Ухвала суду № 62133447, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/38465/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2015 року у справі №1510/7039/12 за позовом Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія до Ізмаїльської міської ради Одеської області, третя особа Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року Ізмаїльське товариство імені Кирила та Мефодія звернулося в суд з позовом до Ізмаїльської міської ради Одеської області, третя особа Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області, в якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати п.1 рішення Ізмаїльської міської ради від 27.09.2012 року за №2433-VІ „Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради Одеської області за №2236-VІ від 27.06.2012 року „Про другий додатковий перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, яка підлягає приватизації у 2012 році".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором оренди нерухомого майна від 01.09.1993 року, який неодноразово був пролонгований, позивач є орендарем нежитлового приміщення, яке є власністю міської громади та використовується позивачем для розміщення бібліотеки. Відповідачем було прийняте рішення про приватизацію орендованого приміщення шляхом викупу орендарем. Однак, 10.09.2012 року третьою особою позивача повідомлено, що строк договору оренди закінчується 06.11.2012 року, може бути продовжений до 10.12.2012 року, після чого пролонгований не буде. Також було запропоновано здати приміщення за актом приймання-передачі. Зазначає, що відповідачем не розглянута заява позивача про намір приватизувати орендоване приміщення шляхом викупу та прийняте оскаржуване рішення, в якому визначений об'єкт приватизації - орендоване позивачем нежитлове приміщення шляхом конкурсу. Вважає зазначене рішення прийняте без урахування вимог абз.2 ч.3 ст.2, ст.7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)" від 21.04.2011 року, згідно з якими не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі (споруди, приміщення) або їх окремі частини, де розміщуються бібліотеки, книгарні та державні видавництва. Органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та, у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову у приватизації. Зазначило, що Ізмаїльська міська рада Одеської області не розглянула заяву Ізмаїльського товариства імені Кирила і Мефодія про намір приватизувати орендоване приміщення шляхом викупу.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 5 листопада 2013 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленим по справі судовим рішенням Ізмаїльське товариство імені Кирила та Мефодія звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.1993 року між Управлінням житлово-комунального господарства та Ізмаїльським товариством імені Кирила і Мефодія укладений договір оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 43,4 кв.м, для використання в якості клубу та бібліотеки, строком на п'ять років.

Між Відділом по управлінню комунальної власності міста виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством імені Кирила і Мефодія 01.01.1998 року укладений договір оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 43,4 кв. м, для використання в якості клубу та бібліотеки, строком до 01.02.1999 року.

Між Відділом по управлінню комунальної власності міста виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством імені Кирила і Мефодія 18.03.1998 року укладена додаткова угода, якою останньому дозволено передати орендоване приміщення в суборенду підприємцю ОСОБА_1 для організації салону-магазину.

Між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством імені Кирила і Мефодія 16.01.2001 року та 26.02.2003 року укладені договори оренди нежилого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, площею 48,8 кв.м, для використання в якості клубу, строком до 01.02.2003 року та 01.02.2004 року, відповідно.

Між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльським товариством імені Кирила і Мефодія 07.02.2012 року укладена додаткова угода до договору оренди від 26.02.2003 року, з доповненнями від 11.05.2004 року, 01.03.2005 року, 21.04.2005 року, та зі змінами від 13.02.2006 року, 17.03.2011 року, згідно з якою договір укладений строком до 06.11.2012 року включно.

Ізмаїльське товариство імені Кирила і Мефодія 03.02.2012 року звернулося до Ізмаїльського міського голови із заявою про включення в Програму приватизації на 2012 рік нежилого приміщення площею 49,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом викупу. Ізмаїльське товариство імені Кирила і Мефодія відкликало вищезазначену заяву 22.03.2012 року.

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 27.06.2012 року за №2236-VІ затверджений „Другий додатковий перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2012 році". Згідно п.3 додатку до рішення нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 48,9 кв.м, орендоване Ізмаїльським товариством імені Кирила і Мефодія до 06.11.2012 року, в ІІІ кварталі 2012 року підлягає приватизації шляхом викупу.

Ізмаїльське товариство імені Кирила і Мефодія 15.08.2012 року звернулося до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради із заявою про приватизацію нежилого вбудованого приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом викупу. Зазначена заява органом приватизації не розглядалася, відповідно, будь-яка відповідь у письмовій або іншій формі Ізмаїльському товариству імені Кирила і Мефодія не надавалася.

Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради 10.09.2012 року та 22.10.2012 року листами за вих.№№01/04-615 та 06/01-11-2883 проінформував Ізмаїльське товариство імені Кирила і Мефодія про те, що строк договору оренди вирішено продовжити до 10.12.2012 року та в подальшому продовжуватися не буде, у зв'язку з чим, по закінченню строку його дії необхідно здати орендоване нежиле приміщення за актом приймання-передачі.

Рішенням Ізмаїльської міської ради від 27.09.2012 року за №2433-VІ внесені зміни в додаток до рішення Ізмаїльської міської ради за №2236-VІ від 27.06.2012 року „Про другий додатковий перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, що підлягають приватизації в 2012 році", згідно з п.1 якого в стовбці „Спосіб приватизації" змінено з „викуп" на „конкурс", в стовбці „Строк приватизації, квартал" - „ІІІ" на „ІV".

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між органом приватизації та орендарем об'єкту приватизації виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав на приватизацію шляхом викупу, позивач не згоден на внесення змін до попереднього рішення, при цьому відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що Ізмаїльська міська Рада правомірно внесла зміни до раніше прийнятого рішення, оскільки правовідносини, пов'язані з реалізацією законних інтересів між органом місцевого самоврядування і Ізмаїльським товариством закінчилися після спливу терміну дії договору оренди та попередженням про необхідність передати майно власнику. Питання щодо приватизації позивачем нежитлового вбудованого приміщення, орендованого Ізмаїльським товариством до 6 листопада 2012 року, не розглядалося так як така заява була відкликана заявником. Відмова у розгляді повторної заяви позивача про приватизацію орендованого ним приміщення ним не оскаржена. Орендар був попереджений про закінчення договору оренди до початку реалізації прийнятого Радою оскаржуваного рішення.

Колегія Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позов, предметом якого є правомірність рішення відповідача про внесення змін до свого попереднього рішення „Про другий додатковий перелік об'єктів комунальної власності Ізмаїльської міської громади, яка підлягає приватизації у 2012 році", є адміністративно-правовим.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін „суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Правовий статус Міськради визначений Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР(далі - Закон № 280/97-ВР), статтею 10 якого встановлено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 16 цього Закону матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно пункту 30 частини першої ст.26 Закону № 280/97-ВР виключною компетенцією відповідної ради є: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Вирішуючи спір по суті, суди залишили поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник державного майна здійснює продаж об'єктів приватизації, які знаходяться у комунальній власності, у порядку, встановленому законом, а також те, що відповідно до пункту 1 статті 12 ГПК, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, підвідомчі господарським судам.

Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства було помилково відкрито, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 220, 2201, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Ізмаїльського товариства імені Кирила та Мефодія задовольнити частково.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 5 листопада 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2015 року скасувати.

Провадження у справі відкрите в порядку адміністративного судочинства закрити.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду з позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: