Ухвала суду № 62136151, 18.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/522/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Бошкова Ю. М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль К.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач) про скасування наказу та поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в квітні 2016 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив:

- скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 161 від 24.02.2016 про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 48 о/с від 22.03.2016 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції;

- зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області поновити ОСОБА_2 на службі в Національній поліції України у штатному розписі із збереженням матеріально-грошового забезпечення, яке відповідає посаді слідчого Літинського відділення поліції Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;

- зобов'язати начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.08.2016 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 161 від 24.02.2016 (п.1) про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 48 о/с від 22.03.2016 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції.

Зобов'язано начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області поновити ОСОБА_2 на службі в Національній поліції України у штатному розписі із збереженням матеріально-грошового забезпечення, яке відповідає посаді слідчого Літинського відділення поліції Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Стягнено з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_2 (іден. код. НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21850 (двадцять одну тисячу вісімсот п'ятдесят) гривень з відрахуванням зборів і обов'язкових платежів.

Постанову в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми стягнення за один місяць та поновлення ОСОБА_2 (іден. код. НОМЕР_1) на посаді слідчого Літинського відділення поліції Хмільницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2015 на підставі наказу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №1 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_2 прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду слідчого Літинського відділення поліції Хмільницького відділу поліції ГУ НП у Вінницькій області та присвоєно спеціальне звання "старший лейтенант поліції".

Листом прокуратури Вінницької області від 27.01.2016 за вих № 17/1-96вих-16 встановлено, що ОСОБА_2, являючись працівником правоохоронного органу, згідно п. 2 примітки до ст. 368 КК України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, 25.01.2016 діючи умисно, в особистих інтересах, з метою незаконного збагачення, з використанням наданої йому влади перебуваючи у приміщенні торгового комплексу "Корона", що розташований за адресою: с. Селище Літинського району Вінницької області по вул. Центральній, 1, у проміжок часу з 17.00 до 17.30 одержав від гр. ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 1000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на 25.01.2016 становить 24 792,16 грн., за не притягнення її сина ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 185 КК України у кримінальному провадженні № 12015020210000372 від 18.11.2015, тобто за вчинення дій в інтересах третьої особи з використанням наданої йому влади, у звязку із чим 25.01.2016 позивача затримано в порядку ст. 208 КПК України та поміщено в ІТТ Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області.

26.01.2016 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 36 КК України. Ухвалою Вінницького міського суду від 26.01.2016 відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів з одночасним визначенням розміру застави у межах 20 мінімальних заробітних плат, тобто у сумі 27 560 грн.

27.01.2016 ухвалою Вінницького міського суду ОСОБА_2 відсторонено від посади слідчого Літинського ВП Хмільницького ВП ГУ НП у Вінницькій області, строком на два місяці, тобто до 26.03.2016.

На підставі наказу ГУ НП у Вінницькій області №74 від 26.01.2016, інспектором УКЗ ГУ НП у Вінницькій області проведено службове розслідування за фактом розпочатого 22.01.2016 кримінального провадження №42016020000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України відносно позивача.

24.02.2016 пунктом 1 наказу ГУ НП у Вінницькій області № 161 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції Літинського ВП Хмільницького ВП ГУ НП у Вінницькій області" за порушення службової дисципліни, вимог Дисциплінарного статуту ОВС, розділу VI "Правил етичної поведінки" Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось у отриманні від гр. ОСОБА_4 незаконної грошової винагороди наказано звільнити ОСОБА_2 зі служби в поліції.

22.03.2016 ГУ НП у Вінницькій області винесено наказ №48 о/с про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення).

Не погоджуючись з вищезазначеними наказами Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, позивач оскаржив їх до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що п.1 наказу № 161 від 24.02.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції Літинського ВП Хмільницького ВП ГУНП та наказ № 48 о/с від 22.03.2016 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення вини позивача у вчиненні саме дисциплінарного проступку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

У ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідальність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

У ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою начальник призначає службове розслідування, що має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником.

Згідно підп. 2.2.2. п. 2.1. розділу ІІ Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.03.2013 №230 (далі - Інструкція №230) підставою для службового розслідування є реєстрація в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою рядового та начальницького складу кримінальне правопорушення.

Пунктами 5.2-5.3 Інструкції №230 вказано, що початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування).

Відповідно до абзацу першого п.5.4 Інструкції № 230, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Згідно п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі наказу ГУ НП у Вінницькій області від 26.01.2016 №74 старшим інспектором УКЗ ГУ НП у Вінницькій області підполковником ОСОБА_6 за фактом розпочатого 22.01.2016 кримінального провадження № 420160200000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відносно слідчого Літинського відділення поліції Хмільницького відділу ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 проведено службове розслідування.

У висновку складеному за результатами зазначеного службового розслідування зазначено, що вина підозрюваного ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, що і стало підставою для винесення наказу № 161 від 24.02.2016 (п.1), зокрема, за порушення службової дисципліни, вимог Дисциплінарного статуту ОВС України та розділу VI "Правил етичної поведінки" Закону України "Про запобігання корупції", що виразилось в отриманні від гр. ОСОБА_4 незаконної грошової винагороди.

Проте, згідно ст. 17 КПК України вказано, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Судом першої інстанції вірно вказано, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, може бути доведена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження № 42016020000000018, а не матеріалами службового розслідування.

Також, судом вірно зауважено, що висновок службового розслідування містить лише опис вчиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку та його об'єктивна сторона не встановлені.

При цьому, відповідачем не вказано які саме вимоги Дисциплінарного статуту та розділу VI "Правил етичної поведінки Закону" України "Про запобігання корупції" порушено ОСОБА_2

Крім того, п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII вказано, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Таким чином, правовою підставою для звільнення особи за порушення дисципліни є наявність в її діях (бездіяльності) складу дисциплінарного проступку, тобто невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни, а для звільнення особи у зв'язку з вчиненням нею кримінального правопорушення - набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для звільнення позивача зі служби стало те, що відносно нього порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за відсутності при цьому рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить презумпції невинуватості, регламентованій частиною 1 ст. 62 Конституції України.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку має місце підозра, висунута позивачу за фактом вчинення кримінального правопорушення, та відсутні достатні і необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни передбаченого Дисциплінарним статутом ОВС України та розділом VI "Правил етичної поведінки" Закону України "Про запобігання корупції".

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що жодного іншого діяння, яке не створює склад кримінального правопорушення та підпадає під визначення дисциплінарного проступку, висновок службового розслідування не містить, а оскаржувані рішення відповідач прийняв без доведення вини позивача у вчиненні дисциплінарного проступку.

При цьому, суд першої інстанції доречно вказав, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10.02.1995 в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Крім того, пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114 від 29.07.1991 регламентовано, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції що п.1 наказу № 161 від 24.02.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників поліції Літинського ВП Хмільницького ВП ГУНП та наказ № 48 о/с від 22.03.2016 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції, прийняті з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення вини позивача у вчиненні саме дисциплінарного проступку.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення адміністративного позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8