Ухвала суду № 62133418, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/1261/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю,

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулася до суду із адміністративним позовом до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до якого просив суд скасувати рішення Виконавчого комітету Шабівської сільради Білгород-Дністровського р-ну Одеської області від 10.03.2015 року № 28/2015 «Про внесення змін та доповнень в рішення Виконкому № 118/2013, 26.09.2013 року «Про присвоєння адреси будівлям та спорудам ОСОБА_3.».

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2015 року позов задоволено та скасовано рішення Виконавчого комітету Шабівської сільради Білгород-Дністровського р-ну Одеської області від 10.03.2015 року № 28/2015 «Про внесення змін та доповнень в рішення Виконкому № 118/2013, 26.09.2013 року «Про присвоєння адреси будівлям та спорудам ОСОБА_3.».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення відмову у позові.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, рішенням виконавчого комітету Ради від 26.09.2013 року № 118/2013 про присвоєння адреси нерухомому майну (базі відпочинку) було присвоєно наступну адресу: "АДРЕСА_1".

Рішенням виконавчого комітету Ради від 10.03.2015 року № 28/2015 "Про внесення змін та доповнень в рішення Виконкому від 26.09.2013 року № 118/2013 "Про присвоєння адреси будівлям та спорудам ОСОБА_3." присвоєно об'єкту нерухомого майна, що складається з магазину літ. А, будинку відпочинку літ. А2, будинку відпочинку літ. Б2, будинку відпочинку літ В3, наступну адресу: АДРЕСА_1; залишено об'єкту нерухомого майна, що складається з будинку відпочинку літ. Б, адресу: АДРЕСА_1".

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Суд першої інстанції у цій справі мотивував своє рішення тим, що відповідно до п. 5 абз. 6 Рішення Конституційного суду України, у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 р., органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин " між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Після отримання рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради № 118/2013, від 26.09.2013 р. позивач виконав (реалізував) дію цього документа, звернувшись до Реєстраційної служби та зареєструвавши своє право власності на комплекс будівель та споруд (вищевказану базу відпочинку). Також позивач звертався до управління земельних ресурсів у м. Б-Дністровський з заявою про видачу кадастрових витягів на земельну ділянку на який розташоване її майно, за адресою: «АДРЕСА_1» та до багатьох інших державних організацій.

Таким чином, на підставі Рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради № 118/2013, від 26.09.2013 р. про присвоєння поштової адреси майну позивача - комплексу будівель та споруд (база відпочинку) виникли правові відносини, пов'язані з реалізацією її суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. У зв'язку з цим відповідач не мав права скасовувати це рішення та діяти всупереч вказівок рішення КСУ у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 р., та Закону України «Про місцеве самоврядування».

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції з огляду на те, що доводи позивача з приводу того, що рішення виконкому від 26.09.2013 року № 118/2013 "Про присвоєння адреси будівлям та спорудам ОСОБА_3." було реалізоване позивачем, тому не може бути скасоване у відповідності з Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009, є необґрунтованими, оскільки зазначене рішення відповідача не передбачає виконання (реалізацію) позивачем та не спонукає останнього до інших дій, а лише присвоює адресу нерухомому майну, яке вже належало позивачці на праві власності.

Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про відмову у позові з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 не обмежується висновком щодо неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Так, у резолютивній частині вказаного рішення Конституційний Суд України зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у цій справі необхідно з'ясувати, чи діяв відповідач при прийнятті оскарженого рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження:

1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту;

2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.

Згідно пункту 46 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради на її пленарних засіданнях належить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Аналіз положень статей 37, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дає колегії суддів Вищого адміністративного суду України підстави для висновку, що питання про присвоєння адреси відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Конституцією та законами України не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо внесення змін та доповнень до своїх рішень про присвоєння адреси будівлям та спорудам.

Таким чином, приймаючи рішення від 10.03.2015 року № 28/2015, відповідач діяв усупереч положень чинного законодавства України, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову.

Апеляційний суд помилково скасував законне рішення, що, згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 226 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2015 року у цій справі скасувати.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.07.2015 року залишити в силі.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: