Ухвала суду № 62133479, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/45937/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 р.

у справі № 815/492/15

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року Виробничо-комерційна фірма «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, ВКФ «Юна-Сервіс») звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. №0014991502.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 р., яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015р., в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.11.2014 р., на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України та в порядку статті 76 Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 р. ВКФ «Юна-Сервіс», за результатами якої складено акт від 11.11.2014 р. № 5738/15-52-15-02 та зроблено висновок, що позивачем порушено пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. № 0014991502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 25 85 095 грн., з яких 68 076 грн. - за основним платежем та 17 019 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не спростовано встановлені відповідачем під час проведеної камеральної перевірки порушення вимог податкового законодавства, які зафіксовані в акті від 11.11.2014 р. № 5738/15-52-15-02, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.01.2007 р. між ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ (Покупець) та ТОВ «Імперія» (Постачальник) було укладено договір поставки № 186/07.

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Імперія» в травні 2014 р. поставило ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ товар на загальну суму 408 455,15 грн. (у т.ч. ПДВ 68 075,86 грн.), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, товарно-транспортних накладних та податкової накладної № 98 від 31.05.2014 р.

Сума ПДВ в розмірі 68 076,86 грн. за виписаною ТОВ «Імперія» податковою накладною № 98 від 31.05.2014 р. була включена ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ до податкового кредиту з податку на додану вартість, згідно податкової декларації за вересень 2014р. (ПД від 20.10.2014р. № 9060400194).

Згідно системи Податковий блок (підсистема «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)») податкова накладна від 31.05.2014р. № 98 на суму 68 075,86 грн. не була ТОВ «Імперія» зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Податковим кодексом України надано позивачу право на включення сум до податкового кредиту за незареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податковою накладною у випадку, коли позивачем до податкової декларації за звітний податковий період додану заяву із скаргою на такого постачальника. Така скарга і є підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту. Оскільки ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ не скористалося наданим йому правом на звернення з такою скаргою, висновки податкового органу про протиправність включення сум до податкового кредиту за незареєстрованими податковими накладними є правомірними, а відтак податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2015 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 р. у справі № 815/492/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Н.Є. Маринчак