Ухвала суду № 62133438, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/38477/15

Колегії суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Маринчак Н.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2015 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р.

у справі № 805/1824/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євротрансоіл»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Євротрансоіл» (далі - позивач, ТОВ ТД «Євротрансоіл») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Маріупольська ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Маріупольської ОДПІ від 22.04.2015 р. № 0000101501 форми «Р».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2015 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015р., позов задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Маріупольської ОДПІ від 22.04.20015 р. № 0000101501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 393 380 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 348 345 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідачем проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих ТОВ ТД «Євротрансоіл» у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2015 року, про що складено акт від 26 березня 2015 року № 8/03-19-15-01/39422689.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п. 7 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (далі - Порядок) та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2015 року у розмірі 1 393 380 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що позивачем 20 лютого 2015 року було подано декларацію з ПДВ за січень 2015 року та задекларовано податкові зобов'язання (рядок 9) у сумі 15 719 100 грн., податковий кредит (рядок 17) у сумі 13 989 249 грн., позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) у сумі 1 729 851 грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21) у сумі 1 393 380 грн., сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (рядки 25 та 25.1) у розмірі 336 471 грн., а також уточнюючий розрахунок до податкової декларації за грудень 2014 року, в якій виправлено, зокрема, наступні показники:

- рядок 19 (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) 1 393 380 грн.;

- рядок 20.2 (до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) 1 393 380 грн.

Значення графи 6 рядка 20.2 (різниця між первісно задекларованим показником цього рядка у декларації та виправленим показником цього ж рядка в уточнюючому розрахунку до декларації) склала 1 393 380 грн.

Позивачем рядок 20.2 декларації за грудень 2014 року, з урахуванням внесених уточнень у розмірі 1 393 380 грн. було перенесено до рядка 21.1 декларації за січень 2015 року, яка є наступним звітним (податковим) періодом за груднем 2014 року.

На думку відповідача, значення графи 6 мало бути відображено не в декларації з ПДВ за січень 2015 року, а у декларації з ПДВ за лютий 2015 року.

На підставі акта перевірки від 26 березня 2015 року № 8/03-19-15-01/39422689 відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2015 року № 0000101501 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 393 380 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 348 345 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позбавлення платника податків права на залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у січні 2015 року у зв'язку з вилученням у новій формі декларації з ПДВ рядка 21.1 є протиправним, оскільки положеннями пп. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку, в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то рiшення приймається на користь платника податкiв.

Оскільки суми ПДВ за січень 2015 року позивачеві не враховано в рахунок складу податкового кредиту поточного звітного періоду чи не відшкодовано, від'ємне значення ПДВ попереднього звітного (податкового) періоду слід вважати від'ємним значенням ПДВ поточного звітного (податкового) періоду.

Висновки відповідача про допущення позивачем помилок при заповненні декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, не знайшли свого підтвердження, оскільки до 30 січня 2015 року діяла стара редакція Порядку, якою було передбачено, що у разі виправлення показника рядка 20.2 декларації значення графи 6 такого рядка враховується при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано відповідний уточнюючий розрахунок.

Наступною редакцією Порядку, яка почала діяти з 30 січня 2015 року, затверджено нову форму податкової декларації з податку на додану вартість, в якій відсутній рядок 21.1 (значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового) періоду).

Оскільки у новій формі декларації передбачено декларування лише від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, позивачем, в декларації за січень 2015 року рядок 20.2 уточненого розрахунку, що був поданий також 20 лютого 2015 року, в сумі 1 393 380 грн. відображений як рядок 21.1 (значення рядка 20.2 декларації попереднього звітного (податкового).

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем пункту 7 розділу VІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 966, згідно якого у разі виправлення показника рядка 20.2 декларації значення графи 6 такого рядка враховується при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано відповідний уточнюючий розрахунок, то зазначений пункт втратив чинність з 30 січня 2015 року, у той час як уточнюючий розрахунок до податкової декларації за грудень 2014 року поданий позивачем 20 лютого 2015 року.

Не містить акт перевірки і алгоритму заповнення позивачем декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, який би був правильним з позиції відповідача.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції, як такими, що зроблені за повного встановлення обставин у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Доводи касаційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про порушення судами при прийнятті оспорюваних рішень норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.33.3 ст.33 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України).

Подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року здійснено 20.02.2015 р., тобто з дотриманням законодавчо встановлених строків для подання податкової декларації за звітний період, а саме за січень 2015 року, що спростовує висновки податкового органу що подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року відбулося у звітному періоді - лютий 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. статтями 160, 167, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2015 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2015 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.В. Приходько

Судді: І.О. Бухтіярова

Н.Є. Маринчак