Рішення № 62137781, 05.10.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2/760/3809/16

№ 760/7440/16ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.

за участю секретаря Беро В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 20.04.2016 р. звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Посилається в позові на те, що з 19 квітня 1978 р. він перебував у трудових відносинах з відповідачем Публічним акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Більшовик».

З грудня 2011 р. він працював на даному підприємстві на посаді головного інженера-заступника начальника спеціального конструкторського бюро. Тобто, загальний стаж роботи на даному підприємстві становить 38 років.

Наказом № 46/к від 23.03.2016 р. він був звільнений з посади за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Причини звільнення не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач був відсутнім на роботі з поважних причин.

Так, з 12.02.2016 р. (це вихідний день на підприємстві) він перебував у м. Олександрія Кіровоградської області. По приїзду до м. Олександрія він дізнався, що незадовго до цього було пограбовано будинок, що знаходиться неподалік від будинку, який залишився йому у спадок від матері. Оскільки у будинку, в якому до своєї смерті проживала його мама, на даний час ніхто не проживає, виникла загроза заподіяння шкоди майну, яке знаходиться в будинку.

З метою охорони його майнового права він вирішив укласти договір про централізовану охорону будинку. Оцінка об'єкта охоронною фірмою та закупка комплектуючих частин для сигналізації неочікувано затяглась на незапланований час, у зв'язку з чим він змушений був залишитися в м. Олександрія на понеділок 15 лютого 2016 р. для укладення угоди з охоронною фірмою та завершення робіт зі встановленням сигналізації.

11.02.2016 р. (останній робочий день перед вихідними) він не міг передбачити те, що буде змушений залишитися в м. Олександрія і тому не міг заздалегідь оформити відпустку на 15.02.2016 р.

З метою повідомлення підприємства про неявку на роботу з поважних причин, він неодноразово телефонував начальнику спеціального конструкторського бюро. В зв'язку з неможливістю повідомити свого безпосереднього керівника про відсутність на робочому місці 15.02.2016 р., він повідомив про даний факт колегам з проханням передати цю інформацію керівництву.

16.02.2016 р. він відразу написав пояснювальну записку, в якій було викладено про причини відсутності на робочому місці 15.02.2016 р.

23.03.2016 року було видано наказ № 46/к про його звільнення за прогул без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підставами виданого наказу зазначалися наступні документи: табель обліку робочого часу, акт про відсутність на роботі, рішення профспілкового комітету про надання згоди на звільнення (протокол №4 від 22.03.2016 р.).

Позивач вважає, що був безпідставно, з грубим порушенням чинного законодавства України та з порушенням трудових прав і охоронюваних законом інтересів звільнений з посади головного інженера-заступника начальника спеціального конструкторського бюро за прогул без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Відповідач пропустив строк для застосування дисциплінарного стягнення. Також позивач не є членом тієї профспілкової організації ПАТ НПВ "Більшовик", профспілковий комітет якої надав згоду на звільнення.

У зв'язку з чим, просить визнати незаконним його звільнення з роботи з посади головного інженера-заступника начальника спеціального конструкторського бюро Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» № 46/к від 23.03.2016 р.; поновити його на роботі на посаді головного інженера-заступника начальника спеціального конструкторського бюро Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» та стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, що викладені у позовній заяві. Зазначили про те, що позивач був безпідставно та з грубим порушенням чинного законодавства України звільнений з посади головного інженера-заступника начальника спеціального конструкторського бюро за прогул без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки позивач 15.02.2016 р. був відсутнім на роботі з поважних причин. 25.01.2016 р. померла мати позивача ОСОБА_3, яка проживала в м. Олександрія Кіровоградської області. Після смерті матері залишився будинок та необхідно було приймати спадщину та вжити заходи щодо охорони спадкового майна. 15.02.2016 р. позивач змушений був залишитися у м. Олександрія для встановлення сигналізації на будинку, про що повідомив безпосереднього керівника - начальника спеціального конструкторського бюро ОСОБА_4 про відсутність на робочому місці та завідуючу сектором ОСОБА_5 16.02.2016 р. позивач вийшов на роботу та відразу написав пояснювальну записку на ім'я директора ПАТ «НВП «Більшовик», в якій було викладено про причини його відсутності на робочому місці 15.02.2016 р. Засіданням профспілкового комітету 24.02.2016 р. створено профспілкову організацію, позивач не є членом тієї профспілкової організації ПАТ «НВП «Більшовик», профспілковий комітет якої надав згоду на його звільнення. 22.03.2016 р. його викликали до профкому на засідання, але він не був членом даної профспілки. 23.03.2016 р. позивачу видали копію наказу про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Згідно ст. 224 Цивільного Процесуального Кодексу України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд, враховуючи думку позивача та його представника, які не заперечують проти заочного розгляду справи, вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 з 19.04.1978 року працював у Публічному акціонерному товаристві «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» на посаді головного інженера-заступника начальника спеціального конструкторського бюро.

Наказом голови правління - генерального директора Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» ОСОБА_6 № 46/к від 23 березня 2016 р. позивача ОСОБА_1, головного інженера - заступника начальника спеціального конструкторського бюро, з 23 березня 2016 р. було звільнено у зв'язку з прогулом без поважних причин, згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.

За приписами п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.

Звільнення за скоєння прогулу являється дисциплінарним стягненням і має здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

За правилами ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за вявиявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Тобто, до порядку застосування дисциплінарного стягнення встановлені такі обов'язкові вимоги: виявлення дисциплінарного проступку; отримання від порушника письмового пояснення; додержання строків накладення дисциплінарного стягнення - один місяць із дня виявлення дисциплінарного проступку і шість місяців із дня його вчинення працівником; видання власником наказу чи розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення; доведення наказу (розпорядження) під розписку до відома працівника.

Як свідчать матеріали справи, і не заперечується позивачем, останній 15.02.2016 р. був відсутній на робочому місці.

Позивач зазначає, що причина відсутності на роботі була поважною - у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрії Олександрівського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області 26 січня 2016 р., та необхідністю прийняття спадщини та вжиття заходів для охорони спадкового майна у м. Олександрія Кіровоградської області.

Відповідно до довідки про склад сім"ї від 20.02.2016 р. встановлено, що ОСОБА_3 мешкала за адресою: АДРЕСА_1

15.02.2016 року між приватним підприємством "Ірбіс-Олександрія" та ОСОБА_1 було укладеного договір про централізовану охорону майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Про ситуацію, що склалась та про поважність причин його відсутності 15.02.2016 р. позивач намагався інформувати нач. СКБ. У зв'язку з несталим зв'язком з нач. СКБ він продублював інформацію співробітникам з проханням довести інформацію до нач. СКБ.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» з відповідним змінами в п. 24 роз'яснив, що при розгляді спорів про поновлення на роботі осіб, звільнених з за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16.02.2016 р. на ім'я Голови правління - генерального директора ПАТ «НВП «Більшовик» ОСОБА_6 написав пояснювальну записку про поважність причин відсутності на робочому місці 15.02.2016 р.

Як свідчить резолюція на пояснювальній записці, остання зареєстрована в приймальні підприємства 16.02.2016 р. за вх. № 114-1.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Закон не вимагає, щоб таке порушення обов'язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення.

Таким чином, під порушенням трудової дисципліни мається на увазі невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Насамперед, роботодавець має встановити, чи немає обставин, які виключають дисциплінарне провадження щодо працівника, до яких зазвичай відносяться: відсутність події або складу дисциплінарного проступку; вина або дії особи у стані крайньої необхідності; наслідки порушення; закінчення терміну, передбаченого для накладення дисциплінарного стягнення.

Закон не вимагає, щоб порушення обов'язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення.

Водночас вина як одна з ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, наявність якої має бути обов'язково доведена роботодавцем. Критерієм, за яким визначається наявність вини діях працівника, є належна турбота працівника про виконання трудових обов'язків.

Тому не можна вважати порушенням трудової дисципліни вчинення працівником певних протиправних дій чи бездіяльності з поважних, не залежних від нього причин. Це стосується, зокрема і випадків, коли в діях працівника міститься ознака крайньої необхідності,

Таким чином, відповідач як роботодавець був зобов'язаний дати юридичну оцінку як факту порушення трудової дисципліни, так і обставинам особистого характеру, на які позивач як працівник посилався в обґрунтування відсутності своєї вини.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст. 57 ЦПК України.

Відсутність на роботі позивача була виявлена 15.02.2016 року, а дисциплінарне стягнення - звільнення застосовано 23.03.2016 року, з пропуском строку для застосування дисциплінарного стягнення.

Крім того, статтею 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В судовому засіданні позивач пояснив, що не є членом профспілкової організації ПАТ «НВП «Більшовик», профспілковий комітет якої надав згоду на його звільнення.

Проаналізувавши та повно і всебічно дослідивши докази по справі, суд вважає, що наказ ПАТ «НВП «Більшовик» № 46/к від 23.03.2016 року про звільнення позивача за прогул без поважних причин є незаконним, оскільки позивач 15.02.2016 року був відсутній з поважних причин, стягнення застосовано з порушенням вимог законодавства про строки застосування дисциплінарного стягнення.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235 та ст. 240 КЗпП України, тому, установивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням визначеного законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто. що передують дню звільнення працівника з роботи.

За два останні повні календарні місяці, що передують дню звільнення позивача з роботи позивач відпрацював 31 день (робочі дні: понеділок-четвер, крім вихідних та святкових днів в січні-лютому 2016 року позивач не працював 15.02.2016 р.).

Згідно довідки (індивідуальні відомості про застраховану особу) Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Києва від 27.09.2016 р. заробітна плата позивача за січень - лютий 2016 р. становила 2124,07 грн. (січень 2016 р.) +4064,64 грн. (лютий 2016 р.) = 6188,71 грн.

Середньоденна заробітна плата позивача становить: 6188,71 грн./31 день = 199,64 грн.

З дати звільнення 23.03.2016 р. і по 05.10.2016 р. за час вимушеного прогулу минуло 106 робочих днів (з врахуванням 4-денного робочого тижня відповідача).

Таким чином, враховуючи межі заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу з 23.03.2016 року по 05.10.2016 року в розмірі 21161,84 грн. (199,64 грн. х 106 днів).

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин суд вважає дані позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Оскільки при подачі позову до суду позивач був звільнений від оплати судового збору, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, їх слід стягнути з відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 40, 43, 147, 148, 149, 235 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 15, 27, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 224-226, 228, 294, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним наказ № 46/к від 23.03.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади головного інженера-заступника начальника спеціального конструкторського бюро.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інженера-заступника начальника спеціального конструкторського бюро Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» з 23.03.2016 р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 21161 (двадцять одну тисячу сто шістдесят одну) гривню 84 копійки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик» на користь держави судовий збір в сумі 1102,40 грн.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кушнір С.І.