Рішення № 62138529, 22.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/2876/16

Справа № 760/3494/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

23.02.2016 року позивачі звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» та уточнивши позовні вимоги просять:

- стягнути з відповідача -1 на користь позивача-1 матеріальної шкоди в розмірі 177 004, 51 грн., в тому числі витрати на лікування у розмірі 225,90 грн., 2000 ,00 грн. за проведення експертного дослідження, 175 004 , 51 грн. за відновлення пошкодженого транспортного засобу;

- стягнути з відповідача -2 на користь позивача-1 матеріальну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.;

- стягнути з відповідача-1 на користь позивачів моральної шкоди по 30 000,00 грн., кожному.

Ухвалою суду від 21.07.2016 року позов в частині заявлених вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СК «Провідна» залишено без розгляду, в порядку п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України.

Свої вимоги мотивують тим, що 08.01.2016 року о 12 год. 25 хв. по вул. Леніна в с. Фурси Білоцерківського району Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «KIA Rio», державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача-1 та автомобіля марки «CHERY AMULET», державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Позивач-1 також посилався на те, що внаслідок вказаної вище ДТП, він зазнав тілесних ушкоджень, а тому на відновлення свого стану здоров'я поніс витрати на придбання ліків у розмірі 225, 90 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася 08.01.2016 року та піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника автомобіля марки «CHERY AMULET», державний номер НОМЕР_2, була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на підставі Полісу №АЕ/4752242 від 17.09.2015 року.

Відповідно до Звіту ТОВ «Незалежна експертна оцінка» вартість матеріальної шкоди завдано власнику транспортного засобу «KIA Rio», державний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП становить 225 230, 41 грн. Витрати по проведенню даного дослідження, які поніс позивач-1 становить 2000,00 грн.

З огляду на те, що в ході розгляду справи ПрАТ «СК «Провідна» виплатило позивачу-1 50 000,00 грн. в межах ліміту, визначеного полісом АЕ/4752242 від 17.09.2015 рок, а розмір страхового відшкодування не покриває повністю завданих матеріальних збитків на відновлення пошкодженого автомобіля під час ДТП, позивач уточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 різницю за завдану матеріальну шкоду у розмірі 175 004, 51 грн., а також 225,90 грн. понесених витрат на лікування та 2000,00 грн. витрат по сплаті звіту про оцінку.

Також позивачі посилаються, що внаслідок ДТП вони зазнали моральних страждань, що пов'язано з пошкодженням майна, стресом, порушенням звичайного способу життя, а тому просили стягнути з відповідача ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі по 30 000,00 грн. кожному.

Крім того, позивачі просили стягнути з відповідача ОСОБА_4 судові витрати понесені по сплаті судового збору .

Позивачі та їх представник в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник проти позову заперечували частково, при цьому відповідач визнав позов в частині стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 175 004, 51 грн. В іншій частині позов не визнає та вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Відповідач -2 в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивачів та їх представника, відповідача ОСОБА_4 та його представника, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Судом встановлено, що 08.01.2016 року о 12 год. 25 хв. по вул. Леніна в с. Фурси Білоцерківського району Київської області, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «KIA Rio», державний номер НОМЕР_1, під керуванням позивача-1 та автомобіля марки «CHERY AMULET», державний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_4, внаслідок чого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень (а.с.23,24).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні ДТП, що сталася 08.01.2016 року та піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с.25).

Згідно з постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.01.2016 року вбачається, що вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм - ОСОБА_4 п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення" (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_4 встановлена та в порядку ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами в суді, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника автомобіля марки «CHERY AMULET», державний номер НОМЕР_2, була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова Компанія «Провідна» на підставі Полісу № АЕ/4752242 від 17.09.2015 року. Обсяг відповідальності страховика за вищезазначеним полісом складає 50000,00 грн., франшиза 0 грн. (а.с.49).

Відповідно до п.22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 08.01.2016 року, який виконаний на замовлення позивача-1 ТОВ «Незалежна експертна оцінка», вартість матеріального збитку, заподіяного автомобілю марки «KIA Rio», державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження при ДТП складає 225 004, 51 грн. (а.с.26-47). Вартість проведеного дослідження становить 2000 ,00 грн. ( а.с. 48).

Відповідно до ст. 29 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховою компанією у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 32.7 ст. 32 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу.

З матеріалів справи встановлено та не заперечувалося сторона по справі, що в ході розгляду справи в суді ПрАТ «СК «Провідна» сплачено на користь позивача-1 страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн.

Згідно п. 2.4. Наказу від 24.11.2003 N 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що вказаний вище Звіт про визначення розміру матеріальних збитків завданих позивачу внаслідок ДТП, узгоджується з вимогами чинного законодавства та матеріалами справи, а тому суд приймає його до уваги, як належний та допустимий доказ у справі, яким підтверджується розмір матеріальної шкоди завданої позивачу.

Відповідно до п.6 Постанови ПВСС України за №4 від 01.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" зазначено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. ст. 22, 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за винятком випадків, передбачених законом. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень ст.ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України, шкода спричинена джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п.16 Постанови "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" передбачено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пленум Верховного суду України у Постанові „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Більше того при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню лише тоді, коли шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого (абз. 1, 2 п. 2 Постанови).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що ПрАТ «СК «Провідна» виплатило позивачу страхове відшкодування в межах ліміту, визначеного Полісом № АЕ/4752242 від 17.09.2015 , суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача -1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що становить 175 004,51 грн. та понесених витрати по оплаті Звіту про оцінку у розмірі 2000 ,00 грн.

В іншій частині заявлених вимог позивача-1 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 225,90 грн., суд не знаходить підстав для задоволення, оскільки вважає, що позивачем-1 не доведено заявлених вимог в цій частині належними доказами по справі.

Що стосується вимог позивачів про стягнення з відповідача ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі по 30 000,00 грн. кожному, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з засад розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А тому, з урахуванням перенесених моральних страждань, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача-1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., а на користь позивача-2 та позивача-3 по 4000 ,00 грн. кожному.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, зокрема, належать:

1)витрати по сплаті судового збору;

2)витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

3) витрати на правову допомогу;

4) витрати, пов'язані із залученням перекладачів, проведенням судових експертиз.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача -1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1820,04 грн., а позивача 2 та позивача-3 по 551,20 грн. кожному.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-61, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 177 004,51 грн., моральної шкоди 5000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 4 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди -4000,00 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1820, 04 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: