Постанова № 62134843, 20.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2016 року № 826/23843/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ТОВ «Інститут радіовимірювальної апаратури» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа: ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Груп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інститут радіовимірювальної апаратури» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, третя особа: ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Груп» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 №0003332202, №0003352202, №0002931702.

Позов обґрунтовано тим, що висновки акту від 09.06.2015 №305/26-58-22-02-17-1431310 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Інститут радіовимірювальної техніки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014» є необґрунтованими та спростовуються наявним матеріалами.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Інститут радіовимірювальної техніки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатом якої складено акт 09.06.2015 №305/26-58-22-02-17-1431310 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення позивачем п. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст 137, п. 138.2, п. 138.4 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 128 075 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 525 978 грн та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 317 076 грн.; п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 №1020 та №49 від 21.01.2014 щодо недостовірних даних податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 1 квартал 2013 року -4 квартал 2013 року та 1 квартал2014 року - 4 квартал 2014 року.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015:

- №0003332202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 192 113 грн. (за основним платежем 128 075 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 64 038 грн.),

- №0003352202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 317 076 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 158 538 грн.;

- №0002931702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фізичних осіб на загальну суму 510 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:

- відповідно до податкової інформації ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» анульовано свідоцтво платника ПДВ, контрагентом товариства було ТОВ «С.Т.С.-Січ», щодо якого встановлено відсутність за місцем знаходження;

- відповідно до податкової інформації у ПП «Гранд» було 10 працівників, що вказує на відсутність трудових ресурсів, свідоцтво платника ПДВ анульовано 16.07.2014, контрагентом товариства було ТОВ «С.Т.С.-Січ», щодо якого встановлено відсутність за місцем знаходження;

- згідно податкової інформації ПП «Бріліон-ТД» має стан «порушено провадження у справі про банкрутство» , чисельність працюючих - 10 осіб, задекларовані показники сформовані за рахунок маніпулювання податковою звітністю, контрагентом товариства було ТОВ «С.Т.С.-Січ», щодо якого встановлено відсутність за місцем знаходження.

- Позивачем не надано до перевірки рекламний матеріал, перелік веб-сайтів щодо надання рекламних послуг ТОВ «ІКМ-Групп».

- Згідно податкової інформації ТОВ «Клімат Енерджі» має стан «внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», постачальником товариства є ПП «Ровена Плюс», який постачав товар відмінний від придбаного.

Проте, позивач не мав фінансово-господарських відносин з ТОВ «С.Т.С.-Січ», отже ймовірне порушення зазначеним товариством норм законодавства не вказує на безтоварність операцій позивача з ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», ПП «Гранд», ПП «Бріліон-ТД», ТОВ «ІКМ-Групп», ТОВ «Клімат Енерджі».

Крім того, співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», ПП «Гранд», ПП «Бріліон-ТД», ТОВ «ІКМ-Групп», ТОВ «Клімат Енерджі», ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Групп», ТОВ «Мегадевелопмент».

Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» укладено договір про надання послуг від 04.04.2013 №040413НП, предметом якого є надання послуг з благоустрою прилеглої до об'єкта замовника території. Крім того, позивачем надано копії накладених, на підтвердження придбання товару у ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Вега» необхідного для благоустрою території

На підтвердження факту реального виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії: схематичного плану території, акту здачі-прийняття робіт, податкової накладної, банківських виписок, які долучено до матеріалів справи.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Гранд» укладено договір про надання послуг від 04.03.2013 №18/03-13, предметом якого є надання послуг щодо експлуатації механізмів для виконання робіт з прибирання снігу та льоду на території замовника.

На підтвердження факту реального виконання умов згадуваного договору позивачем надано суду копії: актів здачі-прийняття послуг (які містять детальний зміст наданої послуги) та податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Груп» укладено договори надання інформаційно-консалтингових послуг:

- від 05.04.2013 № 0504ЗУ, предметом якого є надання послуг з проведення маркетингових досліджень ринку оренди нежитлових приміщень в м. Києві;

- від 26.03.2013 №230313-У, предметом якого є надання інформаційно-консалтингових послуг, а саме: проведення тренінгів на визначені в договорі теми;

Також, між позивачем та ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Груп» укладено договір від 05.04.2013 №0504РП про розміщення рекламних матеріалів в мережі інтернет.

На підтвердження фактів виконання вказаних вище договорів позивачем надано суду копії: рахунків-фактури, актів здачі-прийняття робіт, банківських виписок, звітів про виконану роботу, скрін-шоти з сайту позивача, копії матеріалів на теми проведених семінарів, які долучено до матеріалів справи.

Також, між позивачем та ТОВ «Клімат Енерджі» укладено договори: від 24.12.2013 № 24/12-13.1 та від 07.07.2014 №07/07-14, предметом яких є поставка фанкойлів на об'єкт замовника (позивача).

