Постанова № 62132008, 26.09.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року

Справа № 808/1878/16

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Фесик А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна”

до Запорізької митниці ДФС

до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” (далі – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (далі – відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі – відповідач 2), в якому просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” надмірно сплачених платежів за ВМД № 112030000/2014/021185 від 26.11.2014 р. у розмірі 33 788,74 грн.;

- зобов’язати Запорізьку митницю ДФС прийняти висновок про повернення Публічному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” надмірно сплачених митних платежів за ВМД № 112030000/2014/021185 від 26.11.2014 р. у розмірі 33 788,74 грн. та надати цей висновок для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що за результатами судового оскарження, рішення митного органу про коригування митної вартості товару та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні скасовані, у зв’язку з чим після набрання законної сили рішенням суду, підприємство звернулось до відповідача з заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів у сумі 33788,74 грн., проте митний орган відмовив у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів із посиланням на те, що предметом позову по справі №808/2615/15 була вимога визнати протиправним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів за резервним методом та картку відмови в прийнятті митної декларації, рішення суду, яке вступило в законну силу, митницею виконано в повному обсязі, тому підстав для повернення надмірно сплаченого ввізного мита за МВД № 112030000/2014/021185 відсутні. Позивач вважає, що відмова Запорізької митниці ДФС є протиправною та суперечить приписам чинного законодавства України, оскільки всі вимоги Порядку №618 були позивачем виконані. Митний орган, посилаючись на Порядок №618, виконання якого є необхідним для повернення надмірно сплачених податків, відмовляє в поверненні надмірно сплачених митних платежів, аргументуючи тим, що до заяви не додано документів, які б підтверджували надмірну сплату митних платежів до бюджету, що на думку позивача є безпідставним, оскільки до заяви було додано копії платіжних доручень. Надати докази сплати саме надмірної суми митних платежів до бюджету є неможливим, оскільки вона формується шляхом віднімання суми, яка б підлягала сплаті у разі оформлення ВМД за першим методом від суми, яку було сплачено за шостим методом визначення митної вартості. Ураховуючи викладене, вважає, що скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару без відшкодування декларанту матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює порушених прав позивача. Крім того, кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати, та лише у зв’язку з відсутністю відповідного механізму у законодавстві, позивач не може реалізувати своє право на повернення цих коштів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та надав додаткові усні пояснення, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті представник відповідача адміністративний позов не визнав із підстав, наведених у письмових запереченнях від 02.07.2016 №1405/92/08-70-10. Вказує на те, що позивачем документів, які б підтверджували помилкову та/або надмірну сплату коштів до бюджету позивачем надано не було, що підтверджується матеріалами справи. За результатами розгляду справи №808/2615/15 прийнято постанову суду про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості й картки відмови в митному оформленні товарів. Зазначає, що рішення суду по справі митницею було виконане в повному обсязі, скасування рішень про коригування митної вартості не свідчить, що сплачені митні платежі є надмірно сплаченими і тому митна вартість не може бути визнана автоматично за першим методом. Крім того, вважає, що аналіз статей 8 та 55 Митного кодексу України дає підставі дійти висновку, що тільки орган доходів і зборів вповноважений вирішувати питання застосування методу застосування митної вартості товарів, а отже й питання визнання заявленої митної вартості чи її невизнання. Тобто, тільки після того, як митний орган прийме рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, з’являється надміру сплачена сума. Встановлена судами неправомірність рішення про коригування митної вартості митниці не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних та інших платежів у зазначеному ним розмірі. Пояснює, що після митного оформлення товару письмове рішення щодо визнання заявленої вартості товару Запорізька митниця ДФС не приймала. Крім того у позивача є податковий борг на суму 26622,17 грн. На підставі викладеного, вважає, що підстав для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів у розмірі 16137,47 грн. відсутні, дії відповідача є правомірними, а пред’явлений позов – безпідставний, тому просить у задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, проте надіслав до суду пояснення від 22.06.2016 №12-12/509-4402 (вх. № 19345), в яких зазначає, що з 22.01.2016 у процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру зарахованих до бюджету митних та інших платежів органи ДКС України керуються Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146. Вказує, що оскільки відповідного висновку про повернення позивачу помилково або надмірно сплаченого ввізного мита у сумі 33788,74 грн. від Запорізької митниці ДФС не надходило, тому підстави для перерахування коштів у ГУ ДКСУ у Запорізькій області відсутні. Просить суд врахувати при розгляді справи надані пояснення, а також розгляд справи проводити за відсутності представника ГУ ДКСУ у Запорізькій області.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” (ідентифікаційний код 00186536) зареєстровано як юридична особа 15.04.1994 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 №029409 та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.11.2014 для проведення митного оформлення ввезеного товару позивачем подана вантажна митна декларація № 112030000/2014/021050. У графі 43 зазначеної ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди. Митні платежі за даною ВМД повинні були становити ввізного мита — 87 268,99 грн. Ці дані підтверджені та відображені в гр. 47 "Нарахування мита та митних платежів декларації.

26.11.2014 митним органом безпідставно та з порушенням норм законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості №112030000/2014/000267/1 за резервним методом та у зв'язку з цим 26.11.2014 видано картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2014/00325 за поданою ВМД в якій зазначено вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення товару, а саме подання нової ВМД.

26.11.2014 позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030001/2014/021185, за якою платежі ввізного мита вже становили - 120 751,42грн.

Таким чином, за декларацією № 112030000/2014/021185 в результаті застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару переплата з ввізного мита склала 33 788,74 грн.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач 13.05.2015 звернувся з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті першочергово поданої ВМД.

12.08.2015 Постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 808/2615/15 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

09.12.2015 Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2015 в адміністративній справі № 808/2615/15 залишена без змін.

При винесені рішення про задоволення позовних вимог судом встановлено, що « у відповідача були відсутні жодні правові підстави для надсилання декларанту письмових вимог щодо подання додаткових документів, та достатність і достовірність поданих позивачем документів для митного оформлення товару за основним методом, отже оскаржувані рішення підлягають скасуванню».

Таким чином, скасувавши протиправне та незаконне рішення про коригування митної вартості та картки відмови митного органу в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, тим самим суд скасував підставу для надмірної сплати підприємством митних платежів, та, відповідно, підтвердив, що підприємство повинно було сплатити митні платежі саме за першим (основним) методом.

Таким чином, сплачені позивачем митні платежі за «новою» ВМД № 112030000/2014/021185 є надмірно сплаченими.

Повернення надміру сплачених податків і зборів /обов'язкових платежів здійснюється відповідно до діючого законодавства.

Керуючись нормами законодавства та враховуючи те, що вищезазначене Рішення та Картку відмови були скасовані у судовому порядку, 25.12.2015 листом № 171/1-580 Позивач на підставі «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (далі Порядок №618) звернувся до відповідача із Заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів: в сумі 33 788,74 грн. за ВМД № 112030000/2014/021185 від 26.11.2014.

29.12.2015 листом № 1543/11/08-70-25 митний орган відмовив у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів, зазначивши, що «Рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/2615/15 виконано в повному обсязі..», тому «підстави для повернення надмірно сплаченого ввізного мита за ВМД №112030000/2014/021185 відсутні.».

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неповернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів неправомірною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного та Податкового кодексів України, а також іншими законами України з питань оподаткування.

За правилами статті 289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів у разі ввезення товарів на митну територію України виникає з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Статтею 295 Митного кодексу України визначено, що митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України немає, але воно міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статися помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

У відповідності до статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За нормами статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України передбачає, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 Податкового кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618 (далі - Порядок №618).

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3 розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Спільним наказом Міністерства доходів і зборів України і Міністерства фінансів України №882/1188 від 30.12.2013 затверджено Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі – Порядок №882/1188).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №882/1188 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені.

Аналогічні за змістом приписи наведено у Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1146 від 15.12.2015, який є чинним з 22.01.2016.

З аналізу вказаних норм вбачається, що обов'язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви у довільній формі про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України із зазначенням шляху перерахування коштів.

