Ухвала суду № 62135617, 19.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 р. Справа № 876/2244/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддіКостіва М.В.

суддівГулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаряГнатик А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року в справі №807/2448/15 за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

У грудні 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення Ужгородської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 518/1703 від 10 листопада 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення Ужгородської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № 518/1703 від 10 листопада 2015 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Ужгородська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, зокрема, вказує на те, що незважаючи на сплату позивачем відповідної суми єдиного внеску 30.04.2015 року, кошти надійшли на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області лише 05.05.2016 року, що свідчить про порушення позивачем строків сплати єдиного внеску.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Ужгородською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.11.2015 року №518/1703, яким визначено штраф у розмірі 2162,09 грн. та нараховано пеню у розмірі 54,05 грн.

Підставою для формування оскаржуваного рішення слугувало те, що позивач сплатила суму єдиного внеску за 2014 рік із запізненням на 5 календарних днів.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.11.2015 року №518/1703, враховуючи своєчасність сплати ним єдиного соціального внеску.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що рішення відповідача прийнято не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Згідно з ч.5 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Відповідно до ч.7 ст. 9 частини 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

У п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» надано перелік осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність - «особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Згідно з пп.1 п. 10 ст. 9 Закону України № 2464-VI днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, подала до Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2104 рік, відповідно до якого сума єдиного внеску, що підлягала сплаті становить 11 834, 13 грн.

Сума, яка підлягала до сплати по єдиному внеску за 2014 р., сплачена позивачем в добровільному порядку шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на відповідний рахунок, що підтверджується завіреною копією виписки, наданою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про сплату 11834,13 грн. на р/р №37192204000714, МФО 812016. Саме у графі виписки дата оплати та дата валютування зазначено 30.04.2015 року.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2011 року №2346-ІІІ (зі змінами та доповненнями) дата валютування зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі учасників платіжної системи.

Апелянт не надав суду доказів про те, що дата валютування 30.04.2015 року, зазначена в належним чином завіреній копії виписки банку, вказана неправильно або помилково.

Крім того, відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем сплачено єдиний соціальний внесок до органів доходів і зборів 30 квітня 2015 року, що підтверджується завіреною копією виписки, наданою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про сплату 11834,13 грн. на р/р №37192204000714, МФО 812016. Доказів протилежного апелянтом суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржене рішення Ужгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Ужгородської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.03.2016 року в справі №807/2448/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Гулид Р.М.

ОСОБА_2

Повний текст ухвали складено 20.10.2016 року.