Ухвала суду № 62132854, 18.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2016 р. м. Київ К/800/44251/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Загороднього А.Ф., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - Підприємство) звернулось з позовом до Кіровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі - ВДВС) в якому просило визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору у розмірі 1632,29 гривень у виконавчому провадженні № 42862406 (далі - спірна постанова).

В обґрунтування своїх вимог Підприємство посилалось на те, що спірна постанова відповідача не ґрунтується на вимогах закону, а тому просило про задоволення позову.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 лютого 2015 року позов задоволено та скасовано спірну постанову відповідача.

Оскаржуваною постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з відсутності підстав, заснованих на законі, для винесення відповідачем спірної постанови. При цьому, суд дійшов висновку, що вирішення даного спору належить здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

Проте, до такого висновку апеляційний суд дійшов в порушення норм процесуального права, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, спірна постанова винесена відповідачем в межах зведеного виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчих листів, виданих на примусове виконання рішень у цивільних справах, зокрема і судового рішення, ухваленого у справі № 180/3405/13-ц про стягнення солідарно з Підприємства та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди у розмірі 97450 гривень, стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_5 2550 гривень.

Так, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За змістом статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 384 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно з положеннями частини 1 статті 386 Цивільного процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За приписами частини 1 статті 387 Цивільного процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи за позовами сторін у виконавчому провадженні про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов судів загальної юрисдикції, ухвалених за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня і 1 грудня 2015 року, 7 червня 2016 року (справи № 21-278а15 і 21-3404а15, 21-5470а15 відповідно).

За правилами частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровсь?кого окружного адміністрати?вного суду від 4 лютого 2015 року і постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року скасувати, а провадження у справі закрити.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи належить здійснювати за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: А.Ф. Загородній

М.М. Заїка

М.І. Мойсюк