Постанова № 62133526, 23.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 р.Справа №804/4410/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретарі судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

6 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» (код ЄДРПОУ 37986776) звернулось до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС, у якій просило суд:

- визнати дії Дніпропетровської митниці ДФС щодо валютного регулювання неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» щодо завершення митного режиму тимчасового ввезення товару Лінія розливу фасованої мінеральної води у ПЕТ пляшку 1L/1500p/h-1 комплект, за митною декларацією від 16 липня 2013 року №110010000/2013/004665, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К», шляхом випуску його для вільного обігу на митній території України а винятком зносу в результаті його використання;

- визнати правомірними вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» щодо валютного регулювання при завершенні митного режиму тимчасового ввезення товару Лінія розливу фасованої мінеральної води у ПЕТ пляшку 1L/1500p/h-1 комплект, за митною декларацією від 16 липня 2013 року №110010000/2013/004665, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К», шляхом випуску його для вільного обігу на митній території України а винятком зносу в результаті його використання.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою від 3 червня 2016 року відкрив провадження у справі №203/2079/16-а за вказаним позовом.

6 червня 2016 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за заявою позивача, в порядку забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» (код ЄДРПОУ 37986776):

- зупинено нарахування митних платежів та ПДВ відповідно до пункту 2 статті 106 Митного кодексу України Дніпропетровською митницею ДФС за митною декларацією №110010000/2013/004665 від 16 липня 2013 року, поданою ТОВ «ВТП «Акваполіс-К», та

- зупинено завершення митного режиму тимчасового ввезення товару до закінчення розгляду справи у суді.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року, яка набрала законної сили 30 червня 2016 року, справу №203/2079/16-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання неправомірними дій передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за предметною підсудністю згідно положень пункту 2 частини першої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України.

Справа №203/2079/16-а надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 14 липня 2016 року, адміністративній справі присвоєно №804/4410/16 та за результатами автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Верба І.О., яка ухвалою від 18 липня 2016 року прийняла справу до свого провадження.

18 серпня 2016 року Дніпропетровською митницею ДФС подано клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 червня 2016 року, яка ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року була задоволена, заходи забезпечення позову якими було зупинено нарахування митних платежів та зупинено завершення митного режиму тимчасового ввезення товару до закінчення розгляду справи у суді - скасовані.

Позивач скористався правом оскарження вказаної ухвали суду.

У судовому засіданні 19 серпня 2016 року судом встановлено, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки виходячи зі змісту позовних вимог за подання даного адміністративного позову належало сплатити судовий збір у розмірі 2756 грн. (2 х 1378 грн.). У звязку із чим судом запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 1351 грн.

13 вересня 2016 року позивачем на виконання вимог суду надана уточнена позовна заява, у якій заявлено позовні вимоги про:

- визнання дій Дніпропетровської митниці ДФС щодо валютного регулювання неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» щодо завершення митного режиму тимчасового ввезення товару Лінія розливу фасованої мінеральної води у ПЕТ пляшку 1L/1500p/h-1 комплект, за митною декларацією від 16 липня 2013 року №110010000/2013/004665, поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К», шляхом випуску його для вільного обігу на митній території України за винятком зносу в результаті його використання.

З урахуванням уточнення адміністративного позову та заявлення однієї вимоги немайнового характеру, потреба у доплаті судового збору відпала та справу призначено до розгляду у судовому засіданні 29 вересня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- за митною декларацією №110010000/2013/004665 від 16.07.2013 року товариство сплатило 143055,22 грн за курсом валюти НБУ в розмірі 7,993 грн., на дату поміщення товару у митний режим тимчасового ввезення що склало 17897,56 доларів США;

- відповідно до пункту 2 статті 106 Митного кодексу України у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення;

- відповідно до пункту 7 статті 106 Митного кодексу України, у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобовязань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобовязань відповідно до розділу II Податкового кодексу України;

- таким чином, податкові зобовязання за митною декларацією №110010000/2013/004665 від 16.07.2013 року виникли 16.07.2013 року, яка засвідчила факт постачання послуг нерезидентом;

- сума, яка вже сплачена позивачем на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами, повинна враховуватись для подальшого розрахунку згідно пункту 7 статті 106 Митного кодексу України за курсом валюти НБУ на дату поміщення товару у митний режим тимчасового ввезення згідно митної декларації;

- однак, митниця приймає до розрахунку вже сплачену суму митних платежів та ПДВ з урахуванням попереднього митного режиму тимчасового ввезення згідно пункту 7 статті 106 Митного кодексу України не вживаючи заходи валютного регулювання;

- цими неправомірними рішеннями, діями Дніпропетровська митниця ДФС порушує законні права та інтереси позивача, про що позивач дізнався 28.04.2016 року.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що митне оформлення товару у вільний обіг на території України проводиться за поданою згідно законодавства митною декларацією із застосуванням заходів тарифного та нетарифного регулювання, діючого на дату подання митної декларації у відповідному митному режимі з урахуванням норм статті 3-1, пункту 7 статті 106 Митного кодексу України. Позивачем не подавалась до митного оформлення митна декларація в режимі ІМ 40, отже, митниця не приймала будь-які рішення, які б порушили права чи законні інтереси позивача. На звернення позивача від 05.04.2016 року №12 листом від 26.04.2016 року №923/10/04-50-66 митницею було надано письмову консультацію з питання митного оформлення та сплати митних платежів у разі заявлення товару в режимі імпорту.

В судове засідання представник позивача 09.08.2016 року, не прибув. Доводи щодо хвороби представника, відповідального за роботу із митницею судом не визнаються поважними, оскільки в засідання мав змогу зявитись законний представник підприємства або інша уповноважена особа.

В судові засідання 19.08.2016 року, 29.09.2016 року, 13.10.2016 року позивач не прибув, повістки про виклик отримано несвоєчасно, судом вжито заходів щодо особистого повідомлення директора підприємства ОСОБА_3 про проведення кожного з судових засідань, проте жодного разу представника у судові засідання направлено не було.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «ОСОБА_1 проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у справі відкрито 3 червня 2016 року.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку є одним із ключових елементів права на справедливий суд, яке визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції», та стосується всіх учасників процесу, вказаному праву кореспондує обовязок суду розглянути справу.

Поряд із цим, пасивне ставлення позивача до розгляду справи суд оцінює як затягування процесу її розгляду.

Відповідач подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

08.08.2016 року позивачем подано клопотання про призначення експертизи, на вирішення якої поставити питання:

- чи правомірні дії митниці, відповідно до яких приймається вже сплачена позивачем сума митних платежів з урахуванням попереднього митного режиму тимчасового ввезення згідно пункту 7 статті 106 Митного кодексу України у разі випуску товару у вільний обіг на митній території України за митною декларацією №1100100000/2013/004665 від 16.07.2013 року в розмірі 143055,22 грн. за курсом валюти НБУ (долар США) на дату поміщення товару в митний режим тимчасового ввезення згідно митної декларації №1100100000/2013/004665 від 16.07.2013 року в розмірі 7,993 грн., що склало 17897,56 доларів США, не вживаючи заходи валютного регулювання митних платежів.

Суд не знайшов підстав для задоволення клопотання позивача про призначення експертизи, оскільки поставлене питання є правовим та фактично є предметом спору, отже, не може бути делеговане на розгляд експерту.

За наявності всіх матеріалів, які необхідні для розгляду спору, суд перейшов до розгляду спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» заявило у митний режим тимчасового ввезення ІМ-31 товар «Лінію розливу фасованої мінеральної води у ПЕТ пляшку lL/1500p/h-l комплект», шляхом подачі митної декларації №110010000/2013/004665 від 16.07.2013 року (а.с.9) з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, отриманий за договором оренди №1.1-17/13 від 17.04.2013 року (а.с.23-31).

Позивачем самостійно здійснювались митні платежі, зокрема, платіжними дорученнями №3 від 31.05.2013 року на суму 50000 грн., №8 від 03.06.203 року на суму 3000 грн., №57 від 03.06.204 року на суму 73600 грн., №2РL2228673 від 04.06.2015 року на суму 9900 грн., №196L32592 від 10.07.2015 року на суму 1500 грн., №2РL870108 від 10.08.2015 року на суму 3050 грн., №2РL953871 від 09.03.2016 року на суму 4166,66 грн.

У звязку із продовженням періоду тимчасового ввезення декларантом, були складені аркуші коригування ВМД №110010000/2013/003596 від 06.06.2013 року, про продовження терміну тимчасового ввезення до 03.10.2015 року, 10.07.2015 року, 03.12.2015 року, 03.01.2016 року, 06.03.2016 року, 09.04.2016 року, 11.05.2016 року (а.с.63-78).

Відповідно до статті 106 Митного кодексу України:

- 2) у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення;

- 3) сума митних платежів сплачується при поміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення та розраховується за встановлений органом доходів і зборів строк дії цього митного режиму;

- 4) у такому ж порядку сплачуються митні платежі у разі продовження строку тимчасового ввезення зазначених товарів відповідно до статті 108 цього Кодексу;

- 5) загальна сума митних платежів, яка підлягає сплаті за час перебування товарів у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, не повинна перевищувати суми, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення;

- 6) сума митних платежів, сплачена на підставі умовного часткового звільнення від оподаткування митними платежами, поверненню не підлягає;

- 7) у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобовязань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобовязань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

Заявлений спір точиться щодо заявленого до захисту права позивача на майбутнє врахування вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення товарів від оподаткування митними платежами, із урахуванням курсу валюти на час поміщення товару у режим тимчасового ввезення (ІМ 31), для подальшого розрахунку платежів, що належить сплатити при поміщенні товару у режим ввезення для вільного обігу на території України (ІМ 40).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до митниці із листом від 10.08.2015 року №19, в якому просив зарахувати суму переплати в розмірі 30555,42 грн. в рахунок митних платежів за період з 31.07.2015 року до 06.03.2016 року, так як щомісячний платіж в розмірі 3% від суми 138888,56 грн., які були нараховані 16.07.2013 року, на дату поміщення товару у митний режим тимчасового ввезення, складає 4166,66 грн.

Питання щодо зарахування вказаних переплат не були предметом судового спору, дії або бездіяльність митниці щодо обліку вказаних платежів позивачем окремо не оскаржувались.

05.04.2016 року за вих.№12 (вхід.№316/10/3-15) позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС із листом, в якому для вирішення питання завершення митного режиму тимчасового ввезення товару (ІМ 31) шляхом випуску його для вільного обігу на митній території України (ІМ 40), за винятком зносу в результаті його використання, просив вирішити питання щодо валютного регулювання сплати митних платежів та ПДВ (а.с.7-8).

Поставлене позивачем питання стосувалось застосування курсу валюти (долару США) який має застосовуватись при поміщенні товару у режим вільного обігу ІМ 40: 7,993 грн. при розміщенні у режим ІМ 31, оскільки поточний на час складення листа курс валюти складав 25,994 грн., та застосування останнього при розмитненні в режим ІМ 40 на думку декларанта є помилковим.

Дніпропетровська митниця ДФС 28.04.2016 року за вих.923/10/04-50-65 надала відповідь, в якій зазначила (а.с.4-6):

- відповідно до пункту 1 статті 112 Митного кодексу України митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим;

- відповідно статті 71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом. Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим;

- відповідно до статті 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України;

- при цьому, ввізне мито нараховується та сплачується відповідно до статей 272 та 277, а також частини першої статті 286 Митного кодексу України, при дотриманні мов та обмежень, встановлених главою 13 цього Кодексу. Застосування ставок ввізного мита здійснюється згідно статті 280 Митного кодексу України;

- податок на додану вартість нараховується та сплачується відповідно до підпункту в) пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України за ставкою, чинною на день подання МД;

- згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом;

- згідно статті 39-1 Податкового кодексу України для цілей визначення податкових зобовязань зі сплати митних платежів застосовується офіційний курс валюти України до іноземної валюти, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин дня подання митної декларації, а у разі, якщо митна декларація не подається, - дня визначення податкових зобовязань;

- зважаючи на викладене, митне оформлення товару у вільний обіг на території України проводиться за поданою митною декларацією із застосуванням заходів тарифного та нетарифного регулювання, діючого на дату подання митної декларації у відповідному митному режимі з урахуванням норм пункту 106.7 статті 106 Митного кодексу України.

Вирішуючи заявлений спір, суд виходить із того, що імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відповідно до статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобовязання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобовязань.

Згідно із статтею 75 Митного кодексу України для поміщення товарів у митний режим імпорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до законів України обкладаються товари під час ввезення на митну територію України в режимі імпорту;

3) виконати встановлені відповідно до закону вимоги щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.

Відповідно до статті 4 Митного кодексу України:

- митна декларація це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури;

- митна процедура це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання;

- митне оформлення це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів;

- митний режим це комплекс взаємоповязаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення;

Таким чином, позивач звернувся до митниці із листом, за яким надано розяснення, із результатом якого позивач не погодився.

Суд окремо зазначає, що лист-запит декларанта та відповідь на нього не є запитом про податкову консультацію в розумінні статей 52, 53 Податкового кодексу України, та відповідні процедури щодо надання податкової консультації як акту індивідуальної дії та її оскарження у заявленому спорі не застосовуються позивачем.

Однак, у заявленому спорі права декларанта не є порушеними з боку митниці, оскільки заявлені до захисту права не можуть бути порушенні шляхом надання відповіді на лист.

Оскільки митну декларацію, в залежності від обраного декларантом митного режиму (імпорт, реімпорт) подає безпосередньо декларант, саме декларант здійснює нарахування та розрахунок належних до сплати платежів та подає відповідну митну декларацію митному органу.

До часу обрання декларантом митного режиму, у якій він бажає помістити товар, митий орган позбавлений функції валютного регулювання та перевірки правильності заповнення митної декларації та розрахунку належних до сплати платежів.

У разі подання декларантом у спірному питанні декларації за напрямом розмитнення ІМ 40 і самостійному нарахуванні декларантом належних до сплати платежів, та в подальшому неприйняття такої декларації, або здійснення митницею нарахування митних платежів, саме вказана бездіяльність або дії можуть бути оскаржені декларантом.

Фактично позивачем заявлений судовий спір, яким поставлене на вирішення питання яке можливо виникне у майбутньому (оскільки позивач має право обрати не виключно режим ІМ 40), однак, судовому захисту підлягають лише порушені права позивача, на захист яких подається відповідний позов у встановлені строки звернення до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову, оскільки права позивача наданим листом митниці не порушені.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Акваполіс-К» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання неправомірними дій відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 жовтня 2016 року.

Суддя ОСОБА_1