Ухвала суду № 62136101, 19.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 р.Справа № 820/3589/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання Антипенко В.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача від ГУ НПОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року по справі № 820/3589/16 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Атестаційної комісії №11 Головного управління Національної поліції України в Харківській області,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- скасувати наказ Головного управління національної поліції України в Харківській області від 29.06.2016 р. №264 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції через службову невідповідність за пп.5 ч.1 ст.77 Закону;

- поновити ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді заступника начальника слідчого відділу Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (м.Харків);

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу;

- звернути до негайного виконання постанову суду в цій справі в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Харківській області подати звіт про виконання постанови суду в цій частині відразу після отримання її копії, про що окремо зазначити в резолютивній частині постанови;

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року позов задоволено частково (а.с.134-135, 136-144).

Скасовано наказ Головного управління національної поліції України в Харківській області від 29.07.2016 р. №264 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції через службову невідповідність за пп.5 ч.1 ст.77 Закону.

Поновлено ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді заступника начальника слідчого відділу Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (м.Харків).

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді та в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Крім того, 23 серпня 2016 року Харківським окружним адміністративним судом прийнято додаткову Постанову, якою визнано незаконним та скасовано рішення атестаційної комісії № 11 від 30.06.2016р., яке полягає в тому, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.150-155).

Відповідач - ГУ НП в Харківській області не погодившись з постановою суду першої інстанції від 16.08.2016 року та додатковою постановою від 23.08.2016 року, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судових рішень, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив постанови скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Не зважаючи на те, що на додаткову постанову була подана також апеляційна скарга, з вимогами про скасування цієї додаткової постанови від 23.08.2016 року, в той же час, з огляду на те, що в позовній заяві (з урахуванням уточнень) було обєднано дві і більше самостійних вимог немайнового характеру, то обчислення судового збору за подання апеляційної скарги до сплати підлягало, як за кожну вимогу немайнового характеру. Внаслідок не усунення недоліків апеляційної скарги, а саме не сплата судового збору, апеляційна скарга в частині оскарження додаткової постанови повернута апелянту.

Апелянт наголошує, що позивача на законних підставах звільнено зі служби в поліції, оскільки згідно з висновком атестаційної комісії, позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Апелянт вважає хибним висновок суду про відсутність в межах спірних правовідносинах підстав, передбачених ч. 2 ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію» для призначення відносно позивача атестації. Позивач був призначений на посаду в порядку пере атестування згідно з тимчасовим штатним розкладом, затвердженим наказом НП від 06.11.2015 року №3, в звязку з чим існувала необхідність досягнення мети зазначеної в ч.1 ст.57 Закону та перевірки позивача. Також вказують на втручання суду в дискреційні функції атестаційної комісії.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги у повному обсязі. Надав письмові заперечення.

Представник відповідача ГУ НП в Харківській області підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник Атестаційної комісії №11 ГУНП в Харківській області в судове засідання не зявився, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Неявка зазначеної особи, явка якої обовязковою не визнавалась, не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними у справі документами.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_3, проходив службу в органах внутрішніх справ.

З 07.11.2015р. позивач працював на посаді заступника начальника слідчого відділу Комінтернівського відділу поліції Головного управління національної поліції в Харківській області. Останньому присвоєну спеціальне звання - підполковник поліції (а.с. 28, 30). 07.11.2015р. позивачем складено присягу на вірність Українському народові (а.с. 29).

Наказами голови ГУ Національної поліції в Харківській області від 12.02.2016 року № 102 та від 21.06.2016 року № 598 відповідно до вимог Інструкції про проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрована Мінюстом України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі Інструкція) прийняте рішення про організацію проведення атестування поліцейських ГУ НП в Харківській області та затверджено персональний склад атестаційних комісій.