Як було зазначено судом, позивач подав таку заяву у грудні 2015 року, однак листом від 14.08.2015 № 846/11 Запорізька митниця ДФС відмовила позивачу у поверненні сплачених грошових зобов'язань. В листі відповідач посилається на те, що митницею виконано в повному обсязі рішення суду по справі №808/2615/15, яке вступило в законну силу, а саме - скасовано рішення про коригування митної вартості № 112030000/2014/000267/1 та вважається скасованою картка відмови.

Але суд критично оцінює таке трактування, оскільки фактично митний орган вважає, що кошти, списані з рахунку декларанта під гарантійне зобов'язання взагалі поверненню не підлягають, навіть враховуючи встановлену протиправність рішення про коригування митної вартості товарів.

Зі змісту Порядку №618 вбачається, що підставою для відмови митним органом заявнику у поверненні надмірно сплачених митних платежів може бути або невідповідність поданих документів вимогам цього порядку, або відсутність переплати.

Суд звертає увагу на те, що позивач звернувся до митного органу із заявою про повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів, претензій щодо оформлення якої відповідачем висловлено не було, не зазначено і про наявність податкового боргу у такого підприємства.

Оскільки постановою суду від 12.08.2015 у справі №808/2615/15, яка набрала законної сили, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості та картки відмови у прийнятті першочергово поданої ВМД, то відповідно скасована підстава для сплати позивачем грошових коштів визначених митним органом.

Відтак, посилання митного органу на те, що постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2015 у справі №808/2615/15 не є підставою для повернення надмірно сплачених митних платежів відповідно до Порядку №618, суд вважає безпідставним. Оскільки платежі за МД № 112030000/2014/021185 ввізного мита склали 86962,68 грн., а також зарезервовано під гарантію ввізного мита 33788,74 грн., всього нараховано ввізного мита по митній декларації 120751,42 грн.

Крім того, згідно довідки, наданої Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління ДФС, станом на 21.09.2016 позивач не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС.

У зв'язку з цим та враховуючи, що позивач діяв згідно вимог законодавства, а підстави для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів є вичерпними і в даному випадку відсутні, суд вважає, що це свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови у поверненні позивачу з бюджету помилково та/або надмірно сплачених коштів.

Статтею 27 Митного кодексу України визначено, що якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

За таких умов, відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви повинен був підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів мав здійснити повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.

Згідно з пунктами 8 – 11 Порядку №1146 орган ДФС у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує: висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку; два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку; три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Контроль за прийняттям/передаванням висновків органи ДФС, місцеві фінансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

Орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань у визначеному законодавством порядку.

Із наведених вище правових норм вбачається, що законодавчою передумовою повернення коштів є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів. Таким чином, необхідною обставиною для повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, є факт ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Така позиція узгоджується з постановою Верховного суду України від 25.11.2014 у справі №21-207а14, в якій зазначено, що у разі якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення коштів та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Однак, Запорізькою митницею ДФС висновок не підготовлено, внаслідок чого не відбулося повернення позивачу надмірно сплачених коштів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У зв'язку з цим та враховуючи, що позивач діяв згідно вимог законодавства, а підстави для відмови у задоволенні його заяви про повернення коштів є вичерпними і в даному випадку відсутні, суд вважає, що оскільки відповідачем не було вжито передбачених законом дій щодо надання вищевказаного висновку, а лише надано письмову відповідь про відсутність підстав для повернення коштів з Державного бюджету України, в даному випадку мала місце відповідна протиправна бездіяльність суб’єкта владних повноважень щодо ненадання органу казначейської служби висновку про повернення із бюджету коштів.

За приписами статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зважаючи на те, що саме митний орган проводить перевірку наявності надмірно сплачених митних платежів, визначає їх розмір, складає та направляє до органу казначейства висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних платежів, суд вважає за необхідне зобов’язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” надмірно сплачених митних платежів за ВМД №112030000/2014/021185 від 26.11.2014 у розмірі 33788,74 грн. (тридцять три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки).

Зобов’язати Запорізьку митницю ДФС прийняти Висновок про повернення Публічному акціонерному товариству “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” надмірно сплачених митних платежів за ВМД № 112030000/2014/021185 від 26.11.2014 у розмірі 33788,74 грн. та надати Висновок для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім. А.М. Кузьміна” суму судового збору 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривен) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко