Рішення № 62134068, 21.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Борисової О.В., Ратнікової В.М.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Солом'янський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/10091/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Солом'янський районний відділ Державної міграційної служби України в м. Києві, про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька.

Визнано бездіяльність ОСОБА_1 щодо ненадання відповідей на запит про надання дозволу на виїзд для навчання за кордон до мовних шкіл Enforex в Барселоні (Іспанії) з 20 липня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, а також до мовної школи Bell: St. Albans (Великобританія) з 04 січня 2015 року по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано бездіяльність ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді на запит про надання дозволу на виїзд ОСОБА_6, з 01 липня 2016 року по 31 серпня 2016 року в Крим.

Визнано відмови ОСОБА_1 на виїзд на навчання за кордон до мовних шкіл Enforex в Барселоні (Іспанії) з 20 липня 2014 року по 2 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, а також до мовної школи Bell: St. Albans (Великобританія) з 04 січня 2015 року по 17 січня 2015 року неповнолітньої дочки ОСОБА_5 такими, які суперечить інтересам дитини.

Визнано відмову ОСОБА_1 на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня 2016 року до 31 серпня 2016 року в Крим, такою, яка суперечить інтересам дитини.

Надано дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_6, в Крим з 01 липня 2016 року до 31 серпня 2016 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_1

Дозволено ОСОБА_2 без згоди батька дітей ОСОБА_1 оформити документи на тимчасовий виїзд в Крим неповнолітнього ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_2 повністю відмовляється спілкуватися з ним, не відповідає на його телефонні дзвінки, а при зустрічі він не може з нею узгодити будь-які дії для відпочинку дітей через її небажання спілкуватись. Рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини з кордон порушує його права, оскільки позивачка вимагає у нього оплати таких поїздок, що знаходиться поза межами його фінансової спроможності. Також вважає безпідставними висновки суду щодо надання дозволу на виїзд дитини на тимчасово окуповану територію Криму. Звертає увагу на те, що у справі не було прийнято рішення про відкриття провадження та судом було порушено норми ст. 157 ЦПК України.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважала, що спір вирішений судом правильно.

В судове засідання ОСОБА_1, представник Солом'янського районного відділу Державної міграційної служби України в м. Києві не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в суд апеляційної інстанції, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 22 травня 1998 рокупо 01 квітня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.22).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з ОСОБА_2 (а.с.23, 24).

12 червня 2014 року ОСОБА_2 направила лист ОСОБА_1, який містив запит на надання нотаріально засвідченого дозволу на виїзд ОСОБА_5 з розрахунком програми навчання останньої в Іспанії з 20 липня по 02 серпня 2014 року (а.с.30).

23 жовтня 2014 року ОСОБА_2 направила лист ОСОБА_1, який містив запит на надання нотаріально засвідченого дозволу на виїзд ОСОБА_5 з розрахунком програми навчання останньої в Великобританії з 04 січня по 17 січня 2015 року (а.с.33).

16 квітня 2015 року ОСОБА_2 направила лист ОСОБА_1, який містив запит на надання нотаріально засвідченого дозволу на виїзд ОСОБА_5 з розрахунком програми навчання останньої в Іспанії з 26 липня 2015 року по 08 серпня 2015 року (а.с.28).

13 жовтня 2015 року ОСОБА_2 направила ОСОБА_1 лист, який містив запит на надання нотаріально засвідченого дозволу на виїзд ОСОБА_6 до Криму з 01 липня 2016 року до 31 серпня 2016 року (а.с.30-31).

Зазначені листи ОСОБА_1 отримав відповідно 19 червня , 07 листопада 2014 року 22 квітня, 30 жовтня 2015 року, про що свідчить зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.29,32,34). Проте, на листи не відповів, нотаріального дозволу на виїзд дітей не надав.

В липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати бездіяльність ОСОБА_1 щодо ненадання відповідей на запити про надання дозволу на виїзд для навчання за кордон до мовних шкіл Enforex в Барселоні (Іспанії) з 20 липня по 02 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, а також до мовної школи Bell: St. Albans (Великобританія) з 04 січня 2015 року по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5 Визнати бездіяльність ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді на запит про надання дозволу на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня по 31 серпня 2016 року до Криму. Визнати відмову ОСОБА_1 на виїзд на навчання за кордон до мовних шкіл Enforex в Барселоні (Іспанії) з 20 липня по 02 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, а також до мовної школи Bell: St. Albans (Великобританія) з 04 січня по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5, такими, які суперечить інтересам дитини. Визнати відмову ОСОБА_1 на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня до 31 серпня 2016 року в Крим, такою, яка суперечить інтересам дитини. Надати дозвіл на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_6, в Крим з 01 липня по 31 серпня 2016 року без згоди та супроводу ОСОБА_1 Дозволити ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 оформити документи на тимчасовий виїзд в Крим неповнолітнього ОСОБА_6

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.

Так, відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною 3 статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, і без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» встановленого, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску, а також без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, за умови пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчалась в Українському гуманітарному ліцеї Національного університету ім. Т.Г. Шевченка. До цього вона навчалася в спеціалізованій школі №64 з поглибленим вивчанням іспанської мови в м. Києві. З п'яти років з репетиторами вивчає англійську мову.

У 2013-2014 навчальних роках ОСОБА_5 посіла II місце на II етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з іспанської мови, у 2014-2015 навчальних роках - III місце на III етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з іспанської мови. У поточному році була учасницею Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідних робіт учнів-членів МАН України, зокрема у секції іспанська мова (а.с.25, 26).

Для покращення вимови, знання та вивчення іспанської мови ОСОБА_2 мала намір віддати ОСОБА_5 на навчання в літню мовну школу Enforex: Barcelona в Іспанії з 20 липня по 02 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, а також до мовної школи Bell: St. Albans (Великобританія) з 04 січня по 17 січня 2015 року.

Поїздка за кордон, на думку позивача, спрямована на розвиток дитини, на ознайомлення з культурними, національними та історичними цінностями народу іншої країни, вивченням мови.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебуває на диспансерних обліках з 2006 року по даний час. Йому встановлено діагноз: бронхіальна астма, ДЖВП, ВСД, вторинна кардіопатія, екзема кистей рук. Лікарями рекомендовано його оздоровлення в літній період.

Діти щороку, з народження, оздоровлюються на морі.

ОСОБА_2 мала намір виїхати з дітьми до Криму з 01 липня до 31 серпня 2016 року. На її думку, перебування дітей в Криму матиме неабияке значення для їхнього розвитку, оздоровлення та лікування, а також для ознайомлення з культурними, національними та історичними цінностями.

Відповідно до положень СК України кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Враховуючи, що ОСОБА_2 прагне забезпечити умови для здійснення належного фізичного, духовного та морального розвитку, у тому числі відвідування іншої країни, то інший з батьків не має права чинити в цьому перешкод.

Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_6 в Крим з 01 липня 2016 року до 31 серпня 2016 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 та надання дозволу ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 оформити документи на тимчасовий виїзд в Крим неповнолітнього ОСОБА_6

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про визнання бездіяльності ОСОБА_1 щодо ненадання відповідей на запити про надання дозволів на виїзд для навчання за кордон до мовних шкіл Enforexв Барселоні з 20 липня по 02 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, та до мовної шкоди Bell: St. Albans в Великобританії з 04 січня по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5, визнання бездіяльності ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді на запит про надання дозволу на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня по 31 серпня 2016 року в Крим, визнання відмови ОСОБА_1 на виїзд для навчання за кордон до мовних шкіл Enforex в Барселоні з 20 липня по 02 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, та до мовної шкоди Bell: St. Albansв Великобританії з 04 січня по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5 такими, що суперечать інтересам дитини, та також визнання відмови ОСОБА_1 на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня по 31 серпня 2016 року до Криму такою, що суперечить інтересам дитини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право і порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визнає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити(реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнання права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права і інтересів зазначені в статті 16 ЦК України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу ( ст.ст.8,9 Конституції), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Заявлені ОСОБА_2 вимоги у спосіб визнання бездіяльності щодо ненадання відповіді на запит та визнання відмови на виїзд за кордон такою, що суперечить інтересам дитини, не призведуть до відновлення порушеного права, а тому є не ефективним засобом правового захисту.

Дані факти повинні були встановлювати при заявлені вимог про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, без згоди батька, на час подорожі, яка планувалась ОСОБА_2 у зазначені вище періоду часу, але з такими вимогами до суду позивач не зверталась.

Крім того, дані факти можуть встановлюватися в інших позовних провадженнях, наприклад, при розгляді спору про позбавлення батьківських прав, де доводитись повинна поведінка батька, який неналежним чином виконує свої батьківські обов'язки, або визначення порядку проживання дитини, якщо між батьками не досягнуто відповідної згоди і дитина проживає з одним із батьків, неналежна поведінка якого або не виконання покладених обов'язків є не на користь дитини.

При цьому, фактично порушене право ОСОБА_2 було захищено судом при вирішенні позовних вимог про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітнього ОСОБА_6 в Крим з 01 липня 2016 року до 31 серпня 2016 року без згоди та супроводу батька ОСОБА_1 та надання дозволу ОСОБА_2 без згоди батька дітей ОСОБА_1 оформити документи на тимчасовий виїзд в Крим неповнолітнього ОСОБА_6, які були задоволенні судом.

Про надання дозволу на виїзд доньки в інші країни, як то Іспанія та Великобританія з метою поглибленого вивчення іноземних мов в даному провадженні ОСОБА_2 заявлено не було.

Оскільки ОСОБА_2 обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності ОСОБА_1 щодо ненадання відповідей на запити про надання дозволів на виїзд дітей за кордон та визнання відмови останнього у виїзді дітей за кордон такими, що суперечать інтересам дітей, задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року в частині вирішення позовних вимог про визнання бездіяльності ОСОБА_1 щодо ненадання відомостей на запит про надання дозволу на виїзд для навчання за кордон до мовних шкіл Enforex в Барселоні з 20 липня по 02 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, та до мовної шкоди Bell: St. Albansв Великобританії з 04 січня по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5, визнання бездіяльності ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді на запит про надання дозволу на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня по 31 серпня 2016 року в Крим, визнання відмови ОСОБА_1 на виїзд для навчання за кордон до мовних шкіл Enforexв Барселоні з 20 липня по 02 серпня 2014 року та з 26 липня по 08 серпня 2015 року, та до мовної шкоди Bell: St. Albans в Великобританії з 04 січня по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5 такими, що суперечать інтересам дитини, та також визнання відмови ОСОБА_1 на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня по 31 серпня 2016 року до Криму такою, що суперечить інтересам дитини підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині позовних вимог нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року в частині вирішення позовних вимог про визнання бездіяльності ОСОБА_1 щодо ненадання відомостей на запит про надання дозволу на виїзд для навчання за кордон до мовних шкіл Enforex в Барселоні з 20 липня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 26 липня 2015 року по 08 серпня 2015 року, та до мовної шкоди Bell: St. Albans в Великобританії з 04 січня 2015 року по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5, визнання бездіяльності ОСОБА_1 щодо ненадання відповіді на запит про надання дозволу на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня 2016 року по 31 серпня 2016 року в Крим, визнання відмови ОСОБА_1 на виїзд для навчання за кордон до мовних шкіл Enforex в Барселоні з 20 липня 2014 року по 02 серпня 2014 року та з 26 липня 2015 року по 08 серпня 2015 року, та до мовної шкоди Bell: St. Albans в Великобританії з 04 січня 2015 року по 17 січня 2015 року неповнолітньої ОСОБА_5 такими, що суперечать інтересам дитини, та також визнання відмови ОСОБА_1 на виїзд ОСОБА_6 з 01 липня 2016 року по 31 серпня 2016 року до Криму такою, що суперечить інтересам дитини скасувати та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про відмову в позові.

В решті заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: О.В. Борисова

В.М. Ратнікова