На підставні наказів (а.с. 21-22), позивачем було пройдено атестацію 30.06.2016р., котру проведено атестаційною комісією № 11 ГУНП в Харківській області. (а.с. 127-130)

Суд звертає увагу, що в атестаційному листі (а.с.36-37, 127) безпосереднім начальником позивача - начальником Комінтернівського відділу поліції ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 позивачу надана характеристика, яку за змістом можна вважати позитивною. Так, у розділі І атестаційного листа, крім іншого, зазначено, що позивач за час проходження служби зарекомендував себе умілим організатором, сумлінним співробітником, принциповим та вимогливим, таким, що здатний вирішувати складні питання у будь - яких оперативних обставинах. Великі зусилля покладає на покращення якості проведення слідчих заходів та розслідування кримінальних справ. Непримиренний до порушень службової дисципліни та фактів недбалого ставлення до виконання службових обов'язків. Прямим начальником позивача у розділі ІІ атестаційного листа зроблено висновок про те, що позивач займаній посаді відповідає (а.с.36-37, 127).

За результатами тестування позивачем набрано 22 бали з тестування загальних навичок, 22 бали - професійне тестування. 30.06.2016 року з позивачем проведена співбесіда (а.с.27-28).

Як вбачається з протоколу ОП № 15.00006919.0033468 від 30.06.2016 року (а.с.128-130 ), при проведенні атестування позивача комісією досліджені всі зібрані щодо нього документи: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України Про очищення влади та інформація з відкритих джерел. В протоколі визначено, що членами комісії під час співбесіди ставились питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній Поліції та інше.

За результатами голосування (за 6), комісія прийняла рішення, що - позивач - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. У якості підстав для прийняття комісією такого рішення послугували наступні висновки низькі бали тестування, низький рівень теоретичних знань, на співбесіді на більшість питань по законодавству професійних процесах не відповів.

В той же час, з досліджених в судовому засіданні документів не вбачається, що позивач характеризується негативно чи має низькі показники службової діяльності. Згідно із довідкою про результати перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади, до позивача заборони, передбачені ст.ст.2-3 Закону України Про очищення влади, не застосовуються.

Наказом ГУНП в Харківській області від 29.07.2016р. № 264 о/с позивача звільнено з поліції через службову невідповідність. (а.с. 93).

Здійснюючи апеляційний перегляд колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ (далі Закон № 580-VІІІ) Національна поліція України (далі поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з статтею 3 Закону № 580-VІІІ у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до п. п. 9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 на підставі його особистої заяви, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», прийнятий на службу в поліцію на підставі наказу від 07 листопада 2015 року № 47 о/с, заст.начальника СВ Комінтернівського відділу поліції м.Харков, а згодом наказом №53 о/с від 11.02.2016 року був призначений заступником начальника цього відділу. При цьому, вказані накази не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду.

До того ж відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» видання наказу про призначення, є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто для вже призначеного на посаду працівника.

Статтею 58 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що позивач призначений на посаду в поліції виключно до тимчасового штату є необґрунтованими, оскільки наказ про призначення не містить таких застережень. Суд звертає увагу, що у будь-якому випадку строковість призначення на посаду поліцейського не є самостійною підставою для проведення атестації.

Водночас мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

На підставі частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Частина друга статті 57 Закону № 580-VІІІ кореспондується з пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 (далі Інструкція № 1465).

Наведені у частині 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Позиція НП України зводиться до того, що атестування позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських НП України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Проте наведені підстави для призначення атестування колегія суддів відхиляє, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій вищезазначеної статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» мету атестування відповідач - НП України необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів. Мета проведення атестації та підстави для її проведення не є тотожними поняттями, оскільки мета це те, що необхідно досягнути проведенням атестування поліцейського, а підстава це причина або достатній привід для її проведення.

Таким чином, судом першої інстанції зроблені правильні висновки, що до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, стосовно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону № 580-VІІІ. Статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" взагалі не передбачено проходження поліцейськими так званих планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

Отже, позивача протиправно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Крім того, колегія суддів враховує положення Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 № 4312-VI (далі Закон № 4312-VI), яким врегульовані правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації).

Статтею 12 Закону № 4312-VI визначені категорії працівників, які не підлягає атестації, зокрема згідно з частиною першою цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

З огляду на те, що зивача було призначено вперше на посаду наказом від 07.11.2015, а тому він не міг бути призначений до проходження атестації за цією посадою до 07.11.2016.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування також суперечить вимогам Закону України «Про професійний розвиток працівників» та Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідачами не доведено, що ОСОБА_3 підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що останній мав бути призначений на вищу посаду без проведення конкурсу, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав передбачених ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» для направлення позивача для атестування поліцейських відповідає фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з огляду на протиправність включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, усі правові наслідки повязані із проведенням такої атестації, як то прийняття відповідних рішень Атестаційною комісію № 11 ГУ НП в Харківській області, яке оформлене протоколом від 30.06.2016 року, так і наказу ГУ НП в Харківській області від 29.07.2016 року №264 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", є нікчемними. Тобто, протиправність рішень, дій субєкта владних повноважень, при відсутності законних на то підстав для призначення та проведення відносно ОСОБА_3 атестації, не створюють юридично значимих законних правових наслідків.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо невірного правотлумачення та застосування положень частин 1 та 2 ст. 57 ЗУ «Про Національну поліцію».

Колегія суддів, як вже зазначалось вище, вказує, що, якщо положення частини 1 цієї статті визначає мету такої атестації, то положення ч.2 статті визначають саме підстави для її проведення, тобто за наявності певних обставин (підстав) передбачена та встановлена законом можливість провести атестування працівника поліції, мета якої визначена в ч.1 ст.57 Закону, при чому мета та підстави проведення атестації мають різне за своєю правовою правове навантаження, та визначальною в цих правовідносин є саме підстави її проведення. Якщо проведення атестації перебувало за межами правового регулювання підстав для її призначення, то таку атестацію, безпосередньо прийнятих за її наслідками відповідних рішень, не можна вважати такою, що проведена на підставах передбачених законом.

Не приймається до уваги доводи апелянта щодо надання згоди позивачем на проведення відносно нього атестації. В даному випадку, наявність згоди або її відсутність жодним чином не є визначальною та впливає на саму суть допущених порушень з боку відповідачів стосовно включення ОСОБА_3 до проведення такої атестації без належних встановлених законом підстав.

Оскільки, судом правильно визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії від 30.06.2016 року, про те, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, яке слугувало єдиною підставою для винесення наказу ГУ НП в Харківській області № 264 о/с від 29.07.2016 року, тому зазначений наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про поновлення позивача на на службі в поліції на посаді заступника начальника слідчого відділу Комінтернівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (м.Харків).

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо втручання суду в дискреційні функції колегіального органу атестаційної комісії, якій надане право визначати відповідність або не відповідність займаній посаді. В даному випадку, саме суд має усі передбачені законодавством повноваження щодо перевірки, надання оцінки прийнятим рішенням, вчиненим діям субєкта владних повноважень, під час здійснення таким субєктом владних управлінських функцій. Приймаючи рішення про скасування висновку відповідача суд діяв у межах наданої йому компетенції, оскільки не визначається з обовязком субєкта владних повноважень прийняти певне рішення.

При вирішення спору, суд першої інстанції жодним чином при наданні оцінки характеру спірних правовідносин та встановлюючи в достатньому обсязі фактичних обставин справи, не втрутився в дискреційні функції атестаційної комісії, та не підмінив їх.

Щодо задоволених вимог відносно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що зазначені вимоги є похідними та наслідком від попередніх вимог. Приймаючи рішення в цій частині, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладеній у постанові від 23.01.2012 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21355291), Пленум Верховного Суду України у постанові №13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судоми законодавства про оплату праці".

Жодною із сторін, в тому числі й апелянтом не в апеляційній скарзі, ні під час розгляду апеляційного перегляду, не наводились обґрунтування та доводи щодо цієї частини задоволених вимог. З огляду на що, з урахуванням ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд в межах доводів апеляційної скарги, підстав для виходи за її межі відсутні. При чому, колегія суддів зазначає, що правомірним наслідком задоволення вимог про середній заробіток, напряму залежить від поновленні на роботі внаслідок протиправного звільнення.

Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року по справі № 820/3589/16 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі буде складена 21 жовтня 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7