Ухвала суду № 62135206, 03.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 754/9100/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Таран Н.Г.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/9694/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Шахової О.В., Кравець В.А.

при секретарі: Перетятько А.К.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5

на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» звернулось до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_5, в якому, просив суд: стягнути на свою користь з відповідача заборгованість в загальному розмірі 139 895 доларів США 25 центів та 64569 грн 92 к.

В обґрунтування вимог зазначає, що 02 жовтня 2008 року між ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬБАНК» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №176/08-Ф-р, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу кредит у сумі 115 00 дол. США, строком до 01 жовтня 2033 року. Позивач виконав взяті на себе зобов'язання проте відповідач належним чином не виконувала у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року позов ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬБАНК» до ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» суму заборгованості за Кредитним договором № 176/08-Ф-р від 02 жовтня 2008 року в розмірі 139895,25 доларів США та 64569 грн 92 к. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи. Зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» передав у власність боржнику готівку в сумі, що передбачена умовами кредитного договору. Також зазначає, що для задоволення позовних вимог Банку в іноземній валюті, суд повинен був перевірити наявність банківської та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій або письмового дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями. Однак, судом даної вимоги дотримано не було, а тому неправомірно стягнуто грошові кошти в іноземній валюті.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явилась про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Тому відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності представника позивача.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 02 жовтня 2008 року між АТ «Індустрально-Експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №176/08-Ф.

Пунком 1.1 кредитного договору сторони погодили, що банк надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 115000 доларів США терміном з 02 серпня 2008 року по 01 жовтня 2033 року включно. Позичальник повертає кредит банку згідно графіку погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору сторони погодили, що кредит надається за оплату нерухомого майна.

Згідно п.п.1.4.1.2.4 за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду за користування кредитом, щомісячно в розмірі 13,40% річних, починаючи з дня списання коштів з рахунку позичальника, зазначеного п.3.1.1 договору за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом, до моменту повного погашення заборгованості за цим договором. Проценти нараховуються і оплачується у валюті кредиту.

Пунктом 2.1 сторони погодили, що надання кредиту здійснюється на поточний рахунок позичальника з можливістю подальшого перерахування на поточний рахунок продавця або отримання позичальником готівки в касі банку.

Сторони у п.2.2 кредитного договору погодили, що моментом надання кредиту вважається день перерахування кредитних коштів з рахунку, зазначеного в п.3.1.1 договору, на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.3.1.1 кредитного договору з метою обслуговування кредиту банк зобов'язаний відкрити позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_1 в АТ «ІНДЕКС-БАНК», МФО 300614 і надати кредит в межах суми та в порядку визначеним цим договором, за умовами виконання позичальником своїх зобов'язань відповідно до п.п.1.3, 3.3.1, 3.3.5 договору.

У відповідності до п.5.2 кредитного договору, у разі прострочення відповідачем строку сплати процентів, визначених п.2.4 договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 2.7.3, 3.2.3, 3.2.6, 6.4.договору позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості за цим договором за кожний день прострочення платежу.

15 березня 2010 року сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень №1 до Кредитного договору №176/08-Ф від 02 жовтня 2008 року умовами якого погодили, що строк кредитування встановлено до 14 березня 2035 року, розмір процентної ставки за користування кредитним коштами встановлено з 15 березня 2010 року по 14 березня 2011 року за ставкою 4,5% річних, з 15 березня 2011 року за ставкою 13,81% річних та викладено в новій редакції Графік погашення заборгованості а кредитом.

18 червня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору №176/08-Ф від 02 жовтня 2008 року умовами якого сторонами змінено розмір процентної ставки, реструктуризовано прострочені проценти та змінено графік погашення заборгованості за кредитом.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором №176/08-Ф від 02 жовтня 2008 року виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в сумі 115000,00 доларів США, що підтверджується валютним меморіальним ордером №1 від 22 жовтня 2008 року та валютним меморіальним ордером №4076 від 02 жовтня 2008 року про перерахування суми кредиту.

Прете відповідач належним чином умови договору не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 16 червня 2015 року становить 139 895, 25доларів США та 64569 грн. 92 к, яка складається з: заборгованості за кредитом - в розмірі 110328,44 доларів США; прострочену заборгованість за кредитом - в розмірі 912,86 доларів США; нарахованих відсотків за період з 01 червня 2015 року по 16 червень 2015 року - 688,21 доларів

США; нарахованих відсотків при реструктуризації - 13555,84 доларів США, прострочені відсотки - 14409,90 доларів США; пеню за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди в сумі - 64569,92 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог ПАТ «Брокбізнесбанк» з огляду на таке.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України, визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ст.1049 ЦК України вбачається, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.549 ЦПK України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день простроченого зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 139895,25 доларів США та 64569 грн 92 к.

Посилання апелянта на те, що банком не надавалось кошти відповідачу колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що відповідно до валютного меморіального ордеру №1 від 22 жовтня 2008 року та валютним меморіальним ордером №4076 від 02 жовтня 2008 року про перерахування суми кредиту відповідачу було перераховану суму кредиту.

Колегія суддів вважає, що не заслуговує на увагу посилання апелянта, що у позивача була відсутня індивідуальна ліцензія для надання та одержання кредиту в іноземній валюті, а тому останній не мав права надавати кредит в іноземній валюті.

Відповідно до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання є Декрет КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому, ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.5 вище зазначеного Декрету КМ України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно д п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з наданням кредитів у іноземній валюті.

Щодо вимог п.п. «в» п.4 ст.5 указаного Декрету КМ України, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії та надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на час укладення оспорюваного правочину законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального рецензування поширюється на валютні операції, пов»язанні з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використанні іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому законом порядку.

У даному конкретному випадку з наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що ПАТ «Креді Агріколь Банк», який є правонаступником АТ «Індустріально-експортний банк», мав відповідну банківську ліцензію та дозвіл на здійснення валютних операцій.

Також колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що судом стягнута заборгованість за неіснуючим кредитним договором, оскільки ПАТ «Креді Агріколь Банк» є правонаступником АТ «Індустріально-експортний банк» з усіма їх правами та зобов'язаннями, зокрема й щодо кредитного договору №176/08-Ф від 02 жовтня 2008 року укладеного між АТ «Індустрально-Експортний банк» та ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: