Постанова № 62134948, 17.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2016 року 826/5556/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи»

до Одеської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправними дій, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними дії Одеської митниці ДФС України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулося відповідно до Вантажної митної декларації №500040403/2015/004695 від 30.09.2015 року; скасування рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000027/2 від 30.09.2015 року Одеської митниці ДФС України; скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00033 від 30.09.2015 року Одеської митниці ДФС України.

В обґрунтування позовних вимог приватне акціонерне товариство “Індустріальні та дистрибуційні системи” зазначило, що рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000027/2 від 30.09.2015 (далі – оскаржуване рішення та/або рішення про коригування митної вартості) та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00033 від 30.09.2015 (далі – картка відмови) є протиправним, оскільки прийняті всупереч вимог пункту 3 статті 53, пункту 2 статті 55, пункту 2 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Разом з цим, митним органом подано письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

13.01.2015 між приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» та товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладений контракт №СТ20-001/1501 від 13.01.2015 на поставку мінеральної води «Боржомі» в асортименті (далі – контракт).

В подальшому, 02.03.2015 між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» укладено додаткову угоду №1 від 02.03.2015 до контракту, якою змінено ціну товару за контрактом.

Згідно змісту додаткової угоди №1 від 02.03.2015 підставою, що слугувала для зміни ціни товару була суттєва девальвація гривні з дати останнього перегляду договірних цін, зниження платоспроможності покупців внаслідок тяжкої економічної ситуації, яка склалася.

30.09.2015 на виконання вимог умов контракту, товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» здійснено поставку товару за цінами відповідно до контракту з урахуванням укладеної додаткової угоди №1 до контракту.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, уповноваженим Приватним акціонерним товариством “Індустріальні та дистрибуційні системи” декларантом 30.09.2015 до митниці подана вантажна митна декларація за №500040403/2015/004695 від 30.09.2015.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом 30.09.2015 подано до митного органу наступні документи:

1. Некласифікований транспортний (перевізний) документ вагонна відомість №83359 від 26.09.2015.

2. Накладна ЦІМ №00011127 від 25.09.2015.

3. Накладна ЦІМ №00011128 від 25.09.2015.

4. Накладна ЦІМ №00011129 від 25.09.2015.

5. Накладна ЦІМ №00011130 від 25.09.2015.

6. Накладна ЦІМ №00011131 від 25.09.2015.

7. Передатна відомість (документ, яки засвідчує факт передання товару/вантажу однією залізницею іншій) складений згідно з додатком 36 від 26.09.2015.

8. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 14 від 15.04.2015 року.

9. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 18 від 29.04.2015 року.

10. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 19 від 07.05.2015 року.

11. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 20 від 14.05.2015 року.

12. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 21 від 18.05.2015 року.

13. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 23 від 27.05.2015 року.

14. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 24 від 03.06.2015 року.

15. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 25 від 08.06.2015 року.

16. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 26 від 26.06.2015 року.

17. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 27 від 08.07.2015 року.

18 Банківський платіжний документ, що стосується товару № 31 від 03.08.2015 року.

19 Банківський платіжний документ, що стосується товару № 32 від 05.08.2015 року.

20. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 33 від 14.08.2015 року.

21. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 34 від 09.09.2015 року.

22. Банківський платіжний документ, що стосується товару № 36 від 22.09.2015 року.

23. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 15.04.2015 року.

24. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 29.04.2015 року.

25. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 14.05.2015 року.

26. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 18.05.2015 року.

27. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 27.05.2015 року.

28. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 03.06.2015 року.

29. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 08.06.2015 року.

30. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 26.06.2015 року.

31 Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 08.07.2015 року.

32. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 03.08.2015 року.

33. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 05.08.2015 року.

34. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 14.08.2015 року.

35. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 09.09.2015 року.

36. Банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 22.09.2015 року.

37. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.03.2015 року.

38. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 11/653 від 04.06.2015 року.

39. Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № ОС 8/81 від 20.03.2015 року.

40. Виписка з бухгалтерських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території б/н від 22.07.2015 року.

41. Розрахунок ціни (калькуляція) LT32-589/1503 від 26.03.2015 року.

42. Рахунок-фактура (інвойс) № GE20150275 від 23.09.2015 року.

43. Пакувальний лист № б/н до інвойсу № GE20150275 від 23.09.2015 року.

44. Страховий поліс № 00837 від 28.01.2015 року.

45. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 02.03.2015 року.

46. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.06.2015 року.

47. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3 від 12.06.2015 року.

48. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 року.

49. Доповнення до внутрішнього договору (контракту) № 1 від 19.12.2014 року.

50. Договір про надання послуг митного брокера BU6-126 від 16.05.2014 року.

51. Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) № 2720 від 25.09.2015 року.

52. Інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) № 2720 від 25.09.2015 року.

53. Сертифікат про походження товару форми СТ-1 № GEO 2015 01/003210 від 24.09.2015 року.

54. Довіреність №001 від 13.01.2015 р.

55. Довіреність № 003 від 13.01.2015 р.

56. Довіреність № 004 від 01.07.2015 р.

57. Довіреність № 005 від 01.07.2015 р.

58. Лист №201/4-15ц від 27.03.2015 р.

59. Лист №270/4-15ц від 27.04.2015 р.

60. Лист № LT32-303/1410 від 15.10.2015 р.

61. Лист № LT32-591/1503 від 27.03.2015 р.

62. Копія митної декларації країни відправлення С 2206 від 25.09.2015 р.

63. Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №500040403/2015/004695 від 30.09.2015 року.

За наслідком перевірки поданих декларантом документів відповідач дійшов висновку про існування взаємозв'язку між продавцем товару IDS BORGOMI GEORGIA LLC (Грузія) та покупцем товару - приватним акціонерним товариством “Індустріальні та дистрибуційні системи”.

Вказаного висновку митний орган дійшов з огляду на спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості.

У зв'язку з зазначеним Одеською митницею Державної фіскальної служби України витребувано додаткові документи згідно ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні – експортера товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема графи 33 оскаржуваного рішення, 30.09.2015 декларантом було надіслано відповідачу лист №259.

Водночас, у загаданому листі, приватним акціонерним товариством “Індустріальні та дистрибуційні системи” вказано, що довідкову інформацію щодо вартості у країні – експортера товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам надати протягом 10 днів є неможливим, оскільки остання може бути надана виключно організаціями, які мають повноваження на здійснення оціночної діяльності в країні – експортері (Грузія). Разом з цим, у листі зазначено, що запит з метою отримання відповідної довідкової інформації (документу) декларантом направлено.

Згідно 33 графи рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000027/2 від 30.09.2015 відповідач зазначив, що позивачем жодного банківського документу, який би стосувався даної конкретної поставки товару подано не було.

За таких обставин, митний орган, вважаючи наявність взаємозв'язку між покупцем і продавцем дійшов висновку, що останній вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а тому приймаючи до уваги те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України застосував другорядні методи визначення митної вартості, а саме за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Джерелом інформації для застосування вказаного методу була митна декларація від 03.02.2015 №500040403/2015/000472.

Враховуючи вищевикладене, Одеською митницею Державної фіскальної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000027/2 від 30.09.2015 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №500040403/2015/00033 від 30.09.2015.

Приватне акціонерне товариство “Індустріальні та дистрибуційні системи” вважає оскаржуване рішення та картку відмови протиправними та такими, що прийняті всупереч положенням Митного кодексу України. Разом з цим, позивач зазначає, що всі належні документи передбачені ст. 53 Митного кодексу України ним було подано відповідачу, а відтак твердження останнього про використання декларантом відомостей, що документально не підтверджені не відповідає дійсності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі – ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ).

Відповідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі – МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішенні спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови.

Так, частиною 1 ст. 246 МК України регламентовано, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 1 ст. 264 КАС України).

Водночас, згідно ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

В силу приписів ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Частиною 1 ст. 53 МК України регламентовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, документами, які підтверджують митну вартість товарів у відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України є :

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В той же час, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Як зазначив відповідач, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, приводом для висновку останнього про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною контракту (договору) щодо товарів, які імпортуються та витребування від декларанта додаткових документів і, як наслідок, прийняття рішення про коригування митної вартості стало те, що у митного органу є підстави вважати про наявність взаємозв'язку між покупцем і продавцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а також те, що використані декларантом відомості не підтверджені документально відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, зокрема не подано жодного банківського документу, який стосується поставки товару, що оцінюється.

Суд, оцінюючи вказані вище доводи, звертає увагу на наступне.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України №21-127а15 від 31.03.2015 митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Так, згідно пп. 3.1 п. 3 зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі – продажу СТ20-001/1501 від 13.01.2015 визначено, що покупець здійснює повну оплату кожної партії товару протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі України.

З вказаного слідує, що банківський документ, який стосується поставки товару, що оцінювався митним органом апріорі не міг бути поданий декларантом до митного оформлення.

Водночас, судом не беруться до уваги посилання митного органу про наявність взаємозв'язку між покупцем і продавцем, який вплинув на заявлену декларантом митну вартість, з огляду на наступне.

Згідно ч. 12 ст. 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов’язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Водночас, відповідно до ч. 14 ст. 58 МК України у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Отже, сам по собі факт пов’язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому, митний орган зобов’язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв’язок вплинув на митну вартість товару, проте такого обґрунтування відповідачем суду не надано.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 16.12.2014 №21-558а14.

Разом з цим, слід додати, що відповідачем в графі 33 оскаржуваного рішення зазначається про те, що додаткова угода №1 від 02.03.2015 до контракту №СТ20-001/1501 від 13.01.2015, згідно якої ціна товарів, і як наслідок, митна вартість товарів була зменшена у зв'язку із суттєвою девальвацією гривні, зниження платоспроможності споживачів внаслідок складної ситуації, яка склалася в країні покупця не пов'язані з економічною ситуацією країни виробника (продавця).

Тобто, митним органом фактично ставиться під сумнів можливість контрагента позивача змінювати (знижувати) вартість поставлено товару

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять:

умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та

умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначені умов договору.

На думку суду, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 №826/16377/15.

При цьому, підстави для зниження ціни на поставлений товар, що визначені в додатковій угоді №1 від 02.03.2015 до контракту №СТ20-001/1501 від 13.01.2015, на думку суду, не свідчить про наявність обставин впливу взаємозв'язку продавця IDS BORJOMI GEORGIA LLC та позивача на визначення митної вартості. Доказів зворотного відповідачем не надано, а судом не встановлено.

В той же час, судом не береться до уваги посилання митного органу в графі 33 оскаржуваного рішення на наявну інформацію щодо вартості операцій з ідентичними товарами, оскільки наявна інформація відносно рішень про визначення митної вартості за ідентичним товаром як позивача, так і інших суб'єктів без врахування поданих документів приватним акціонерним товариством “Індустріальні та дистрибуційні системи” не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовуються до визначення митної вартості.

Окрім того, слід додати, що відповідач при застосуванні методу визначення митної вартості – за ціною договору щодо ідентичних товарів використовував, як джерело інформації митну декларацію від 03.02.2015 №500040403/2015/000472. Тобто, в даному випадку, при визначені методу митної вартості митним органом не було враховано додаткової угоди №1 від 02.03.2015 до контракту №СТ20-001/1501 від 13.01.2015.

Таким чином, за підсумком наведеного, суд дійшов до висновку, що позивачем були надані всі необхідні документи, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари.

Отже, при визначенні митної вартості методом за ціною договору щодо ідентичних товарів, митниця не обґрунтувала у спірному рішенні із посиланням на подані декларантом документи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, заявленої позивачем. Ненадання ж декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі № 21-56а10, від 07.02.2011 у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 у справі № 21-418а11 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 20.08.2015 у справі № К/800/31736/15, від 15.10.2015 у справі № К/800/65268/14 та від 24.11.2015 у справі № К/800/63867/13.

При цьому, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору. В той же час, судом вказаних обставин не встановлено.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, на думку суду, подані декларантом позивача документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару, а тому дії з коригування митної вартості товару є протиправними.

З огляду на вказане, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування методу визначення митної вартості за ціною щодо ідентичних товарів не правомірним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Інші доводи та заперечення відповідача не спростовують вище встановленого судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час коли, відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України доводи позивача не спростовано.

З урахуванням вищевказаного, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства “Індустріальні та дистрибуційні системи” задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС України з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №500040403/2015/004695 від 30.09.2015.

3. Скасувати рішення Одеської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів №500040403/2015/000027/2 від 30.09.2015.

4. Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску і пропуску транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС України №500040403/2015/00033 від 30.09.2015.

5. Судові витрати в розмірі 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 00 коп. стягнути на користь Приватного акціонерного товариства “Індустріальні та дистрибуційні системи” за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.І. Келеберда