Ухвала суду № 62133015, 13.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/27824/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Цвіркуна Ю.І.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Пристанського І.В.,

представника відповідача Макушинського М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду першої інстанції із позовом, в якому просила стягнути заборгованість перед бюджетом з розрахункових рахунків Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» (далі - відповідач ПрАТ «Київспецтранс») у розмірі 2555775 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: стягнути заборгованість перед бюджетом з розрахункових рахунків Приватного акціонерного товариства «Київспецтранс» у розмірі 2033975,00 грн. на р/р 34129999700008 одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що станом момент розгляду справи у суду першої інстанції року за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 2033975,00 грн. який визнано ПрАТ «Київспецтранс» і такий підлягає примусовому стягненню. В той же час, сума заборгованості у розмірі 521800 грн. добровільно сплачена відповідачем, що свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування в зазначеній частині, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що сплачена відповідачем сума коштів у розмірі 521800 грн. зарахована податковим органом в рахунок погашення податкових зобов'язань відповідача, що виникла у минулих періодах на підставі п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а тому така заборгованість є непогашеною та її необхідно стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві пред'явлено вимоги про стягнення з ПрАТ «Київспецтранс» 2555775,00 грн. податкового боргу, що виникли на підставі поданих платником податків податкових декларацій з податку на додану вартість за період січень, липень - жовтень 2014 року, а саме: - за січень 2014 року № 9008588293 від 19.02.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 578966,00 грн.; за липень 2014 року № 9048456468 від 20.08.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 593882,00 грн.; за серпень 2014 року № 9054365563 від 19.09.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 434033,00 грн.; - за вересень 2014 року № 9060090490 від 17.10.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 375 972,00 грн.; - за жовтень 2014 року № 9067749643 від 20.11.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 572922,00 грн.

Відповідачем здійснена часткова сплата заборгованості ПДВ, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями по розрахункових рахунках відповідача, зокрема: Реєстром відправлених документів з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року щодо сплати ПДВ за січень 2014 року на суму 330000,00 грн. та Реєстром відправлених документів з 01.08.2014 року по 21.08.2014 року щодо сплати ПДВ за липень 2014 року на суму 191800,00 грн.

В той же час, зазначені кошти, у загальному розмірі 521800 грн., зараховано позивачем в рахунок погашення податкового боргу відповідача за попередні періоди на підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як зазначалось вище, позивачем оскаржуться рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з розрахункових рахунків відповідача заборгованості у розмірі 521800 грн.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що сума заборгованості у розмірі 521800 грн. добровільно сплачена відповідачем, а тому така не підлягає примусовому стягненню.

Позивач неодноразово звертав увагу судів попередніх інстанцій на те, що зазначені кошти зараховано в рахунок погашення податкового боргу відповідача за попередні періоди на підставі п. 87.9 ст. 87 ПК України, а тому такі кошти не можуть бути зараховані як погашення самостійно визначених податкових зобов'язань по вищевказаним податковим деклараціям у зазначений період.

Відповідно до 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм матеріального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у разі наявності у платника податків безперервного податкового боргу та не погашення такого протягом встановленого законом чи судовим рішенням строку, податковий орган зобов'язаний зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати.

В той же час, для правильного вирішення даного спору в частині відмови у задоволенні позовних вимог, судовим інстанціям слід було перевірити наявність чи відсутність у відповідача безперервного податкового боргу за попередні періоди, на підставі чого такий виник, які кошти вже були сплачені відповідачем на погашення зазначеного боргу, чи є такий борг погашеним, які дії вчинялись щодо його примусового стягнення.

Також судовим інстанціям слід встановити на погашення яких податкових зобов'язань позивачем були зараховані вищевказані кошти у загальному розмірі 521800 грн., надати правову оцінку зазначеним обставинам.

У зв'язку з неповнотою встановлення судами попередніх інстанцій усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 826/20143/14 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 826/20143/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

Ю.І. Цвіркун

Повний текст виготовлено 17.10.2016 року.