Ухвала суду № 62134112, 19.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/11606/2016 Головуючий у І інстанції - Виниченко Л.М.

Доповідач - Андрієнко А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 113 921,75 грн., моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. та судові витрати, обґрунтовуючи вимоги тим, що він (позивач) є власником автомобіля «Мерседес Віта», 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_1. В 2013 році у нього виникла необхідність продати автомобіль. Влітку 2013 року він познайомився з відповідачем, який запропонував свої послуги з продажу автомобіля, обіцяючи знайти покупця у найкоротший термін, оскільки він володіє великими можливостями, досвідом та навиками в даному питанні. Піддавшись на переконання, позивач передав автомобіль відповідачу. З 2013 року автомобіль знаходився у відповідача, однак обумовлених дій у визначений строк ним вчинено не було. Неодноразово вимагаючи виконання домовленостей, при спілкуванні відповідач повідомляв, що покупця вже знайдено, проте необхідно ще трохи зачекати. Через деякий час, вбачаючи в діях відповідача ознаки шахрайства, позивач звернувся до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві, в результаті чого було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 190 КК України. Зусиллями міліції автомобіль було знайдено та повернуто позивачу на евакуаторі, проте автомобіль знаходився у пошкодженому стані, із стану, в якому було повернуто автомобіль, видно, що за період перебування його у відповідача він активно використовувався та побував у ДТП, внаслідок чого втратив товарний вид, набув ряд дефектів та поломок, потребує істотного ремонту. Перевіркою, поведеною Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві, було встановлено, що автомобіль передавався на умовах оренди ОСОБА_5, від якого протягом тривалого часу відповідач отримував грошові кошти. У зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача матеріальний збиток, завданий пошкодженням автомобіля у розмірі 109 421 грн. 75 коп. Також позивач зазначив, що через неправомірні дії з боку відповідача ним понесені витрати на проведення оцінки транспортного засобу в сумі 1 000 грн. та по заміні замків на суму 3 500 грн., оскільки відповідач не повернув комплект ключів. Ще відповідачем йому заподіяна моральна шкода у розмірі 100 000 грн., так як через виникнення ризику втрати власного майна та неабиякої нервової напруги протягом більш ніж двох років це спричинило погіршення стану його здоров'я і самопочуття, призвело до додаткової витрати часу, зуcиль і коштів для здійснення вказаних дій та доведення в судовому порядку порушення особистих прав.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду, завдану пошкодженням автомобіля у розмірі 56 380 грн. 83 коп., оплату проведеного автотоварознавчого дослідження в сумі 1 000 грн. та судовий збір в сумі 573 грн. 81 коп., а всього 57 954 грн. 64 коп. У решті заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та в позові відмовити за недоведеністю обставин належними і допустимими доказами, зазначив, що суд не врахував зроблені за рахунок відповідача поліпшення автомобіля та не звернув увагу на те, що відсутні докази, які б підтверджували, що шкода майну позивача була завдана саме відповідачем.

В суді апеляційної інстанції апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Позивач та його представник просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що влітку 2013 року за усною домовленістю позивач передав належний йому автомобіль Мерседес Віто, 2002 року виготовлення, державний номер НОМЕР_1, відповідачу для подальшої реалізації автомобіля, однак, до січня 2015 року автомобіль ОСОБА_2 не продав.

Згідно з довідкою, виданою Печерським РУ ГУМВС України в м. Києві від 11.02.2015 року, ОСОБА_4 06.01.2015 року звертався до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві з заявою з приводу шахрайських дій відносно нього зі сторони ОСОБА_2, який ввійшовши в довіру шахрайським шляхом заволодів автомобілем «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_1. По даному факту було зареєстроване кримінальне провадження ЄРДР № 12015100060000083 від 07.01.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, та на даний час проводиться досудове розслідування. В ході слідства було встановлено, що згідно реєстраційних даних власником автомобіля «Мерседес Віто», д.н.з. НОМЕР_1, є гр. ОСОБА_4

Відповідач слідчому СВ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві 24.02.2015 року надавав письмові пояснення, у яких зазначав про те, що в червні 2013 року ОСОБА_4 передав йому свій власний автомобіль на підставі усних домовленостей для його ремонту та подальшої реалізації. Впродовж року він його відремонтував та в червні 2014 року передав автомобіль в оренду на підставі письмового договору ОСОБА_5, який сплачував за оренду кошти, частину яких він перераховував власнику ОСОБА_4, про що останній знав та дав на це усну згоду. 06.01.2015 року ОСОБА_4 звернувся до нього, щоб він повернув йому автомобіль, але гроші при цьому повертати не хотів. Автомобіль з території парковки перед його офісом забрала донька ОСОБА_4 на евакуаторі. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходиться чи в автомобілі, чи у нього в офісі, ключі від автомобіля знаходяться у нього в офісі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач з вини відповідача поніс матеріальні збитки, які були завдані його автомобілю під час утримання та експлуатації його відповідачем, а тому відповідач повинен ці збитки відшкодувати.

Відповідно до ст.. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст.. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно звіту № 108 про оцінку транспортного засобу від 22.06.2015 року, складеного СПД ФОП «ОСОБА_6», вартість відновлювального ремонту автомобіля Мерседес Віто, д.н. НОМЕР_1, складає 72 880,83 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику даного автомобіля внаслідок пошкодження при ДТП, становить 30 620,92 грн. Оскільки відповідач перерахував позивачу 20 000 грн за користування автомобілем, то на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача в розмірі 52 880 грн 83 коп, а також витрати на проведення експертизи та на заміну замків у транспортному засобі, оскільки відповідач визнав, що ключі від автомобіля він позивачу не повернув.

Колегія суддів не погоджується із доводами відповідача в тій частині, що позивачем не наведено докази того, що матеріальна шкода позивачу завдана саме відповідачем.

Судом встановлено, що автомобіль позивача був переданий відповідачу під реалізацію і знаходився в його розпорядженні. За вказаний період на спідометрі автомобіля збільшився пробіг на значну кількість кілометрів, крім того, автомобіль за вказаний період був у дорожньо-транспортній пригоді. Зазначені обставини визнаються самим відповідачем.

Із звіту про оцінку транспортного засобу вбачається, що він потребує відновлювального ремонту на суму 72 880 грн 83 коп., позивачем були замінені замки у дверцятах автомобіля, так як відповідачем не були передані ключі від нього . Всі ці обставини свідчать про те, що матеріальна шкода завдана позивачу саме діями відповідача, так як автомобіль перебував саме в його володінні і розпорядженні.

В разі, якщо відповідач сплачував кошти та поліпшував стан автомобіля після його передачі до ОСОБА_2, останній не позбавлений можливості звернутися до суду із вимогами до ОСОБА_4 про стягнення з нього коштів на свою користь.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді :