Постанова № 62135819, 06.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6880/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: 1) зобовязати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1336 о/с від 04.11.2015р., 2) зобовязати Головне управління Національної поліції України в Одеській області розглянути рапорт, поданий капітаном міліції ОСОБА_5 згідно п.9 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію», 3) відповідно до «Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ» звільнити за пунктом 64 «з» (у звязку з переходом на роботу до іншого відомства) та 4) призначити на рівнозначну посаду до Головного управління Національної поліції в Одеській області, згідно поданих 04.11.2015р. та 06.11.2015р. відповідних заяв, 5) вважати вимушеним прогул ОСОБА_5, у звязку з виданням наказу №1336 о/с від 04.11.2015р. та зобовязати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області виплатити відповідне грошове утримання з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення судового рішення та 6) стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки своє бажання проходити подальшу службу в Національній поліції він виявив у відповідній заяві від 04.11.2015р. та рапорті від 06.11.2015р. На думку позивача, його звільнення було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, без погодження з профспілковим комітетом, без врахування переважного права залишення на роботі та без пропозиції щодо переведення на іншу роботу.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував наказ ГУ МВС України від 04.11.2015р. №1336 о/с «По особовому складу» в частині звільнення у запас Збройних Сил капітана міліції ОСОБА_5, начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського РВ (з обслуговування Біляївськогорайону та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, поновив ОСОБА_5 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року, стягнув з Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_5 грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015 р. по 12.05.2016 р. у розмірі 38 655,80 грн.

В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову суду першої інстанції, та зобовязати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути рапорт та заяву, подані ним згідно п.9 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнити за пунктом 64 «з» (у звязку з переходом на роботу до іншого відомства), призначити на рівнозначну посаду до Головного управління Національної поліції в Одеській області, згідно поданих 04.11.2015 року та 06.11.2015 року заяв.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_5 з 2006 року проходив службу в органах внутрішніх справ. На час звільнення з ОВС займав посаду начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, має спеціальне звання капітан міліції.

Наказом начальника Головного управління МВС України в Одеській області «По особовому складу» від 04.11.2015р. №1336 о/с на підставі пункту 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_5 звільнено у запас Збройних сил за п.64 «г»(через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивача було звільнено до спливу передбаченого п.10 Розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" тримісячного терміну з моменту попередження про наступне вивільнення, застосування цього Закону до позивача відбулося передчасно. На момент звільнення на правовідносини сторін розповсюджувались норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, зокрема, щодо з'ясування питання про можливість використання на службі, однак ці питання відповідачем не вирішувались, отже звільнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства.

Між тим суд зазначив, що оскільки позивача не було переведено у встановленому законом порядку до Національної поліції, його слід поновити на роботі в тій установі, де збереглося його попереднє місце роботі, а саме, на посаду начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, процедура ліквідації якого на момент розгляду справи не завершена, а тому у задоволенні вимог щодо зобов'язання відповідача змінити підставу звільнення та призначення його на посаді в Національній поліції суд відмовив.

Мотивуючи підстави для відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів отримання Головним управлінням Національної поліції України в Одеській області заяв ОСОБА_5 від 04.11.2015р. та 06.11.2015р., вимоги про зобовязання Головного управління Національної поліції України в Одеській області їх розглянути не можуть бути задоволені.

Також суд відмовив позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000грн. з тих підстав, що ОСОБА_5 не наведені обґрунтування щодо заявленої до стягнення суми моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного наказу та поновлення ОСОБА_5І на попередній посаді, яку він обіймав, в установі, процедура ліквідації якої не завершена, та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з цієї установи.

Поряд з цим, на думку судової колегії, судом першої інстанції не повною мірою захищені порушені права позивача, що є підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Закон України «Про Національну поліцію» вперше офіційно опубліковано в газеті Голос України 06.08.2015року, який у згідно п.1 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону набрав чинності 07.11.2015 року, тобто через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Таким чином, ОСОБА_5 був попереджений про звільнення через скорочення штатів в силу закону.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до вказаного Закону не є обов'язком роботодавця.

Разом з тим, приписами пунктів 9, 10, 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Таким чином, Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З аналізу вказаних норм слідує, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

Як встановлено судом першої інстанції, позивач був звільнений з займаної посади з 06 листопада 2015 року згідно п. 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто, до набрання Законом України «Про Національну поліцію» чинності, а відтак, передчасно.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» відповідач мав керуватися вимогами Закону України «Про міліцію» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ УРСР від 29.07.1991року №114.

Враховуючи, що відповідач був звільнений з органів внутрішніх справ передчасно до набрання Законом України «Про Національну поліцію» чинності, до спливу тримісячного терміну з моменту попередження про наступне вивільнення, без встановлення можливості подальшого його використання на службі, за відсутності відмови від проходження служби в поліції, та без надання можливості реалізувати своє право на призначення у поліцію за згодою або за результатами проходження конкурсу, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на раніше займаній посаді та стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу є законними та обґрунтованими.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобовязання ГУ Національної поліції України в Одеській області звільнити позивача за п. 64 «з» (у звязку з переходом до іншого відомства) та призначити на рівнозначну посаду, а також стягнення моральної шкоди виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з органів внутрішніх справ ГУ МВС України в Одеській області, яке на дату прийняття рішення у справі перебувало в процесі припинення, у звязку з чим заявлені позивачем вимоги до ГУ Національної поліції України в Одеській області є передчасними та необґрунтованими.

Між тим, судова колегія не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобовязання відповідача розглянути поданий ним рапорт про прийняття до поліції, виходячи з наступного

Так, судом першої інстанції зроблено висновок, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання ГУ Національної поліції України в Одеській області відповідного рапорту, ОСОБА_5 не подавав заяву про прийняття на службу до органів поліції Одеської області, що, в силу Закону України «Про Національну поліцію» вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції.

Дійсно, матеріали справи не містять документальних доказів подання позивачем заяви (рапорту) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з приводу бажання бути прийнятим на службу до поліції на посаду начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Разом з тим, як стверджує позивач, заяву про звільнення, у звязку переведенням на роботу в ГУ Національної поліції в Одеській області від 04.11.2015 року та рапорт про прийняття до поліції від 06.11.2015 року він передав працівнику відділу кадрового забезпечення Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області.

Крім цього позивачем до матеріалів справи додано копію службової телеграми від 07.11.2015 року, яку направлено на адресу ГУ УМВС України в Одеській області, зі змісту якої вбачається, що начальники відділів міліції зобовязувались до 17.00 годин 07.11.2015 року забезпечити написання кожного співробітника міліції та вільного найму. які були звільнені в порядку переведення, заяв (згідно додатків) та надання їх до УКЗ ГУМВС в термін до 09.11.2015 року (а.с.110-112).

Допитані судом першої інстанції в якості свідків інспектор кадрового забезпечення Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_6 та оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_7 підтвердили подання позивачем до Біляївського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ГУ МВС в Одеській області відповідної заяви та рапорту.

Доречно зазначити, що на вимогу колегії суду представник відповідача ГУ МВС України в Одеській області не надав докази стосовно того, згідно якого порядку, яким чином і в якому саме журналі реєструвалися рапорти працівників міліції, та чи реєструвалися взагалі, зокрема працівників Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області, які в подальшому були прийняті на службу до Національної поліції.

Таким чином, на основі пояснень позивача та свідків судова колегія приходить до висновку, що позивач у встановлений термін виявив згоду на проходження служби в поліції, що, відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» є підставою для прийняття його на службу до поліції, за умови, що він відповідає передбаченим цим Законом вимогам.

Наведеним підтверджується, що позивач вчасно скористався наданим йому Законом № 580-VІІІ правом на подачу заяви про прийняття на службу до поліції, що в силу даного Закону вважається наявністю його згоди на проходження служби в поліції.

Однак, із незалежних від позивача причин, його рапорт щодо проходження служби в поліції не надійшов до органу внутрішніх справ, у якому працював позивач, та не був розглянутий у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 N 730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" ліквідовані територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України серед яких Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та Біляївський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Станом на момент розгляду справи судом вони перебувають в стадії припинення.

Наказом МВС України від 06.11.2015 N 1388 "Про організаційно-штатні питання" скасовано всі штати та скорочено усі посади в органах МВС України в Одеській області.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до ст.15 Закону України №580 територіальні органи поліції утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру, Головне управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області наразі перебуває в стані припинення, а державна реєстрація Головного управління Національної поліції в Одеській області ( код ЄДРПОУ 40108740) проведена тільки 07.11.2015р., тобто на наступний день після звільнення позивача.

Як вбачається з даних ЄДРПОУ Біляївський відділ поліції ГУ НП в Одеській області не є юридичною особою та створений як структурний підрозділ Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Стосовно цього слід зазначити, що на момент видання 06 листопада 2015 року спірного наказу в частині звільнення позивача за п. 64 "г" (через скорочення штату), відповідного Управління Національної поліції, в якому висловив бажання проходити службу позивач, ще не було утворено, що зумовило порушення його права на подання заяви особисто до такого органу поліції з висловленням бажанням проходити службу саме у такому органі поліції, як було зазначено у рапорті від 03 листопада 2015 року.

Вимоги до кандидатів на службу в поліції, передбачені ст.49 Закону України "Про національну поліцію", згідно якої, на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою.

Незалежно від професійних та особистих якостей, рівня фізичної підготовки та стану здоров'я на службу в поліції не можуть бути прийняті особи у випадках, визначених ч.2 ст. 61 цього Закону, а також особи які: 1) відмовляються від взяття на себе зобов'язань дотримуватися обмежень та/або від складання Присяги поліцейського, визначених законом; 2) особи, які звільнені або мали бути звільнені з посад на підставі Закону України "Про очищення влади".

В силу ст.50 зазначеного Закону громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі. Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.

Обмеження, пов'язані зі службою в поліції визначені ст.61 Закону України "Про національну поліцію".

Позивач до звільнення проходив службу на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, має звання капітана міліції. В органах МВС працював більше 9 років, має вислугу років на день звільнення у календарному обчисленні 9 років 09 місяців 11 днів.

Доказів наявності обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно до ст. 61 Закону України "Про національну поліцію", відповідачами не надано.

В порушення вимог п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 р., з моменту опублікування Закону України "Про національну поліцію" (з 06.08.2015 р.) та до прийняття спірного наказу (04.11.2015 р.) про звільнення позивача за п.64 "г" (через скорочення штату) йому не було запропоновано жодної посади (рівнозначної, вищої чи нижчої) в органах поліції, взагалі не було перевірено можливості його подальшого використання на службі та відповідності вимогам поліцейського у порушення п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 р.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.10.2014 у справі № 21-484а14.

Отже, оскільки відповідачами не виконано зобов'язання по працевлаштуванню позивача, як працівника ліквідованої установи, то трудові гарантії позивача були порушені.

Відповідно до п.24 Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач відмовлявся від проходження служби в поліції, колегія суддів, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність відносно права позивача, встановленого вищевказаною юридичною нормою, і воно підлягає поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття позивача на службу в поліцію.

У звязку з цим, з метою поновлення порушених прав позивача, судова колегія вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобовязати Головне управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_5 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію».

Оскільки суд першої інстанції, повною мірою встановивши всі обставини справи, не забезпечив повного захисту порушених прав позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прийняте судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 04.11.2015р. №1336 о/с «По особовому складу» в частині звільнення у запас Збройних Сил капітана міліції ОСОБА_5, начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області.

Поновити ОСОБА_5 на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області з 06.11.2015 року

Стягнути з Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1) грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 06.11.2015р. по 12.05.2016р. у розмірі 38 655,80(тридцять вісім тисяч шістсот пятдесят пять гривень вісімдесят копійок) грн.

Зобовязати Головне управління Національної поліції в Одеській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_5 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ « Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про національну поліцію».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_2