Постанова № 62135207, 21.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 жовтня 2016 року 14 год. 30 хв. № 826/14083/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення коштів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2720519,00 грн.

Відповідною ухвалою суду, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

До суду через канцелярію від законного представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову разом із доказами на їх обґрунтування, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2016 року відповідачем подано до позивача звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік по формі 10-ПІ, згідно з яким, середньооблікова чисельність працівників облікового складу відповідача становила 5352 особи, з яких 185 осіб є інвалідами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Отже, виходячи із середньооблікової чисельності працівників облікового складу відповідача, чотирьох відсотковий норматив з працевлаштування інвалідів повинен складати 214 осіб. Відповідачем у 2015 році працевлаштовано 185 інвалідів, тобто на 29 осіб менше, ніж передбачено Законом.

У зв'язку із недотриманням відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2015 році, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, у порядку ст. 20 Закону, що становить 2536614,05 грн. Відповідачу також нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 183904,95 грн.

У письмових запереченнях відповідача проти позову зазначено, що не виконання у 2015 році нормативу з працевлаштування інвалідів структурними одиницями відповідача (Старобешівська ТЕЦ, СО ПАТ "Донбасенерго" "Електроремонт" та СО ПАТ "Донбасенерго" "Донбасенергоспецремонт") викликане незалежними від відповідача обставинами.

Зокрема, протягом 2015 року триває проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей згідно Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", місто Донецьк та смт Новий Світ віднесені до таких населених пунктів.

Згідно з ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 18-1 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Нормами Закону або будь-якими іншими актами законодавства не передбачено покладення на підприємство, установу, організацію, що користується найманою працею, обов'язку самостійного пошуку інвалідів для їх працевлаштування згідно встановлених нормативів, тоді як цей обов'язок покладений на державну службу зайнятості.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов'язані: здійснювати інші заходи щодо сприяння зайнятості населення, передбачені колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях; своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з п. 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Донецький міський центр зайнятості, Старобешівський районний центр зайнятості та Харцизький міський центр зайнятості протягом 2015 року не здійснюють виконання своїх функцій.

Протягом 2015 року структурні одиниці відповідача (Старобешівська ТЕЦ, СО ПАТ "Донбасенерго" "Електроремонт" та СО ПАТ "Донбасенерго" "Донбасенергоспецремонт") знаходяться на окупованій території. Працівники вказаних структурних одиниць здійснюють трудову діяльність в умовах постійної загрози життю та здоров'ю.

Згідно наказу відповідача від 19 серпня 2014 року №125, вирішено перевести тимчасово робітників апарату управління, за їх згодою, на роботу в іншу місцевість.

За таких обставин нормальне функціонування ні товариства з його структурними підрозділами, ні органів державної влади, яким товариство мало надавати звітність, було ускладнене або унеможливлене, що мало безпосередній вплив на виконання обов'язку, передбаченого ст. 18 Закону.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що Апаратом управління відповідача протягом 2015 року щомісяця надавалися заявки до Київського міського центру зайнятості (відповідач із 30 грудня 2014 року зареєстрований за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 34а) щодо працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, які, відповідно до рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, можуть бути працевлаштовані з урахуванням особливостей виробництва в електроенергетиці, важких і шкідливих умов праці (копії додаються). Апаратом управління протягом 2015 року заявлено 7 вакантних місць для працевлаштування інвалідів при невиконанні нормативу на 5 осіб.

Від структурної одиниці відповідача Слов'янська ТЕС (місцезнаходження: м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Горького, 9) також протягом 2015 року направлялися заявки відповідно до Слов'янського міського центру зайнятості, При цьому, норматив з працевлаштування інвалідів у 2015 році у структурній одиниці відповідача Словянської ТЕС перевищено на 2 особи.

Враховуючи дію протягом 2015 року обставин, які створюють загрозу здоров'ю та життю людини, а також ті обставини, що відповідні центри зайнятості з незалежних від відповідача причин не направляли осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування у відповідача в кількості, необхідній для виконання чотирьох відсоткового нормативу, безпосереднє працевлаштування інвалідів, відповідно до ст. 19 Закону, не представляється можливим з незалежних від відповідача причин.

Факти відмови відповідача інвалідам у працевлаштуванні відсутні.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що вина відповідача у недотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.

Одним із обов'язкових елементів складу господарського правопорушення є наявність вини правопорушника. Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність виключно при наявності вини. Разом з тим, як встановлено осудом, вина відповідача у недотриманні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відсутня.

За таких обставин, покладати на відповідача відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання обов'язків, передбачених Законом, є неправомірним і суперечить як загальним принципам права, так і законодавству в цілому.

Суд зазначає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть бути застосовані у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив всіх заходів, передбачених Законом, для працевлаштування останніх, тобто, коли у його діях відсутній склад правопорушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про вжиття відповідачем протягом 2015 року всіх можливих заходів для працевлаштування інвалідів на підприємстві, проте, власними силами працевлаштувати інвалідів не вдалося; уповноваженими органами інваліди для працевлаштування на підприємстві не направлялися/направлялися в недостатній кількості для повного виконання нормативу (з врахуванням умов праці на підприємстві); ситуація, що склалася у Донецькій області у зв'язку з проведенням АТО, а також у зв'язку з перенесенням діяльності товариства в іншу місцевість, також мала безпосередній вплив на виконання передбаченого ст. 18 Закону.

Вищенаведене свідчить про відсутність у діях відповідача вини, і, відповідно, про відсутність складу правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" про стягнення коштів є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволені позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин