Рішення № 62139775, 19.10.2016, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/1835/2016 Справа № 641/4205/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Колодяжної І.М.

при секретарі Ягодіній М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Сьома Харківська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить поновити йому пропущений строк на звернення до суду та визнати недійсним договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 23.05.2008 року між ОСОБА_3 та його донькою ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, 23 травня 2008 року державним нотаріусом Сьомої ХДНК ОСОБА_4 посвідчений договір дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2. Про наявність даного договору позивач дізнався випадково 30 квітня 2016 року у нотаріуса при отриманні юридичної консультації. 15 червня 2013 року ОСОБА_3 помер. Позивач вважає договір дарування недійсним, оскільки ОСОБА_3 навмисно приховав від нотаріуса при укладанні договору дарування факт про наявність рішень судів, якими розподілені частки спірної квартири між співвласниками. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.10.2004 року припинено право спільної сумісної власності на спірну квартиру між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визначено ідеальну частку в розмірі 1/2 частини спірної квартири за ОСОБА_1 Дане рішення скасоване ухвалою того ж суду від 11.05.2005 року. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 07.06.2007 року було змінено рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.04.2007 року, яким перерозподілено ідеальні частки в праві власності на спірну квартиру та виділено в користування ОСОБА_3 житлову кімнату №9, площею 16,3 кв.м., з якої є вихід на лоджію площею 1,7 кв.м., ОСОБА_5 виділено в користування житлову кімнату №7, площею 13,2 кв.м. та житлову кімнату №8, площею 15,0 кв.м., з якої є вихід на лоджію площею 1,4 кв.м.; службові приміщення залишені в спільному користуванні сторін. Позивач вважає, що укладання даного договору суттєво порушує законні права позивача на спірну квартиру.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, допитана в судовому засіданні в якості свідка, та її представник ОСОБА_7 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що на дату укладення спірного договору дарування спільна сумісна власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 припинена, визначені їх частки у спільній частковій власності по ? частці та визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину спірної квартири. Тому рішення судів щодо порядку користування житловим приміщенням між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є виділом майна в натурі, не змінюють часток у праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і не обмежують прав цих власників на розпорядження кожним ? часткою у праві власності. Таким чином, укладення ОСОБА_3 23 травня 2008 року договору дарування ? частини спірної квартири на зачіпає прав ОСОБА_1 Вважають, що тільки особа, яка вчинила правочин під впливом обману і може ставити під сумнів неправильне формування волі за наявності обману та оспорювати на цій підставі вчинений нею правочин. Крім того, просили відмовити в задоволенні позову через пропуск позивачем строку позовної давності, який складає 3 роки, посилаючись на те, що ОСОБА_3 разом з цивільним чоловіком ОСОБА_2 ОСОБА_8 особисто повідомили позивача про укладений договір дарування через декілька днів після його реєстрації та надали йому копію договору дарування. Долучена позивачем до даного позову копія договору дарування зроблена саме з оригіналу примірника договору дарування, що належить відповідачеві, оскільки викладена на спеціальному номерному бланку, а в справах Сьомої Харківської державної нотаріальної контори зберігається примірник договору не на спеціальному номерному бланку. Також в 2011 році було переоформлено особистий рахунок на квартиру на ім»я відповідача та на адресу спірної квартири стали надходити квитанції на ім»я відповідача.

Представник третьої особи Сьомої Харківської державної нотаріальної конторив судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали цивільної справи за №2-48/2007 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування квартирою, прийшов до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.10.2004 року припинено право спільної сумісної власності на спірну квартиру між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визначено ідеальну частку в розмірі 1/2 частини спірної квартири за ОСОБА_1

Дане рішення скасоване ухвалою того ж суду від 11.05.2005 року.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 07.06.2007 року було змінено рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.04.2007 року, яким перерозподілено ідеальні частки в праві власності на спірну квартиру та виділено в користування ОСОБА_3 житлову кімнату №9, площею 16,3 кв.м., з якої є вихід на лоджію площею 1,7 кв.м., ОСОБА_1 виділено в користування житлову кімнату №7, площею 13,2 кв.м. та житлову кімнату №8, площею 15,0 кв.м., з якої є вихід на лоджію площею 1,4 кв.м.; службові приміщення залишені в спільному користуванні сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.

