Рішення № 62137694, 23.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/11324/14-ц

2-1265/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Меуш К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування квартири з чужого володіння,

в с т а н о в и в:

29 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності, визнання договору дарування недійсним.

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер його батько ОСОБА_6, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, а відповідач ОСОБА_2 є рідною сестрою померлого та спадкоємцем другої черги.

Він проживав окремо від батька і тривалий час з ним не спілкувався, тому не звернувся до нотаріуса у передбачений законом 6 місячний строк з заявою про прийняття спадщини. Після звернення нотаріусом було відмовлено йому у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року йому визначено 2 місяці додаткового строку для звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Постановою від 19 лютого 2014 року приватний нотаріус Бригіда В.С. відмовив у видачі йому свідоцтва про спадщину на майно померлого - спірну квартиру, оскільки після спливу 6 місяців після смерті батька, 20 жовтня 2011 року на ім'я ОСОБА_2 вже видано свідоцтво про право на спадщину.

За таких обставин свідоцтво про право на спадщину повинно бути визнано судом недійсним, так як воно видано з порушенням закону. Враховуючи неможливість оформлення прав на спірну квартиру в нотаріальному порядку, він як єдиний спадкоємець першої черги просить визнати і його право власності на квартиру.

Крім того, ОСОБА_2, довідавшись про те, що він претендує на спадщину, подарувала спірну квартиру своїй доньці ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_2 не мала права на спірну квартиру, вона не мала права відчужувати квартиру, тому договір дарування спірної квартири має бути визнаний недійсним.

З урахуванням уточнення та збільшення розміру позовних вимог, просив суд ухвалити рішення яким:

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2011 року, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О., зареєстроване в реєстрі за № 144;

-визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_2, укладений дарувальником ОСОБА_2 на користь обдарованої ОСОБА_3;

-визнати право власності на спадщину - квартиру АДРЕСА_2 після смерті його батька ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом;

-витребувати (зобов'язати передати) квартиру АДРЕСА_2 від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 2-5, т. 2, а.с. 9-11).

09 лютого 2016 року стороною позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову в порядку ст. 31 ЦПК України (т. 2, а.с. 84) та з урахуванням цієї заяви позивач просить суд ухвалити рішення, яким:

-визнати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. на ім'я ОСОБА_2, зареєстроване в реєстрі за № 144, недійсним;

-визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2;

-витребувати з чужого володіння у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 та передати її ОСОБА_1

Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 квітня 2016 року до участі в справі в якості третьої особи було залучено ОСОБА_5 як особу, якій відповідач ОСОБА_3 передала спірну квартиру в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань за договором позики.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлений позов та просили його задовольнити з наведених у ньому підстав. Додатково надали суду письмові пояснення (т. 2, а.с. 101-103). Зазначають, що спірна квартира належала спадкодавцю, позивач прийняв спадщину, тому у нього виникло право володіння та користування квартирою. У зв'язку з цим, він має право витребувати квартиру як своє майно у відповідача ОСОБА_3

Представник відповідача ОСОБА_2 вважає, що позов не підлягає задоволенню. Подав до суду письмові пояснення (т. 1, а.с. 221-231). Пояснив суду, що позивач своєчасно не звернувся до суду з заявою про прийняття спадщини, тому наданий додатковий строк був ним пропущений. Вважає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки він мав звернутися з вимогою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Також позивач мав право вимагати передання йому частки майна або сплати грошової компенсації, але такі вимоги не заявляв. Обставини, що вказують на недійсність свідоцтва мають існувати на момент вчинення правочину. Вважає, що порушень при укладенні договору дарування не було та він відповідає вимогам закону. Крім того, представник подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Представник відповідача ОСОБА_3 також заперечує проти задоволення позову. Пояснив суду, що його довіритель правомірно набула квартиру у власність на підставі договору дарування згідно волевиявлення ОСОБА_2 Після набуття квартири у власність вона передала її в іпотеку третій особі ОСОБА_5 Вважає, що вимоги позивача не ґрунтується на вимогах закону та відсутні підстави для витребування квартири у ОСОБА_3 також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений. Направив до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена. Будь-яких заяв чи клопотань щодо поважності причин неявки до суду не подавала.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 26 березня 2011 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві (т. 1, а.с. 98).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну йому на праві власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу від 04 травня 1995 року (т. 1, а.с. 120).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, заповіту не залишив.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У ст. 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1262 ЦК України передбачено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Позивач ОСОБА_1 є сином померлого спадкодавця ОСОБА_6 (а.с. 9).

