Ухвала суду № 62135590, 17.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 р. Справа № 876/5618/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон» звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що всі господарські операції з контрагентами підприємством обєднання громадян «Брендоборонмаркет» Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", з ТОВ «Платан-Україна», з ТОВ «Рекома» та ПМП «Екран» є реальними, направлені на виконання господарських завдань товариства, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, використанням їх у виробництві, а відтак господарські операції з вказаними контрагентами не можуть бути визнані безтоварними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від № НОМЕР_1 04.01.2016 р. в частині збільшення грошового зобовязання підприємства з податку на додану вартість в розмірі 361534,82 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ПАТ «ТРЗ «Оріон», не погодившись з прийнятим рішення, оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає оскаржувану постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог незаконною, оскільки твердження суду щодо частини податкових накладних, які не відповідають вимогам податкового кодексу є упередженими без повного зясування обставин. Зазначає, що зазначені накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, після чого віднесені до податкового кредиту. Також зазначає, що помилки в податкових накладних крім коду товару є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту. У звязку з наведеним просить скасувати оскаржувану постанову в частині фінансового зобовязання визначеного в повідомленні-рішенні податкового органу № НОМЕР_1 в сумі 289928,93 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також з постановою суду першої інстанції не погодився відповідач - Тернопільська ОДПІ, подавши апеляційну скаргу, у якій наводить доводи щодо категоричного непогодження із оскаржуваним рішенням суду в частині задоволення позовних вимог. При тому вважає його незаконним та таким, що порушує норми матеріального та процесуального права, враховуючи неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову з підстав, наведених у скарзі.

Свої вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує та мотивує зокрема тим, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ПАТ «ТРЗ «Оріон» та ПОГ «Брендоборонмаркет», ТОВ «Платан-Україна», ТОВ «Рекома» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише рух активів задекларований на папері, таким чином у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту при оформленні взаємовідносин з ПМП «Екран» за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р. встановлено його завищення на суму 12199 грн, оскільки поставки продукції за даним договором протягом липня 2015 року не встановлено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні норми чинного законодавства та обставини справи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Судом апеляційної інстанції з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «ТРЗ «Оріон» зареєстроване 30.10.1998, 14.06.2005 як юридична особа реєстраційною службою Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби.

Працівниками податкового органу на підставі направлення від 01.12.2015 № 016154, виданого Тернопільською ОДПІ та наказу № 2065 від 01.12.2015 р. проведена документальна позапланова перевірка ПАТ «ТРЗ «Оріон» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за наслідками здійснення операцій з Підприємством об`єднання громадян "Брендоборонмаркет" Громадської організації "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності" за період з 01.10.2014 р. по 31.12.2014 р., з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р. та з 01.04.2015 р. по 31.05.2015 р., з ТОВ "Платан-Україна" за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р., з ТОВ "Рекома" та ПМП "Екран" за період з 01.07.2015 р. по 31.07.2015 р.

За результатами проведеної перевірки 21.12.2015р. Тернопільською ОДПІ складений акт №7120/22-02/22607719.

На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000042201 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 651463,75 грн, в т.ч. основного платежу в сумі 521171 грн та штрафних санкцій в сумі 130292,75 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову про часткове задоволення вимог позивача суд першої інстанції прийшов до висновку, що податкові накладні №3 від 06.07.2015 та №6 від 16.07.2015, сформовані (виписані) ПМП «Екран» на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон», а також податкові накладні №2 від 02.10.2014р., №65 від 21.10.2014р., №100 від 31.10.2014р., №96 від 29.12.2014р., №13 від 05.02.2015р., №11 від 04.04.2015р., №29 від 16.04.2015р., №33 від 21.04.2015р., №47 від 24.04.2015р., №45 від 24.04.2015р., № 48 від 24.04.2015р., №61 від 28.04.2015р., №62 від 28.04.2015р., №63 від 28.04.2015р., №64 від 28.04.2015р., № 65 від 28.04.2015р., №9 від 14.05.2015р., №13 від 19.05.2015р., №12 від 19.05.2015р., № 14 від 19.05.2015р., №16 від 19.05.2015р., №23 від 25.05.2015р., №43 від 28.05.2015р., №44 від 28.05.2015р. сформовані (виписані) ПОГ "Брендоборонмаркет" ГО "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності" на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон» в порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи їх такими, що винесені з повним зясуванням усіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кредит відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються статтею 198 ПК України.

Так, пунктами 198.1, 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення коштів сплачених на придбання товарів, робіт, послуг до складу витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів, робіт та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Одночасно необхідно зазначити, що коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Досліджуючи правомірність винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2016 р., винесеного на підставі акта перевірки № 7120/22-02/22607719 від 21.12.2015 р., згідно якого податковим органом досліджувались господарські операції, які здійснені між ПАТ «ТРЗ «Оріон» та ПОГ "Брендоборонмаркет", ГО "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", ТОВ "Платан-Україна", ТОВ "Рекома" та ПМП "Екран", колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, на підтвердження господарських операцій з ПОГ "Брендоборонмаркет" ГО "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності», ТОВ «Платан-Україна», ПМП «Екран», TOB «Рекома» позивачем надано документи: договори з ПОГ "Брендоборонмаркет" № 64 від 05.10.2012 р. та № 549 від 26.12.2014 р., згідно яких Постачальник зобов'язується поставити продукцію за попередньою домовленістю з покупцем, згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. Поставка продукції проводиться протягом 30 днів з моменту отримання постачальником заявки Покупця. Оплата за поставлену продукцію проводиться у безготівковій формі на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку-фактури. Можлива інша форма розрахунків за домовленістю; договір поставки № 010110 від 01.01.2010 р. з ТОВ «Платан-Україна», згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати вироби електронної техніки в кількості і по номенклатурі, відповідно до рахунків, що виставляються Постачальником на кожну партію і є невід'ємною частиною цього договору. Товар відвантажується після 100% передоплати. Відвантаження товару здійснюється поштою посилками або само вивозом; договір № 3 від 04.03.2011 р. з ПМП «Екран», згідно якого Виконавець зобов'язується виготовити та поставити Замовнику керамічні осі (далі Продукція) згідно з КД (також впалювання срібної пасти) в кількості 3000 комплектів або 45000 штук, а Замовник отримати та оплатити. Продукція постачається партіями за попереднім замовленням Замовника. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 40% від загальної вартості замовленої партії. Кінцевий розрахунок здійснюється в десятиденний термін після отримання останньої партії Продукції; договір №210/16 від 11.03.2015 р. з TOB «Радіоелектронні компоненти і апаратура» (TOB «Рекома»). На умовах цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, визначений у п.1.2 цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно виставленими рахунками-фактурами. Рахунки-фактури виставляються згідно з заявками Покупця. Поставка товару здійснюється видами транспорту, визначеними за згодою Сторін. Покупець здійснює 100% передоплату.

Крім того, на підтвердження господарських операцій позивачем надано копії: податкових накладних, видаткових накладних, квитанцій на доставку товару поштою (експрес-накладних), прихідні ордери, копії посвідчення на відрядження, копії платіжних вимог.

Главою 53 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір може бути одностороннім, дво- та багатостороннім.

За змістом ст. 638 - 640 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги до правочинів, недотримання яких може стати підставою для визнання правочину недійсним (стаття 215 ЦК України).

Необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що всі договори, укладені від імені ПАТ ТРЗ «Оріон», відповідають вимогам, які передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочинів не суперечить Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасників правочинів було вільним та відповідало їх внутрішній волі; форма правочинів відповідала вимогам закону; правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В той же час, критерій наявності або відсутності мети отримання економічної вигоди за правочином, не є підставою для визнання того чи іншого правочину недійсним.

Як встановлено судом, на момент проведення господарських операцій вищезазначені контрагенти були зареєстровані як суб'єкт господарювання та були платниками податку на додану вартість.

Як видно із змісту досліджених документів, такі відповідають вимогам первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів від контрагентів ПОГ "Брендоборонмаркет" ГО "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності", з ТОВ "Платан-Україна", з ТОВ "Рекома" та ПМП "Екран" з метою їх використання у господарський діяльності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів господарської, економічної діяльності, технічного, робітничого персоналу, власних складських приміщень, виробничих активів або інших основних засобів, транспортних засобів самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій за участю цих постачальників; ці доводи є оцінкою контрагентів, за дії та поведінку яких позивач не може нести відповідальність. Крім того, у комерційній діяльності виконання поставок товарів, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-от - на умовах оренди, найму за цивільними договорами тощо).

Слід зазначити, що платник податків (покупець), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, сплати податків та звітування тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит та на віднесення певних сум до валових витрат за допущені зазначені порушення таким постачальником. У разі якщо постачальник допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо нього, адже законами іншого не передбачено.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.201.4 ст.201 ПКУ податкова накладна складається у день виникнення податкових зобовязань продавця.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з абз.14 п.201.10 ст.201 ПКУ відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Враховуючи наведені положення колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що податкові накладні №3 від 06.07.2015 та №6 від 16.07.2015, сформовані (виписані) ПМП «Екран» на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон», а також податкові накладні №2 від 02.10.2014р, №65 від 21.10.2014р, №100 від 31.10.2014р, №96 від 29.12.2014р, №13 від 05.02.2015р., №11 від 04.04.2015р, №29 від 16.04.2015р, №33 від 21.04.2015р., №47 від 24.04.2015р, №45 від 24.04.2015р., № 48 від 24.04.2015р, №61 від 28.04.2015р, №62 від 28.04.2015р, №63 від 28.04.2015р, №64 від 28.04.2015р, № 65 від 28.04.2015р, №9 від 14.05.2015р, №13 від 19.05.2015р, №12 від 19.05.2015р,, № 14 від 19.05.2015р, №16 від 19.05.2015р, №23 від 25.05.2015р, №43 від 28.05.2015р, №44 від 28.05.2015р. сформовані (виписані) ПОГ "Брендоборонмаркет" ГО "Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності" на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон» в порушення вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України, які оформлені не на повну суму податкових зобовязань продавця з врахуванням дати виникнення податкових зобовязань, у звязку з чим ПАТ ТРЗ "Оріон" завищено склад податкового кредиту. Таким чином, в даній частині податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки позивач не надав достатні та без запереченні докази в обґрунтування обставин на спростування прийнятого податкового-повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 04.01.2016 року в повному обсязі. У свою чергу відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повною мірою не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, що також не дає підстав вважати правомірним прийняте податковим органом рішення в задоволеній частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В звязку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та обєктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційних скаргах доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 200 КАС України апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон" та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 року у справі № 819/357/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвалив повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 20.10.2016р.