На підтвердження факту реального виконання умов згадуваного договору позивачем надано суду копії : додатків до договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, довіреностей на отримання товару, актів приймання-передачі холодильного устаткування, технічної документації, товарно-транспортних накладних, які долучено до матеріалів справи.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Мегадевелопмент» укладено договір від 01.07.2013 №01/07 про надання представницьких та консалтингових послуг, предметом якого є підготовка технічного завдання на розробку проектної документації стадії «Робоча документація» по розділу «Диспетчеризація» по об'єкту «Будівництво офісної будівлі з закладом харчування (кафе для співробітників) по вул Радищева, 10/14 у Солом'янському районі м. Києва», а також Технічне завдання на проектування стадії РП, а також надання послуг з процесі проведення переговорів з потенційним генеральним підрядником та підрядними організаціями щодо будівництва об'єкту.

На підтвердження факту реального виконання умов згадуваного договору позивачем надано суду копії: кошторису, акту приймання передачі фронту робіт з додатком, акту прийому-передачі обладнання в монтаж, акту прийому-передачі технічної документації, акту приймання виконаних будівельних робіт, акту огляду будівництва, податкових накладних, які долучено до матеріалів справи.

Факт виконання будівельних робіт підтверджується фото, долученими до матеріалів справи та не заперечується податковим органом.

Крім того, позивачем надано суду копію штатного розпису ТОВ «Мегадевелопмент» та копіями довіреностей, які долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що доходи позивача протягом 2013 - 2015 років збільшувались, що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на прибуток, які долучено до матеріалів справи.

З огляду на викладене, доводи податкового органу, що послуги отримані позивачем від ТОВ «Мегадевелопмент» не пов'язані з господарською діяльністю, є необґрунтованими.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 в жовтні 2014 року працював інженером проекту в ТОВ «Мегадевелопмент» готував проекти для позивача та займався підбором холодильного обладнання, а саме: залучався до комерційного тендеру, аналізував запропоноване обладнання, в результаті чого придбали обладнання у ТОВ «Клімат Енерджі». Свідок пояснив, що він спілкувався з директором та менеджером ТОВ «Клімат Енерджі». Придбане обладнання було установлено у позивача. Позивач зазначив, що він надавав консультації як інженер щодо обладнання, співпрацював з головним бухгалтером та інженерами, які працюють у позивача.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він приймав участь у переговорному процесі як представник ТОВ «Клімат Енерджі» з позивачем, договір було підписано директором позивача, після погодження всіх технічних моментів, переговори проводились в приміщенні позивача. Поставка відбулась нормально без форс-мажорних обставин. Всі бухгалтерські документи, сертифікати відповідності, гарантійні документи на обладнання було передано позивача разом з обладнанням. В 2015 році ТОВ «Клімат Енерджі» було продано іншим засновникам, що сталось з компанією свідок не знає.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що він з 2003 року був головою правління в подальшому, генеральним директором ТОВ «Інститут радіовимірювальної техніки». Договір було укладено з директором позивача, на об'єкті позивача, предметом договору була поставка холодильних машин. Підбирати обладнання допомагав ОСОБА_2, який їздив до Італії на завод виробника, були проведені випробування обладнання, яке в подальшому, поставлено на об'єкт та там установлено.

Представники ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» на територію позивача проходили по звонку, по пропуску, або проводили співробітники позивача. Працівники ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» займались благоустроєм території.

Співробітники ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Груп» займались та займаються, зокрема, розробкою та обслуговуванням сайту позивача, оскільки власних спеціалістів з веб-дизайну в штаті позивача.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», ПП «Гранд», ПП «Бріліон-ТД», ТОВ «ІКМ-Групп», ТОВ «Клімат Енерджі», ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Групп», ТОВ «Мегадевелопмент» виконувались сторонами у повному обсязі.

Суд зауважує, що акт перевірки не містить жодних зауважень до доказів невідповідності первинних документів вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів (в тому числі належних податкових накладних), фізичних і технічних можливостей для здійснення спірних операцій та зв'язку між фактом придбання товарів, послуг і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

В свою чергу під час судового розгляду податковий орган не навів суду будь-яких переконливих доводів та не надав жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування витрат і податкового кредиту за наслідками спірних господарських операцій.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 за № К-24491/10, "за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань".

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 01.03.2016 № К/800/43042/15, "судам слід враховувати, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.".

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що вирішується, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат на підставі виписаних ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс», ПП «Гранд», ПП «Бріліон-ТД», ТОВ «ІКМ-Групп», ТОВ «Клімат Енерджі», ТОВ «Інвест Кепітал Маркет Групп», ТОВ «Мегадевелопмент» бухгалтерських документів, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на встановлені судом обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст 137, п. 138.2, п. 138.4 ст 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, . 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 №0003332202, №0003352202 є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Щодо позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2016 №0002931702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фізичних осіб на загальну суму 510 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Таким чином, із системного аналізу зазначених норм вбачається, що накладення штрафу за подання з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, суми утриманого з них податку можливе у разі, коли такі помилки або недостовірні відомості призвели до заниження податкових зобов'язань з такого податку.

Водночас, доказів про факт заниження позивачем податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб при розгляді справи податковим органом не надано, а отже не доведено факт порушення позивачем п. 119.2 ст. 119 ПК України, що вказує на необґрунтованість та протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.06.2016 №0002931702 та є підставою для його скасування.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 №0003332202, №0003352202, №0002931702 винесені Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь «Інститут радіовимірювальної апаратури» судовий збір в сумі 10 023,56 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда