Постанова № 62137609, 06.09.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/1062/16

Справа №760/12743/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Солом`янський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Букіної О.М., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2016 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення виплат пенсії по інвалідності, зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві в м. Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності з 01.06.2015 року, стягнути з Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача 551,2 грн. судового збору.

Позивач також просить допустити негайне виконання постанови в межах місячного платежу.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 22 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії до 21.01.2016 року - залишено без розляду, відкрито скорочене провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання починаючи з 21.01.2016 року.

Позивач зазначила, що з 9 квітня 2003 року їй було призначено соціальну пенсію по інвалідності з дитинства 2 група (з 01.03.2004 по даний час - 3 група) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 2005 року по 1 травня 2016 року, Позивач працювала на посаді, яка мала статус державного службовця.

Позивач зазначила, що з 1 квітня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області, було припинено нарахування позивачеві призначеної пенсії, посилаючись на Закон України №213 -VIII від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». 16 червня 2016 року справу було передано до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за місцем реєстрації позивача.

Крім того, Позивач звертає увагу на те, що в силу вимог пункту 12 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213- VIII тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу» пенсії призначені відповідно до цього закону не виплачуються». Пунктом 5 розділу ІІІ Перехідних положень Закону № 213-VІІІ було передбачено, що «у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів «Про державну службу».

1 червня 2015 року відповідно до п. 5 розділу ІІІ перехідних положень Закону № 213-VІІІ в Позивача знову виникло право на отримання пенсії.

Незважаючи на це, Відповідач нарахування та виплату пенсійних виплат не відновив.

На думку Позивача, дії Відповідача є протиправними , оскільки зазначений у нормі закон, щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, а тому з вказаної дати втратили чинність, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно законних підстав для призначення спеціальних пенсій за цим Законом немає.

На звернення щодо поновлення виплати Позивачу пенсії починаючи з 1 червня 2015 року, Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві листом №543/02/Г-390 від 04.07.2016 року було відмовлено з тих підстав, що на даний час не прийнято жодного нормативного акту, в якому було розроблено механізм призначення чи перерахунку пенсії державним службовцям.

Позивач вважає, що цим рішенням Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві порушує її права.

Відповідачу у передбаченому законом порядку було направлено позовну заяву та надано строк для подачі письмових заперечень проти позову.

З письмових заперечень відповідача від 05.09.2016 року вбачається, що проти задоволення позову Позивача заперечує.

Посилається, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про державну службу».

Враховуючи те, що в період вказаного вище Закону, позивач працювала помічником судді , тобто на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу», Відповідачем було призупинено виплату позивачу пенсії по інвалідності.

Зазначає, що з 11.07.2016 року позивачу було відновлено виплату пенсії по інвалідності , внаслідок набрання чинності з 01.06.2016 року ЗУ «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що 9 квітня 2003 року Позивачу було призначено соціальну пенсію по інвалідності з дитинства 2 група (з 01.03.2004 по даний час - 3 група) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 2005 року по 1 травня 2016 року, позивач працювала на посаді, яка мала статус державного службовця.

Судом встановлено, що з 1 квітня 2015 року Управлінням Пенсійного фонду України у Білоцерківському районі Київської області, було припинено нарахування позивачеві призначеної пенсії, посилаючись на Закон України №213 -VIII від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

16 червня 2016 року справу було передано до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, за місцем реєстрації позивача.

Разом з тим, п. 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» було передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Судом встановлено, що до 01 червня 2015 року та на даний час не прийнято закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах. У зв'язку з цим, з 01 червня 2015 року норми та положення Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення втратили чинність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з 01 червня 2015 року Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов'язане було поновити виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Таким чином, права позивача на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною 3 статті 22 Конституції України проголошено, що при прийнятті нових законів, внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свободи.

За частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основу законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливості неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись: ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, ч. 4 ст. 183-2, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення ОСОБА_1 виплат пенсії по інвалідності, та зобов'язати Правобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності з 21.01.2016 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, яка зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 75/79, к.34, ідентфікаційний номер: НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Допустити негайне виконання постанови в межах місячного платежу.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя: