Ухвала суду № 62134902, 07.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

07 жовтня 2016 року м. Київ № 826/15250/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до державного реєстратора на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до державного реєстратора на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - відповідач), за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договорами про надання споживчого кредиту від 12.12.2007 №11266327000 та від 12.12.2007 №11266332000, між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки №72269 від 12.12.2007, відповідно до якого позивач передав в іпотеку Банку квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п.п.1.1.).

Разом з тим, 27.01.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. здійснено державну реєстрацію права власності зазначеної квартири за товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» на підставі цього договору іпотеки №72269 від 12.12.2007.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказує на те, що така реєстрація здійснена в порушення вимог ст.ст. 210, 513, 1218 ЦК України, ст.ст.3, 4, 24, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 1.2, 1.8 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Мінюсту від 22.02.2012 №296/5, чим позбавила позивача права власності на її нерухоме майно.

В свою чергу, право власності позивача на дану квартиру в рівних частинах підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, видане відділом приватизації державного житла Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації 31.08.2005 за розпорядженням від 31.08.2005 №5572.

Також стверджує, що жодних змін та доповнень до договору іпотеки щодо заміни іпотекодержателя на товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» не укладались між сторонами. До того ж, зміна іпотекодержателя у зв'язку з відступленням прав за іпотечним договором підлягає обов'язковій державній реєстрації, що визначено ч.3 ст.24 Законом України «Про іпотеку», що зроблено не було.

Посилаючись на п.5.2 договору іпотеки, який передбачає позасудове врегулювання спору, позивач стверджує, що жодного окремого договору про задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», як іпотекодержателя, не укладалось.

Дослідивши матеріали додані до позову, вбачається, що згідно пунктів 5.1-5.2 договору іпотеки передбачено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

передача Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку»;

отримання Іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Тобто, сторони договору іпотеки дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з окремим договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений нормами Закону України «Про іпотеку».

Так, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спірні правовідносини виникли із невиконання договірних зобов'язань і реалізація прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, тому такий спір не є публічно-правовим і не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі №21-41а16, де колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що оскільки спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, то такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, з огляду на правову позицію Верховного Суду України, суд приходить до висновку, що оскільки даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд вважає за доцільне закрити провадження у даній справі та роз'яснити, що заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 109, 160, 165 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.П. Шулежко