Інші спадкоємці першої черги відсутні.

18 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 129).

Постановою приватного нотаріуса від 18 листопада 2012 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини (т. 1, а.с.134).

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 лютого 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та визначено додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини (т. 1, а.с. 12-13, 14-15).

19 лютого 2014 року позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини (т. 1, а.с. 139).

Постановою приватного нотаріуса від 19 лютого 2014 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом видане спадкоємиці за законом ОСОБА_2 - рідній сестрі померлого, яка вчасно заявила свої спадкові права на спадщину (т. 1, а.с. 144).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 23 травня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, в якій зазначила, що інших спадкоємців не має (т. 1, а.с. 97).

20 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. на ім'я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з квартири АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 127).

Позивач просить визнати свідоцтво про право на спадщину за законом видане на ім'я ОСОБА_2 недійсним, оскільки такою видачею порушені його права як спадкоємця першої черги за законом.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_6, та за рішенням суду йому було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. У такому випадку ОСОБА_2 не має права на спадкування, оскільки вона є спадкоємцем другої черги, а позивач - першої черги.

Позивач також просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на спірну квартири, оскільки між сторонами існує цивільно-правовий спір.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, стороною відповідачів оспорюється право позивача на спадкове майно, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину - на квартиру АДРЕСА_5 після смерті ОСОБА_6 в порядку спадкування за законом.

Після зміни 09 лютого 2016 року стороною позивача предмету позову в порядку ст. 31 ЦПК України, крім вимог про визнання свідоцтва недійсним та визнання права власності, позивач також просить витребувати з чужого володіння у ОСОБА_3 спірну квартиру та передати її йому.

Встановлено, що 26 грудня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, уклали договір дарування квартири. За умовами договору ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_5 (т. 1, а.с. 209).

Прийняту в дар квартиру ОСОБА_3 передала в іпотеку ОСОБА_5, про що між ними був укладений іпотечний договір від 17 жовтня 2013 року для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики (т. 2, а.с. 107-110).

Частиною 3 ст. 388 ЦК України визначено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не мала права на спадкування спірної квартири, та відповідно не мала права її відчужувати.

Суд вважає, що спосіб захисту порушеного права обраний стороною позивача вірно, ґрунтується на законі та не суперечить ст. 16 ЦК України.

За таких обставин, вимоги позивача про витребування та передання спірної квартири підлягають задоволенню.

Представником відповідача ОСОБА_2 до суду подавалась заява про застосування строку позовної давності до вимог позивача. У заяві зазначено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, тому з цього часу почався перебіг строку позовної давності. Позивач звернувся в суд з позовом 29 травня 2014 року. Вважає, що обставин, які б свідчили про наявність поважних причин, внаслідок яких пропущений строк позовної давності, в даному випадку відсутні (т. 2, а.с. 105).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 3-5 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У позовній заяві зазначено та підтверджувалось представниками позивача у судовому засіданні, що позивач проживав окремо від батька і тривалий час з ним не спілкувався. Відповідач ОСОБА_2 про смерть батька йому не повідомляла та приховала цей факт від нотаріуса, щоб отримати спадщину в свою власність. ОСОБА_1 про смерть батька стало відомо випадково, і лише після цього він почав вчиняти дії по отриманню спадщини.

У заочному рішенні Солом'янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року зазначено, що про смерть батька ОСОБА_1 дізнався лише наприкінці 2012 року, коли особисто намагався розшукати його та відновити стосунки. Такі обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, тому суд ухвалив рішення про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачу про смерть батька стало відомо раніше стороною відповідачів суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом 29 травня 2014 року, тому суд вважає, що строк позовної давності ним не пропущений.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 88 ЦПК України, стягненню з кожного відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1948 гривень 80 копійок, сплачений при зверненні в суд з позовом.

Керуючись статтями 203, 215, 256, 257, 261, 316, 319, 321, 388, 392, 1216-1218, 1258, 1261, 1262, 1268, 1301 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, ОСОБА_5 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, витребування квартири з чужого володіння задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2011 року про те, що спадкоємцем майна ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є його сестра ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстроване в реєстрі за № 144.

Визнати в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_5.

Витребувати від ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5.

Зобов'язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1948 гривень 80 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1948 гривень 80 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: