Ухвала суду № 62132590, 20.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12784/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І. А. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжої Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія з управління нерухомістю» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Перша інвестиційна компанія з управління нерухомістю» (далі - «ПІКУН») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія з управління нерухомістю» задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року скасовано, а справу № 826/12784/13-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року, за результатами якої складено відповідний акт № 701/1-23-3-33831040 від 20 вересня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, в результаті чого встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість на 7064133,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 17 листопада 2010 року № 0008172303/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10596199,00 грн., у тому числі 7064133,00 грн. - основний платіж, 3532066,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регламентувались приписами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі - Закон № 2181-III), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Приписами пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В частині визначення податкового зобов'язання позивачу по взаємовідносинам із ТОВ «Залізничний ринок» у розмірі 6685, 00 грн., колегія суддів встановила наступне.

Позивачем 15.11.2006 р. з ТОВ «Залізничний ринок» було укладено договір оренди № АП3-06, за умовами якого ТОВ «Залізничний ринок» передає, а ТОВ «ПІКУН» бере у тимчасове користування площі у нежитловому приміщенні для здійснення торгівельної чи іншої статутної діяльності за адресою: м. Київ, вул. Кудряшова, 1, загальною площею 2642, 10 м2 (а. с. 46 - 50 Т. 1).

За умовами п. 4.4 вказакного договору орендар, крім сплати орендної плати, повинен сплатити орендодавцю витрати на комунальні послуги (електроенергія, водопостачання, опалення, кондиціювання повітря тощо).

Таким чином, позивач, фактично, придбав у січні 2010 року у контрагента ТОВ «Залізничний ринок» орендні та комунальні послуги, що було оформлено податковими накладними від 31.01.2010 р. № 0800000514 на суму 30004, 00грн., від 31.01.2010 р. № 0800001506 на суму 8425, 26 грн. (а. с. 43 - 45 Т. 1).

В той же час, як вбачається колегією суддів з акту перевірки, підставою з боку податкового органу для донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, зазначеному у вказаних податкових накладних, стало виключно неподання ТОВ «Залізничний ринок» декларації за січень 2010 року (а. с. 16 Т. 1).

Натомість, при дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що відповідно до додатку № 5 до декларації з ПДВ за січень 2010 року, поданої ТОВ «Залізничний ринок» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва 22.02.2010 р., сума ПДВ в розмірі 6685,00 грн. була відображена в якості податкового зобов'язання покупця з індивідуальним податковим номером платника податку 338310426555 (а. с. 42 Т. 1).

Вказаний податковий номер належить позивачу, що підтверджується зазначенням про це в акті перевірки (а. с. 15 Т. 1).

Отримання вказаної декларації податковим органом підтверджується відміткою на супровідному листі (а. с. 36 Т. 1).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність визначення відповідачем податкових зобов'язань позивача через неподання його контрагентом податкової декларації.

В частині визначення податкового зобов'язання позивачу по взаємовідносинам із ТОВ «Мега Мол Інвест» у розмірі 5245152, 00 грн. колегія суддів встановила наступне.

Аналогічно, як і в попередньому випадку, податковий орган в акті перевірки засвідчив факт неподання вказаним контрагентом позивача декларацій з ПДВ за квітень та червень 2010 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року отримана податковим органом 22.11.2011 р. (спірна ППР винесена 17.11.2010 р.), в додатку 5 до якої відображено податкові зобов'язання позивача на суму 538470, 00 грн. (а. с. 72 Т. 1).

Також, 23.11.2011 р. податковим органом було прийнято уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у декларації за травень 2010 року, про що свідчить квитанція № 2 (а. с. 82 Т. 1).

Як вбачається з уточнюючої декларації, нею відкориговані показники рядка 1 «Операції на митній території україни, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів»: замість показника обсягів поставок (без ПДВ) та сум ПДВ у розмірі 0 грн., контрагент позивача відкоригував вказані показники наступним чином: обсяги поставок (без ПДВ) - 22579513, 00 грн., суми ПДВ - 4515903, 00 грн. (а. с. 83 Т. 1).

З додатку № 5 до уточнюючої декларації вбачається, що в уточнені показники був включений ПДВ по спірним взаємовідносинам з позивачем (а. с. 86 Т .1).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на момент винесення контролюючим органом спірного ППР (17.11.2010 р.) відомості акту перевірки про невідображення показників ПДВ у декларації за травень 2010 року ТОВ «Мега Мол Інвест» відображали реальний стан справи.

Аналогічно, згідно пояснювальної записки ТОВ «Мега Мол Інвест», отриманої податковим органом 22.07.2010 р. (а. с. 89 Т. 1), вказний контагент наддав податковому органу декларацію з ПДВ за червень 2010 року, в додатку 5 до якої відображено суму ПДВ по взаємовідносинам з позивачем у розмірі 841694, 11 грн. (а. с. 94 Т. 1).

Незважаючи на відсутність в матеріалах справи квитанції № 2 про прийняття вказаної декларації відповідачем, колегія суддів вважає достатнім підтвердженням отримання вказаної декларації 22.07.2010 р. згідно штампу відповідача.

В той же час, згідно правової позиції, висловленої у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14 законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Колегією суддів не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та колегією суддів не приймаються в якості підстави для її задоволення.

Щодо віднесення позивачем сум ПДВ у розмірі 1812296,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Імпульс Інвест Буд» колегією суддів встановлено наступне.

Позивачем з вказаним контрагентом було укладено договір № 24-06/2009 від 24.06.2009 року, відповідно до якого ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» (підрядник) по завданню замовника зобов'язувалася в порядку та на умовах, обумовлених в договорі, на свій ризик, своїми силами і засобами виконати ремонтні загальнобудівельні і спеціальні роботи на об'єктах: вул. Вербицького, 18, вул. Леся Курбаса, 6Г, вул. Дружби Народів, 6, вул. Героїв Дніпра, 31, Печерська площа, 1, вул. Гонгадзе, 20, Залізничне шоссе, 57, вул. Глушкова, 36, вул. Григоренка, 26 (а. с. 169 - 174 Т. 1).

Факт виконання робіт підтверджується: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за січень 2010 року на суму 3472470,00 грн.; актом № 0129/29 за січень 2010 року по формі КБ-2в від 29.01.2010 року, податковою накладною від 29.01.2010 р. № 129034; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за лютий 2010 р. на суму 3436020,00 грн.; актом № 0226/35 за лютий 2010 р. по формі КБ-2в від 26.02.2010 р., податковою накладною від 26.02.2010 р. № 226036; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 за березень 2010 р. на суму 3965286,00 грн.; актом № 0331/09 за березень 2010 р. по формі КБ-2в від 31.03.2010 р., податковою накладною від 31.03.2010 р. № 331042; податковими накладними від 26.02.2010 р. № 226036 на суму 3436020, 00 грн., від 29.01.2010 р. № 129034 на суму 3472470, 00 грн., від 31.03.2010 р. № 331042 на суму 3965286,00 грн.; копіями завірених банківських виписок.

Відповідно до бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (контрагенти)» станом на 15.10.2012 р. стан платника ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» (34655142) «припинено, ліквідовано (закрито)», скасовано державну реєстрацію № 12241170013030124 від 01.02.2011 року, знято з обліку рішенням податкового органу № Б29/265-10 від 24.01.2011 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в період з січня по березень 2010 року ТОВ «Будівельна компанія «Імпульс Інвест Буд» не мало дефектів в статусі платника податку.

Як вбачається з копій завірених банківських виписок (а. с. 135 - 147 Т. 2), позивачем в рахунок оплати послуг здійснено перерахування коштів на рахунок контрагента у розмірі 2000000, 00 грн.

Залишок зобов'язання у розмірі 8873776, 00 грн. забезпечено простими векселями Серії АА 0939348, 0939350 на суму 5662773, 00 грн. та 3211003, 00 грн. відповідно зі строком сплати 03.11.2013 р. (а. с. 148, 149 Т. 2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перша інвестиційна компанія з управління нерухомістю» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.