Окрема думка судді № 62132671, 20.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

826/5522/15 Головуючий у 1-й інстанції Келеберда В. І.

Суддя-доповідач Губська О.А.

ОКРЕМА ДУМКА

20 жовтня 2016 року м. Київ

Судді Київського апеляційного адміністративного суду Беспалова Олександра Олександровича щодо ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 р., винесеної за результатами розгляду апеляційної скарги Державної авіаційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Аерофлот-російські авіалінії» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування постанови.

20.10.2016 р. ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2016 року, якою задоволено позов ВАТ «Аерофлот-російські авіалінії». Визнано протиправною та скасовано постанову Державної авіаційної служби України від 27.02.2015 р. № 3050 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації.

Вважаю, що у даній справі Київський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків в частині перегляду судового рішення суду першої інстанції, а суд першої інстанції в частині задоволення позову прийняв протиправне рішення, зважаючи на наступне.

Силові дії Російської Федерації, що тривають з 20 лютого 2014 року, є актами збройної агресії відповідно до пунктів «а», «b», «c», «d» та «g» статті 3 Резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року.

Державною авіаційною службою України згідно ст. 30 Повітряного кодексу України та п. 101 розділу VII Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 401, встановлено заборону на використання повітряного простору на період з 08 год. 00 хв. 27.06.2014 р. по 30.09.2014 р. 23 год. 59 хв. над півостровом Крим.

Знехтувавши встановленою забороною, позивач 27.07.2014 р. здійснив рейс AFL1823 без відповідного дозволу та подання заявки на використання повітряного простору України.

Такі дії, на моє особисте переконання, є посяганням на територіальну цілісність і недоторканність України.

В свою чергу, позивач - представник країни - агресора на території України розраховує на дотримання з боку судової влади принципу законності.

При ухваленні судового рішення колегією суддів було дотримано вказаний принцип шляхом застосування до спірних правовідносин статті 128 Повітряного кодексу України, згідно якої штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.

Однак, у відповідності до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Вважаю у справі, що розглядається, даний принцип пріоритетним з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

В той же час, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 р. № 1644-VII вони застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

В подальшому, Указом Президента України від 16.09.2015 р. введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно якого до ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії» застосовано санкції на такій підставі: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

Таким чином, факт загрози для цілісності України, а також життя та здоров'я її громадян з боку позивача є визнаним на загальнодержавному рівні.

З досліджених мною матеріалів справи, вбачається, що суть спору полягає у недотриманні суб'єктом країни - агресора правил перетину повітряного простору на території України, відтак, інтерес позивача, про захист якого він просить, вочевидь суперечить національним інтересам країни Україна та її громадянам.

Відтак, не маю права брати на себе відповідальність перед громадянами України за ухвалення рішення на користь позивача.

Щодо права на справедливий суд, визначений ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», хочу зазначити, що фундаментом справедливості є мораль.

Через військові дії іноземних формувань продовжує гинути безліч українського народу, зменшився потік інвестицій в державу, збільшився рівень безробіття, на захист територіальної цілісності витрачаються колосальні фінансові ресурси.

При цьому, уникнення позивачем відповідальності у вигляді сплати штрафу у розмірі 136000, 00 грн. в Державний бюджет України не є співрозмірним пропуску строку накладення відповідного стягнення відповідачем на 30 днів.

Підхід до вирішення справи судом першої інстанції таким чином має ознаки формального та не відповідає нормам моралі, а відтак, не є справедливим.

На моє переконання, дотримання принципу справедливості означає, передусім, дотримання балансу порушення та покарання.

Звільнення особи від відповідальності за діяння, яке вчинене нею з повним усвідомленням несення відповідальності після його вчинення, призводить до дисбалансу та спотворює принцип справедливості.

Підсумовуючи вищенаведене, хочу зазначити, що законодавець, на жаль, не вніс у Повітряний кодекс України відповідних змін, які б визначали спеціальне становище суб'єктів країни-агресора та були жорсткішими в порівнянні з відповідальністю інших суб'єктів.

В свою чергу, органи виконавчої влади, проявивши службову недбалість, що має бути окремо досліджена правоохоронними органами, не здійснили своєчасних дій на притягнення суб'єкта країни - агресора до відповідальності згідно існуючого законодавства.

Все це призвело до конфлікту принципу законності з принципом верховенства права у справі, що розглядається судами адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 КАС України, суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Користуючись таким правом, не погоджуюся з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року у зв'язку з недотриманням при її постановленні принципу верховенства права.

Суддя

Київського апеляційного адміністративного суду О. О. Беспалов