Ухвала суду № 62131851, 21.10.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 жовтня 2016 рокуСправа №804/704/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіВерба І.О.

суддівКононенко О.В., Сидоренко Д.В.

при секретарі судового засіданняЛитвин Ю.Ю.

за участю:

позивачаОСОБА_1

представника відповідача 1ОСОБА_2

представника відповідача 2ОСОБА_3

третьої особиОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба безпеки України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

4 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України, в якому просить, із урахуванням уточнень позову поданих 19 жовтня 2016 року:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Правління Пенсійного фонду України від 23.12.2015 року №902-О про звільнення ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська;

- виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу;

- зобовязати Міністерство юстиції України вилучити дані щодо ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року позовну заяву було залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків до 25 лютого 2016 року.

На виконання вказаної ухвали 22 лютого 2016 року позивач надав клопотання про поновлення строків подання позову.

Позивач у поданому клопотанні зазначив, що дізнався про своє звільнення 23 грудня 2015 року, що підтверджується записом до його трудової книжки, проте був позбавлений подати адміністративний позов у встановлений місячний строк, оскільки перебував на лікарняному у період 20 січня 2016 року по 3 лютого 2016 року, та одразу після хвороби 4 лютого 2016 року звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, встановленим частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої цієї статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, що дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності субєктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законодавством певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обовязків.

Вирішуючи питання щодо визнання поважними причин пропуску звернення до суду, суд виходить із принципів адміністративного судочинства та практики Європейського суду з прав людини.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обовязок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Безпосередньо доктрина обмежень на право доступу до суду була сформульована Судом у справі Ashingdane v. United Kingdom (1985), згідно якої такі обмеження, для того, щоб відповідати вимогам частини 1 статті 6 Конвенції мають:

- переслідувати правомірну мету, і

- не порушувати саму сутність права.

Як зазначено у пункті 36 рішення Суду у справі Golder United Kingdom, стаття 6 Конвенції містить право на суд, у якому право на доступ до суду, тобто право розпочати провадження в суді, становить лише один із його аспектів.

У рішенні Комісії за заявою №10475/83 Dyer v. United Kingdom, Decisions and Reports 39, pp. 246 66 at pp. 251 52).

Відповідні принципи Суд виклав таким чином:

а) Право на доступ до суду, гарантоване частиною 1 статті 6, не є абсолютним і може бути обмежене. Це дозволяє сама суть цього права, позаяк право на доступ до суду «за своєю природою вимагає регулювання державою - регулювання, що може різнитися залежно від часу та місця і відповідно до потреб і ресурсів суспільства та особи».

б) При встановленні таких обмежень Договірні держави користуються певною свободою розсуду, однак, остаточне вирішення того, чи було дотримано вимог Конвенції залишається за Судом. Він має впевнитися, що встановлені обмеження не порушують чи зменшують доступ, що залишився особі таким чином, що завдають шкоду самій суті права.

в) Більше того, обмеження не буде сумісним із частиною 1 статті 6, якщо воно не має правомірної мети і коли відсутнє пропорційне співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

Ці принципи визначають процес, що є невідємною частиною завдання Суду відповідно до Конвенції, визначення справедливої рівноваги між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту фундаментальних прав особи.

Судом встановлено, що позивач був звільнений з займаної посади наказом від 23 грудня 2015 року, отже місячний строк звернення сплинув 24 січня 2016 року, однак з підстав перебування на лікуванні у період з 20 січня 2016 року по 3 лютого 2016 року, що підтверджується листком непрацездатності, долученим до матеріалів справи, не мав можливості звернутись до суду із позовом. Позов поданий до суду 4 лютого 2016 року.

З огляду на викладені обставини у сукупності, враховуючи обовязок суду забезпечити доступ до правосуддя, як гарантоване Конституцією України право, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати поважними причини пропущення позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складений 21 жовтня 2016 року.

СуддіІ.О. Верба

ОСОБА_5

ОСОБА_6