Постанова № 62139919, 21.10.2016, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

21.10.2016

Справа № 642/6237/16-а

Провадження №2а/642/254/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2016 року Ленінський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Проценко Л.Г., розглянувши у скороченому провадженні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 28.09.2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати пункт №2 протоколу № 69 від 19.08.2016 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині що стосується ОСОБА_1; Зобовязати Міністерство оборони України вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 13.05.2015року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99 та правових висновків Верховного Суду України викладених у справах №21-446а14від 18.11.2014року, №21-135а15від 21.04.2015року, №21-563а14 від10.03.2015року; зобовязати прийняти відповідне рішення, та надіслати рішення до Харківського обласного військового комісаріату для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат з надходженням коштів від Міністерства оборони України для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги видати наказ по Харківському обласному військовому комісаріату на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та здійснити дану виплату; зобов'язати Міністерство оборони України подати у місячний строк, після набрання законної сили рішенням суду, звіт про виконання судового рішення, який передбачено ч. 1 ст. 267 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.09.2016 року отримав лист Харківського обласного військового комісаріату датований 22.09.2016р. № 2170/ВСЗ, тобто витяг з пункту №2 протоколу №69 від 19.08.2016 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про відмову в призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги (далі - комісія Міноборони). Позивач вважає, що відмовляючи у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги Міністерство оборони України (далі Міноборони) порушило його права; дії Міноборони не можуть вважатися законними, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод щодо позивача та суперечать нормам ст.22 Конституції України. Не виплата позивачу належної йому одноразової грошової допомоги позбавляє його можливості реалізувати своє право на соціальний захист, передбачений ч. 1 ст. 46 Конституції України.

Відповідачі у встановлений судом строк письмових заперечень на позовну заяву не подали.

Справа розглядається в порядку скороченого провадженнявідповідно до п.2 ч.1 ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у звязку із виконанням ними конституційного обовязку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України №2232-ХІІІ від 25.03.1992 року «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» (далі-Закон № 2232-ХІІІ).

Статтею 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобовязаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обовязків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей ( далі закон №2011-ХІІ).

Статтею 16 закону №2011-ХІІ (в редакції що діяла на час звільнення позивача з лав Збройних Сил України) передбачалось, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному-обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті, а також; в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів) у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності. Умови страхування і порядок виплат страхових сум встановлюється Кабінетом Міністрів України. Вказана норма втратила чинність з 01.01.2007 року.

04.07.2012 року законом України N 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» були внесені зміни до ст.16 закону №2011-ХІІ.Зміни набрали чинності з 01.01.2014р.

В новій редакції ч.1 ст.16 закону №2011-ХІІ встановлено що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання». (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин стосовно ІІ-ї групи інвалідності).

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 та ч. 9 ст. 16-3 закону №2011-ХІІ, Постановою КМ України від 25.12.2013р. № 975 був затверджений «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі Порядок № 975).

Пунктом 3 порядку № 975 встановлено що, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 4 ч. 2 ст.16 закону 2011-ХІІ та пп.1п.6 Порядку № 975 визначено що, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Підпунктом «б» ч.1 ст.16-2 закону 2011-ХІІ та абзацом 3 пп.1п.6 Порядку № 975 визначено що, розмір одноразової грошової допомоги. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у звязку із наступним.

Судом встановлено, що 19.08.2016 року Комісією Міноборони було прийнято рішення, яким, відповідно до пункту №2 протоколу №69 від19.08.2016 року, було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (Харківський ОВК, дата звільнення - 14.07.1995 р., дата встановлення інвалідності - 16.10.1995 р.).

Комісія Міноборони в протоколі вказала дату встановлення позивачеві вперше ІІІ групи інвалідності 16.10.1995 року але законодавцем не пов'язано наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності з настанням права на отримання одноразової грошової допомоги.

Позивач проходив військову службу в Збройних силах України (далі - ЗСУ) з 05.08.1977 року по 12.07.1995 року, і в період з 01.09.1984 року по 21.12.1985 року проходив службу в складі обмеженого контингенту радянських військ в республіці Афганістан. В період з 13.05.1986 року по 18.05.1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Свідоцтвом про хворобу в/ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995 року, за своїм станом здоров'я позивач був визнаний не придатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним другого ступеня у воєнний час. 20.06.1995 року наказом командувача військово-повітряними силами України №0190 позивача звільнено в запас за пунктом 65 підпунктом «в» (за станом здоров'я). Із списків частини виключений наказом командира в/ч А 2642 № 132 від 12.06.1995 року.

Після звільнення з лав ЗСУ позивач отримав 18.10.1995 року від Харківської обласної дирекції національної акціонерної страхової компанії «Оранта» суму 1300грн. по державному обов'язковому особистому страхуванню у розмірі 20% втрати працездатності, відповідно до закону України від 20.12.1991р.№2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - закон №2011-ХІІ).

Свідоцтвом про хворобу від 23.03.1995 року в/ч А-3306 № 124/2561 встановлено, що, захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.

16.10.1995 року на підставі первинного огляду, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з 16.10.1995 року до 01.11.2000 року, згідно до виписки з акту огляду МСЄК серії 2-18АБ №131930, причиною інвалідності зазначено: попередня причина, встановлена свідоцтвом про хвороби в / ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995 року.

09.11.2000 року на підставі зміни категорії, позивач визнаний інвалідом ІІ групи з 01.11.2000 року до 01.11.2003 року, згідно до виписки з акту огляду МСЄК серії ХАР №026775, причиною інвалідності зазначено: попередню, встановлену свідоцтвом про хвороби в / ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995 року.

15.10.2003 року на підставі огляду по строку, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з 01.11.2003 року до 01.11.2006 року, згідно до виписки з акту огляду МСЄК серії ХАР-03 №003006, причиною інвалідності зазначено попередню причину, встановлену свідоцтвом про хвороби в / ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995 року.

25.09.2006 року на підставі огляду по строку, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з 01.11.2006 року до 01.11.2009 року, згідно до виписки з акту огляду МСЄК серії ХАР-05 №024405, причиною інвалідності зазначено попередню причину встановлену свідоцтвом про хвороби в / ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995 року.

30.09.2009 року на підставі огляду по строку, позивач визнаний інвалідом ІІІ групи безстроково з 01.11.2009 року, згідно до виписки з акту огляду МСЄК серії ХАР-08 №021748, причиною інвалідності зазначено попередню причину, встановлену свідоцтвом про хвороби в / ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995 року.

13.05.2015 року міжрайонною радіологічною медико-соціальною експертною комісією №2 на підставі огляду по погіршенню здоровя, позивач визнаний інвалідом ІІ групи безстроково з 13.05.2015 року, згідно до виписки з акту огляду МСЄК серії 10ААВ №630848, причиною інвалідності зазначено попередню причину, встановлену свідоцтвом про хвороби в / ч А-3306 № 124/2561 від 23.03.1995 року тобто захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Позивач має посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом війни, а також є учасником бойових дій.

У подальшому, керуючись нормами закону №2011-ХІІ та Порядку № 975, позивач подав заяву 15.03.2016 року до Харківського ОВК про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачу II групи інвалідності з 13.05.2015 року. Харківський ОВК направив документи позивача та висновок, відповідно до пункту 11 Порядку№975, до Департаменту фінансів Міноборони щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, що підтверджується листом Харківського ОВК №106/1/ОГД від 24.03.2016року.

Проте, листом від 22.09.2016року № 2170/ВСЗ Харківський ОВК повідомив позивача про результати розгляду його звернення, в якому зокрема зазначено, що рішенням комісії Міноборони від 19.08.2016 року протоколом № 69 пунктом № 2, Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби та інвалідність яким встановлено до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 33597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

З приводу того, що позивачу з 01.11.2006року до 01.11.2009 року була встановлена інвалідність ІІІ групи на підставі довідки до акта огляду МСЄК від 25.09.2009 року серія ХАР-05 №024405 та з 01.11.2009 року була встановлена інвалідність ІІІ групи безстроково на підставі довідки до акта огляду МСЄК від 30.09.2009 року серія ХАР-08 №021748, суд звертає увагу на те, що із заявами про отримання одноразової грошової допомоги на підставі довідок до акта огляду МСЄК від 25.09.2009 року серія ХАР-05 №024405 та від 30.09.2009 року серія ХАР-08 №021748 позивач до Харківського ОВК не звертався, одноразову грошову допомогу не отримував.

Тобто, позивач вважається таким, що вперше звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги, у зв'язку із чим до спірних відносин належить застосувати норми закону, чинні на дату виникнення у позивача права на отримання означеної допомоги з огляду на встановлення ІІ групи інвалідності.

Суд вважає протиправним рішення комісії Міноборони від 19.08.2016року протоколу № 69 пункта № 2 , виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги на підставі п. 3 порядку № 975 є дата - 13.05.2015 року, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого позивачу при огляді встановлена ІІ група інвалідності.

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1- рп/99).

Таким чином, суд констатує, що враховуючи вимоги вищезазначених норм призначення, нарахування і виплати спірної допомоги повинно здійснюватись у розмірі та в порядку, передбаченими нормативно-правовими актами, чинними на момент встановлення позивачу інвалідності ІІ-ї групи, а саме станом на 13.05.2015 року.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду України від 10.03.2015року (справа № 21-563а14) та від 18.11.201року (справа № 21-446а14), від 21.04.2015року ( справа №21-135а15). Така ж сама правова позиція зроблена і Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09.11.2014року у адміністративній справі №К/9991/90365/11. І ці правові позиції враховуються судом при розгляді даної справи.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 статті 3 закону №2011-ХІІ , дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Суд констатує, що у зв'язку з тим, що ІІ група інвалідності позивачу була встановлена 13.05.2015 року, то механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Порядком №975.

Відповідно до положень Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з 13.05.2015 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги як особа, звільнена з військової служби, якій встановлено інвалідність внаслідок виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, закріплене у статті 16 закону №2011-ХІІ та у Порядку №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Однак, незважаючи на вищевказані норми законодавства, які визначають гарантії соціального забезпечення військовослужбовців та осіб звільнених з військової служби, відповідач - Міноборони не призначив та не виплатив позивачу вищевказану одноразову грошову допомогу, а тому такі дії відповідача є протиправними.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду доказів, що діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Таким чином, зважаючи на обставини справи, досліджені докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 19, 22, 46 Конституції України, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», статтями 2, 18, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 254, 256 КАС України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт №2 протоколу № 69 від 19.08.2016 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині що стосується ОСОБА_1.

Зобовязати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, як особі звільненій з військової служби, якій встановлена інвалідність ІІ групи з 13.05.2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року. Зобовязати Міністерство оборони України прийняти відповідне рішення, та надіслати це рішення Харківському обласному військовому комісаріату.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (Код ЄДРПОУ 08166355) з надходженням коштів від Міністерства оборони України для виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, видати наказ по Харківському обласному військовому комісаріату на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) та здійснити дану виплату .

Зобов'язати Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) у місячний строк, після набрання законної сили постановою суду по справі № 642/6237/16-а, - подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 КАС України, а саме: шляхом подачі через Ленінський районний суд міста Харкова протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні - з дня отримання копії постанови суду.

Суддя: Л.Г. Проценко