Судом встановлено, що 23 травня 2008 року ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняла у дар ? частини квартири АДРЕСА_2. Договір дарування посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №5-647.

Право власності ОСОБА_2 на ? частини квартири АДРЕСА_2 зареєстровано 24.06.2008 року, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за №19294457 від 24.06.2008 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Між тим, Пленумом Верховного Суду України у постанові від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" розяснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях ОСОБА_3, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Отже, одна із сторін правочину або інша заінтересована особа повинні довести навмисне цілеспрямоване введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Позивач та його представник таких фактів в судовому засіданні не довели.

Позивач вважає договір дарування недійсним, оскільки ОСОБА_3 навмисно приховав від нотаріуса при укладанні договору дарування факт про наявність рішень судів, якими розподілені частки спірної квартири між співвласниками, тобто ввів в оману не сторону правочину, а нотаріуса.

Дане твердження позивача та його представника не має правового значення по суті даних позовних вимог, оскільки за змістом ст. 203 Цивільного кодексу України одна із сторін правочину повинна навмисно ввести другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману, застосовується позовна давність у пять років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 11 травня 2016 року.

23 травня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування ? частини квартири АДРЕСА_2, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №5-647.

Таким чином, саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності в п»ять років, який закінчується 24 травня 2013р.

Позивачем та його представником подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду, посилаючись на те, що про наявність договору дарування частини квартири позивач дізнався випадково 30 квітня 2016 року у нотаріуса при отриманні юридичної консультації.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, кожен окремо, підтвердили, що про наявність договору дарування частини квартири позивач дізнався випадково в квітні 2016 року.

Суд не приймає до уваги дані пояснення свідків, оскільки факти щодо яких вони надавали пояснення суду стали їм відомі від позивача, який зацікавлений у вирішенні даної справи.

Позивачем та його представником не надано доказів, які б підтверджували їх твердження про звернення позивача 30 квітня 2016 року до нотаріуса для отриманні юридичної консультації.

Відповідачем та його представником подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій вони просили відмовити в задоволені позову через пропуск позивачем строку позовної давності, який складає 3 роки, посилаючись на те, що ОСОБА_3 разом з цивільним чоловіком ОСОБА_2 ОСОБА_8 особисто повідомили позивача про укладений договір дарування через декілька днів після його реєстрації та надали йому копію договору дарування. Долучена позивачем до даного позову копія договору дарування зроблена саме з оригіналу примірника договору дарування, що належить відповідачеві, оскільки викладена на спеціальному номерному бланку, а в справах Сьомої Харківської державної нотаріальної контори зберігається примірник договору не на спеціальному номерному бланку. Також в 2011 році було переоформлено особистий рахунок на квартиру на ім»я відповідача та на адресу спірної квартири стали надходити квитанції на ім»я відповідача.

Відповідно до приписів ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з листа Сьомої Харківської державної нотаріальної контори за №1758/01-16 від 11.07.2016 року, адресованого ОСОБА_2 копія договору дарування частини квартири, долучена ОСОБА_1 до даного позову, зроблена з оригіналу примірника договору, який був наданий сторонам договору, оскільки копія зроблена з примірника, який викладений на спеціальному номерному бланку, а в справах Сьомої Харківської державної нотаріальної контори зберігається примірник договору не на спеціальному номерному бланку.

Відповідно до відповіді на звернення ОСОБА_2 від 14.07.2016 року за №6-229/07 КП «Харківські теплові мережі», в серпні 2012 року особистий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 переоформлено на ОСОБА_2

З повідомлення КП «Харківводоканал» від 01.08.2016 року вбачається, що 01.10.2011 року особистий рахунок на квартиру АДРЕСА_2 переоформлено на ОСОБА_2

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними, крім того, ОСОБА_1, звертаючись до суду з вищевказаним позовом, пропустив без поважних причин позовну давність тривалістю в п»ять років, встановлену ч. 3 ст. 258 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 82, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ЦК України,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Мотивоване рішення виготовлено 21 жовтня 2016 року.

Суддя: ОСОБА_11