Ухвала суду № 62133175, 11.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2016 року м. Київ К/800/29255/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року

у справі №810/6558/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмир» (надалі - ТОВ «Будмир»)

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - Броварська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ТОВ «Будмир» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 07.08.2014 року №0012351502 та від 07.08.2014 року №0012341502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської ОДПІ від 07.08.2014 року №0012351502 та від 07.08.2014 року №0012341502.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Будмир» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Броварською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Будмир» за квітень 2014 року, наслідки якої оформлено актом від 20.06.2014 року №344/10-06-15-02-09/36108226.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України з огляду на безпідставне формування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 17.03.2014 року №1, виписаної на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Белактріс», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а ТОВ «Будмир» при поданні додатка №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних») до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року не долучено первинних документів, що підтверджують факт отримання автономного виробничого комплексу для безтраншейного будівництва підземних комунікацій (комплексу горизонтально направленого буріння) від постачальника за договором від 10.03.2014 року №10/03.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 року №0012341502, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 889 788,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 року №0012351502, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106 556,25 грн., у тому числі 85 245,00 грн. за основним платежем та 21 311,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано первинних документів, які б засвідчували факт отримання ним виробничого комплексу, а також належних доказів оплати обладнання, у зв'язку з чим спірні акти індивідуальної дії прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

За правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Тобто, вказана норма Податкового кодексу України не зобов'язує платника податку додавати до заяви із скаргою на контрагента всі документи, складені за результатами проведеної господарської операції, а визначає можливість надання або копій документів, які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, або копій первинних документів.

А відтак, встановивши подання позивачем відповідної скарги на постачальника (додаток №8) до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року, до якої включено спірну суму податку на додану вартість у розмірі 975 033,44 грн., з копіями первинних документів: акта приймання-передачі обладнання від 17.03.2014 року, видаткової накладної від 17.03.2014 року №1, податкової накладної від 17.03.2014 року №1, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для зменшення задекларованого ТОВ «Будмир» податкового кредиту у розглядуваній ситуації.

При цьому Київським апеляційним адміністративним судом з'ясовано, що розрахунок за поставлене за договором від 10.03.2014 року №10/03 обладнання здійснено ТОВ «Будмир» шляхом видачі простого векселя серії АА №1394287, що засвідчується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі векселя від 20.03.2014 року.

За правилами статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Отже, суд першої інстанції безпідставно зазначив про неподання позивачем доказів на підтвердження проведення розрахунку за поставлений контрагентом виробничий комплекс.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено жодних доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені поданими ТОВ «Будмир» документами. Не поставлено відповідачем під сумнів і добросовісність позивача або його постачальника як платників податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення товариством розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, оцінюючі зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень Броварської ОДПІ від 07.08.2014 року №0012351502 та від 07.08.2014 року №0012341502.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун