківська сільська рада Черкаського району, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, визнання недійсним та скасування свідоцтв про право на спадщину змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення суду фразу, у якій суд посилається на те, що частина земельної ділянки позивача: «…за розміром своєї частки є достатньою для обслуговування домоволодіння…» .

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :