Ухвала суду № 62132824, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/44980/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Борисенко І.В., Бухтіярової І.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківський цегельний завод» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі №823/241/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківський цегельний завод» до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківський цегельний завод» до Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач 30.08.2013 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України та з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, який ухвалою від 08.10.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини другої статті 4, частини другої статті 11, частини другої статті 71, частини першої статті 86, статей 2, 7, 10, 49, 128, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Корсунь-Шевченківської міжрайонною державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківський цегельний завод» щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» у серпні-листопаді 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 28778,00грн.

За результатами перевірки Корсунь-Шевченківської міжрайонною державною податковою інспекцією складено акт від 16.10.2012 №130/2203/32278113 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2012 №0000152303.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

В процесі розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг», дійшли обґрунтованого висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на відсутність фактичного переміщення товарно-матеріальних цінностей, відсутність документів щодо транспортування контрагентом позивача придбаного вугілля та шламу антрацитового, зберігання та подальшої реалізації придбаного товару позивачем, первинні документи, складені за наслідком договору поставки не відповідають вимогам податкового законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» не займалося господарською діяльністю, а використовувалося з метою прикриття незаконної діяльності з мінімізації податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківський цегельний завод» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 у справі №823/241/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ І.В. Борисенко

___ І.О. Бухтіярова