Ухвала суду № 62132887, 19.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Київ К/800/23215/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року

у справі № 2а-1670/7439/12

за позовом Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія»

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Спільне підприємство «Полтавська газонафтова компанія» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2012 року № 0001162308 та № 0001172308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов був задоволений. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 19 листопада 2012 року № 0001162308 на суму 224460,00 грн. та від 19 листопада 2012 року № 0001172308 на суму 213771,25 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року і залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 січня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС провела позапланову виїзну перевірку СП «Полтавська газонафтова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Червона хвиля-плюс» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої був складений акт № 4085/22-6/20041662 від 16 листопада 2012 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги: пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 13810.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 179567,00 грн., в тому числі: за 1 квартал 2012 року - на 77018,00 грн., за півріччя 2012 року - на 179567,00 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 171017,00 грн., в тому числі: за лютий 2012 року - 73350,00 грн., за квітень 2012 року - 97667,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що СП «Полтавська газонафтова компанія» неправомірно включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у 1 кварталі 2012 року та у півріччі 2012 року вартість придбаних у ТОВ «Червона хвиля-плюс» (згідно договорів про надання консультаційних послуг від 04 жовтня 2011 року та від 10 листопада 2011 року) послуг, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту лютого, квітня 2012 року, оскільки: в ході проведення перевірки підприємством надано копії Збірника положень, інструкцій та правил підприємства, затвердженого генеральним директором 23 квітня 2012 року, а інструктивні документи, якими керувалось підприємство в роботі до 23 квітня 2012 року перевіряючим не надано, тоді як підприємство з моменту реєстрації проводило фінансово-господарську діяльність і не могло працювати без зазначених положень, інструкцій та правил, а оскільки в штаті підприємства є юристи, економісти та інші категорії спеціалістів, які повинні займатися розробкою положень, інструкцій та правил для функціонування та роботи підприємства, то доцільність отримання позивачем у ТОВ «Червона хвиля-плюс» аудиторських послуг взагалі відсутня. Також, в акті зазначено, що консультаційні послуги, пов'язані з введення в експлуатацію свердловини № 53 Машівського родовища, та консультаційні послуги, пов'язані з порядком відображення у «Розрахунковому балансі НАК «Нафтогаз України»» об'ємів вуглеводневої сировини, вироблених (отриманих) в процесі спільного виробництва, зазначені в акті приймання-передачі наданих послуг, виконаних робіт від 23 квітня 2012 року, не повинні відображатися в валових витратах СП «Полтавська газонафтова компанія», оскільки право на користування свердловинами №№ 52, 53, 205 Машівського родовища належать СД між ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз Україна» та ТОВ «ХАС» за договором про спільну діяльність. Разом з тим, на адресу податкового органу надійшов акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13 липня 2012 року № 540/22-8/31025093 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Червона хвиля-плюс» з ТОВ «Карбонові технології» за період з 01 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року» та акт від 03 серпня 2012 року № 661/22-317/31025093 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Червона хвиля-плюс» з щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01 квітня 2012 року по 30 квітня 2012 року», якими встановлено що у ТОВ «Червона хвиля-плюс» відсутні необхідні умови для досягнення економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; вказане товариство не знаходиться за юридичною адресою. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що виписані ТОВ «Червона хвиля-плюс» первинні бухгалтерські документи не дають позивача права на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

19 листопада 2012 року ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001162308, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, частиною 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила СП «Полтавська газонафтова компанія» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 224460,00 грн., у тому числі: 179568,00 грн. - за основним платежем, 44892,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

19 листопада 2012 року ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001162308, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, частиною 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила СП «Полтавська газонафтова компанія» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 213771,25,00 грн., у тому числі: 171017,00 грн. - за основним платежем, 42754,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, виходив з того, що акти виконаних робіт, надані позивачем до перевірки, не відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них не зазначено одиниці виміру господарської операції, акти не містять вартості окремих послуг, зазначених в переліку, що свідчить про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за наслідками операцій з ТОВ «Червона хвиля - плюс».

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відповідного податкового періоду вартість придбаного у ТОВ «Червона хвиля - плюс» товару, а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості, - до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44, абзацу 1 пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість стали господарські операції між СП «Полтавська газонафтова компанія» та ТОВ «Червона хвиля - плюс» з надання консультаційних послуг згідно договорів: від 04 жовтня 2011 року (щодо спільного виробництва вуглеводної сировини, видобутої зі свердловин №№ 52, 53, 205 Машівського родовища, що розташовані на Єлизаветівській ліцензійній площі (арк. справи 28 - 37)); від 10 листопада 2011 року (щодо комерційної діяльності, управління та бухгалтерського обліку підприємства, а саме: розроблення збірника положень, інструкцій та правил підприємства).

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з придбання СП «Полтавська газонафтова компанія» зазначених консультаційних послуг у ТОВ «Червона хвиля - плюс» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: актами приймання-передачі наданих послуг, виконаних робіт (арк. справи 49-54).

Відповідно до абзацу 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковість ведення бухгалтерський обліку підприємством. При цьому, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, облік, вимірювання та реєстрація господарських операцій, які відбуваються з майном підприємства та джерелами його утворення, проводиться підприємствами з метою одержання кількісного, якісного і вартісного їх відображення. Вимірювання полягає у відображенні обсягу господарської операції в певних одиницях.

Таким чином, під господарським обліком розуміють певну систему кількісного і вартісного відображення та якісної характеристики господарської діяльності з метою її контролю і управління.

Відповідно до статті 5 України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України.

Як встановлено підпунктом 1.1 пункту 1 договору від 04 жовтня 2011 року з надання консультаційних послуг, ТОВ «Червона хвиля - плюс» (виконавець) надає, а СП «Полтавська газонафтова компанія» (замовник) приймає консультаційні послуги, що стосуються спільного виробництва вуглеводної сировини, видобутої зі свердловин №№ 52, 53, 205 Машівського родовища, що розташовані на Єлизаветівській ліцензійній площі, за відповідним переліком послуг. Згідно з пунктом 3.2 цього договору сума договору складає 440100,00 грн. (податок на додану вартість 73350,00 грн.) (арк. справи 28-36).

В акті виконаних робіт відповідно до умов договору вказано виконання вказаних в договорі робіт за переліком, вказана вартість робіт, яка відповідає умовам договору та становить 440100,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 73350,00 грн. (арк. справи 37-38).

Також, підпунктом 1.1 пункту 1 договору від 10 листопада 2011 року, ТОВ «Червона хвиля - плюс» (виконавець) надає, а СП «Полтавська газонафтова компанія» (замовник) приймає консультаційні послуги, що стосуються комерційної діяльності, управління та бухгалтерського обліку підприємства, а саме: розроблення збірника положень, інструкцій та правил підприємства за переліком. Згідно з пунктом 3.2 цього договору сума договору складає 586000,00 грн. (податок на додану вартість 97666,67 грн.) (арк. справи 39-48).

В акті виконаних робіт відповідно до умов договору вказано виконання вказаних в договорі робіт за переліком, вказана вартість робіт, яка відповідає умовам договору та становить 586000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 97666,67 грн. (арк. справи 49-51).

Отже, у вказаних актах у відповідності до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено найменування видів консультативних послуг, що становить зміст та обсяг господарської операції, а також вартість послуг в розмірі 440100,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 73350,00 грн.) та в розмірі 586000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 97666,67 грн.) відповідно, що становить одиницю виміру господарської операції у грошовому вимірнику.

Також, судом апеляційної інстанції було встановлено, що необхідність отримання позивачем консультаційних послуг за договором від 04 жовтня 2011 року була зумовлена необхідністю належного виконання умов договору про спільне виробництво від 17 листопада 2011 року, укладеного між ТОВ фірма «ХАС» та СП «Полтавська газонафтова компанія», про спільне виробництво без створення юридичної особи на об'єктах - свердловинах №№52, 53, 205 Машівського родовища.

Крім іншого, на підтвердження реальності господарської операції за договором від 04 жовтня 2011 року з надання консультаційних послуг, та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивачем було надано договір про спільне виробництво від 17 листопада 2011 року, спеціальний дозвіл на користування надрами № 2627 від 19 листопада 2004 року, технічну угоду про умови виконання робіт на свердловинах №№ 52, 53, 205 Машівського родовища, план роботи на введення свердловини № 53 Машівського родовища в експлуатацію, договір про надання послуг по видобутку, збору, підготовці та транспортуванню вуглеводної сировини № 4/12 від 28 грудня 2011 року, акт приймання-передачі природного газу за договором № 4/12 (арк. справи 52-66, 77).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за договором від 10 листопада 2011 року з надання консультаційних послуг, що стосуються комерційної діяльності, управління та бухгалтерського обліку підприємства, а саме: розроблення збірника положень, інструкцій та правил підприємства, позивачем було надано Протокол зборів учасників СП «Полтавська газонафтова компанія» від 13 грудня 2011 року, яким було затверджено Положення про облікову політику підприємства, наказ №1/1 від 02 січня 2012 року, яким було введено в дію Положення про облікову політику підприємства, Збірник положень, інструкцій та правил підприємства, затвердженого генеральним директором 23 квітня 2012 року (арк. справи 134-160).

Крім іншого, колегія суддів вказує, що в силу положень пунктом 4.4 розділу 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України № 236 від 22 квітня 2011 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.Я. Олендер

______ Т.М. Шипуліна