Ухвала суду № 62135712, 17.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 р. Справа № 876/5859/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

ОСОБА_1,

секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2016 року у справі №607/2125/16-а за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

29.02.2016р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці ДФС, просив, вараховуючи подані уточнення від 29.04.2016р., скасувати постанову у справі про порушення митних правил №0262/20909/16 від 19.02.2016р., провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 Митного кодексу України, відносно позивача закрити.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.06.2016р. позов ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано постанову у справі про порушення митних правил №0262/20909/16 від 19.02.2016р., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.06.2016р. і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що строк тимчасового ввезення товарів у тому числі автомобілів комерційного призначення встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення. Для автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер RZ6986L, кузов №WDB9066351S858571, який використовувався з комерційною метою, було визначено термін транзитного перевезення 20 днів. На момент складання протоколу позивач в поясненні вказав, що транспортний засіб вчасно не вивіз у звязку з ремонтом, жодних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, визначених ст.460 МК України не надав. Окрім того, перевізник зобовязаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місце знаходження товарів і транспортного засобу, що позивачем зроблено не було.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що 27.01.2016р. близько 20 год. 39 хв. в зону митного контролю по смузі руху «Червоний коридор» пункт пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС заїхав транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter», 2013 року випуску, реєстраційний номер RZ6986L, кузов №WDB9066351S858571, під керуванням громадянина України ОСОБА_2, який слідував з України в ОСОБА_3.

В ході митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення даних про нього та особу, яка його переміщувала, в ПІК «Інспектор 2006»та ЄАІС ДМС України встановлено, що ОСОБА_2 19.12.2015р. через пункт пропуску «Краківець-Корчова» митного поста «Краківець» Львівської митниці ДФС ввезено на митну територію України каналом позначеним символами червоного кольору «червоний коридор» у митному режимі «тимчасове ввезення» автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», 2013 року випуску, реєстраційний номер RZ6986L, кузов №WDB9066351S858571, країна реєстрації ОСОБА_3. Станом на 27.01.2016р. вказаний автомобіль за межі митної території України не вивезено та у інший митний режим не поміщено.

Згідно з АСМО ПІК «Інспектор 2006» Львівською митницею для зазначеного транспортного засобу, який використовувався з комерційною метою, визначено термін транзитного перевезення 20 днів, зокрема, як це вказано у листі ДМСУ №11.1/2-12.2/2172-ЕП від 05.03.2013р.

Оскільки, ОСОБА_2 станом на 27.01.2016р. перевищено більше ніж на десять діб встановлений ч.1 ст.95 МК України строк доставки товару автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter», 2013 року випуску, реєстраційний номер RZ6986L, що перебуває під митним контролем до органу доходів і зборів призначення, 27.01.2016р. старшим державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС складено Протокол про порушення митних правил №0262/20909/16, у якому вказано також, що розгляд справи відбудеться 19.02.2016р. о 10 год., примірник отримано позивачем (а.с.8-10).

Постановою у справі про порушення митних правил №0262/20909/16 від 19.02.2016р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 грн. (а.с.6-7).

Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.70 Митного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі МК України) з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються такі митні режими: 5) транзит; 6) режим тимчасове ввезення.

Питання митного режиму тимчасового ввезення врегульовані Главою 18 Митного кодексу України та положеннями Конвенції про тимчасове ввезення (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася згідно із Законом України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення» від 24.03.2004 № 1661-IV, тоді як питання переміщення товарів і транспортних засобів комерційного призначення в режимі транзиту врегульовані Главою 17 Митного кодексу України.

Статтею 1 Конвенції закріплено наступне визначення «тимчасове ввезення» - митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (у тому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання;

Відповідно до ст.103 Глави 18 Митного кодексу України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Положеннями п.59 ст.4 МК України закріплено, що транспортні засоби комерційного призначення це, зокрема, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи), що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення.

Згідно з ч.1 ст.105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Статтею 2 Додатка С до Конвенції передбачено, що користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до ст. 2 цієї Конвенції: (a) транспортні засоби комерційного чи приватного використання; (b) запасні частини та устаткування, які ввозяться для використання при ремонті раніше тимчасово ввезеного транспортного засобу.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 на підставі трудової угоди від 16.11.2015р. перебуває у трудових відносинах (водій) з ТзОВ «Експрес Жешув», яке зареєстроване за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1/305,35-328 Жешув, місце роботи: ОСОБА_3, Україна, Німеччина (а.с.17).

Відповідно до Доручення від 16.11.2015р., виданого ТзОВ «Експрес Жешув», позивач уповноважений перетнути кордон ОСОБА_3 і пересуватись по території України автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер RZ6986L, який є власністю фірми ТзОВ «Експрес Жешув».

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Експрес Жешув» здійснює зовнішньоекономічну діяльність на території України на підставі договору про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.10.2014р.

З наявного в матеріалів справи витягу з бази даних митного органу вбачається, що 19.12.2015р. ОСОБА_2 ввіз на територію України автомобіль номер PL RZ6986L, VIN №WDB9066351S858571, мета комерційне призначення, режим тимчасове ввезення до 20 днів.

Зі змісту Постанови у справі про порушення митних правил №0262/20909/16 від 19.02.2016р., заперечення на адміністративний позов та апеляційної скарги вбачається, що в ході митного контролю та оформлення 27.01.2016р. встановлено, що автомобіль марки «Mercedes-Benz Sprinter», реєстраційний номер RZ6986L ввезено 19.12.2015р. на митну територію України каналом позначеним символами червоного кольору «червоний коридор» у митному режимі «тимчасове ввезення».

На підставі системного аналізу вказаного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ОСОБА_2 19.12.2015р. ввезено на митну територію України транспортний засіб «Mercedes-Benz Sprinter», 2013 року випуску, реєстраційний номер RZ6986L комерційного призначення, до якого застосовується митний режим «тимчасового ввезення», врегульований Главою 18 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.7 Конвенції товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному Додатку. Митні органи можуть надати термін довший, ніж передбачено у кожному Додатку, або продовжити встановлений спочатку термін.

Частиною 1 ст.108 МК України, положенням якої кореспондує п.1 підрозділу 3. Строк тимчасового ввезення та його продовження Розділу ІІ «Особливості виконання митних формальностей відповідно до митного режиму тимчасового ввезення» Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012р. №657, строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.

Відповідно до абз.2 вказаного п.1 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму кінцева дата строку тимчасового ввезення товарів зазначається в установленому порядку посадовою особою митного органу, яка здійснює випуск товарів, що тимчасово ввозяться на митну територію України, у документі, за яким здійснюється митне оформлення товарів (МД, книжка А.Т.А. тощо).

Згідно з Листом ДМС України від 05.03.2013р. №11.1/2-12.2/2172-ЕП враховуючи положення ст.366 Кодексу, транспортні засоби комерційного призначення повинні переміщуватись по каналу, позначеному символами червоного кольору («червоний коридор»). При цьому, з урахуванням положень с.95,108,189,191 та 200 Кодексу строк тимчасового ввезення для автомобільних транспортних засобів комерційного призначення, що ввозяться на митну територію України становить 20 днів.

Відповідно до ч.1 ст.112 МК України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.

Статтею 481 МК України встановлено відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення товарів, зокрема перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України більше ніж на десять діб тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3).

Водночас, ч.3 ст.470 МК України, згідно якої до позивача застосовано адміністративне стягнення у справі про порушення митних правил, встановлено відповідальність за недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів до органу доходів і зборів призначення з перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку, якою встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу приписів ч.1 ст.466 МК України, адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та обєктивне зясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).

Статтею 489 МК України встановлено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобовязана зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.464 МК України штраф як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у покладенні на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за таке правопорушення, обовязку сплатити до державного бюджету грошові кошти у сумі, яка визначається цим Кодексом залежно від виду та характеру вчиненого правопорушення.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що всупереч вимогам Митного кодексу України щодо всебічного, повного та обєктивного зясування обставин справи, без врахування законодавчо встановленої диференціації видів порушень митних правил та відповідальності за такі правопорушення, відповідачем винесено Постанову у справі про порушення митних правил №0262/20909/16 від 19.02.2016р., якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені порушень митних правил, які фактично позивачем порушені не були. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування оскаржуваної постанови.

Оскільки позивач не оскаржує постанову суду в частині відмови в позові, а тому в силу приписів ст.195 КАС України, така відмова не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2016 року у справі №607/2125/16-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: М.А. Пліш

ОСОБА_1

Повний текст Ухвали складено 21.10.2016р.