Ухвала суду № 62136104, 18.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1811/16

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

18 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Поліції м. Кам'янець-Подільський про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Поліції м. Кам'янець-Подільський про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження слухання.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви, посадовими особами відповідача 09.07.2012 року в приватному будинку ОСОБА_3 проведено обшук в рамках кримінального провадження № 9/4146, внаслідок якого вилучено речі, що належать останній та ОСОБА_4, а також складено протокол обшуку, в якому за твердженням позивача зазначено не увесь перелік вилученого майна.

16.10.2013 року по кримінальній справі № 2208/8608/12 проголошено вирок, однак, як зазначає позивач рішення щодо вилученого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час обшуку прийнято не було, що суперечить ст. 330, 78 КПКУ.

Вважаючи окремі дії відповідача, що вчинені ним в ході проведення обшуку в межах кримінального провадження № 9/4146 протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- зобов'язати Кам'янець-Подільський МВСУ повернути речі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вилучені під час обшуку відповідно до протоколу обшуку від 09.07.2012 року;

- зупинити виконання вироку від 30.12.2015 року Дунаєвецького міськрайонного суду по кримінальній справі № 2208/8608/12, щодо знищення речових доказів з метою збереження речових доказів по справі.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 та ч.2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлений інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Так, законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Як вбачається з матеріалів позову, спір виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функції як суб'єкта владних повноважень, а з правовідносин, котрі склались при організації останнім виконання правоохоронної функції відповідно до КПК України.

Перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. До того ж імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

З урахуванням наведеного вище, зважаючи на те, що процесуальні рішення, дії чи бездіяльність осіб, які їх вчиняють, перевіряються за нормами того процесу (в даному випадку кримінально-процесуального, згідно Глави 26 Кримінально процесуального кодексу України), в межах якого вони вчиняються, суд приходить до висновку, що такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна думка висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 р. № 19-рп/2011.

Судом також враховано вимоги статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначена правова позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у справах цієї категорії, яка висловлена в постанові від 24 квітня 2012 року №21-989во10.

Згідно зі ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, в порядку статті 200 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6