Ухвала суду № 62129865, 11.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №1-кс/760/750/1516/16

760/2623/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Макуха А.А., при секретарі Річенко М.В., за участю детектива Плюшкіна А.Ю., розглянувши в судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження - детектива Національного бюро Першого підрозділу (відділу) Головного Підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Плюшкін А.Ю., погоджене із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Козачиною С.С. про арешт майна в рамках досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015051110000062 від 05.11.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.375, ч.3 ст.358, ч.1 ст.263 КПК України, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло зазначене клопотання, підтримуючи яке детектив зазначив, що детективом Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження, яке зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №42015051110000062 від 05.11.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.375, ч.3 ст.358, ч.1 ст.263 КПК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, - суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області, за пособництва ОСОБА_10 в період часу з 15.11.2015 по 16.12.2015 одержав від ОСОБА_4 неправомірну вигоду в розмірі 4000 доларів США за відповідно до наданої ОСОБА_3 влади винесення судових рішень - ухвали від 04.12.2015 про задоволення клопотання про зняття арешту з транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1 та ухвали від 16.12.2015 про відмову у задоволенні поданого 23.11.2015 прокуратурою м. Сєвєродонецьк Луганської області подання щодо вирішення питань, що виникають при виконанні вироку суду (в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України).

Крім того, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді судді Сєверодонецького міського суду Луганської області, з корисливих мотивів, постановив завідомо неправосудну ухвалу від 04.12.2015 про зняття арешту з транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1.

Крім того, ОСОБА_3 за попередньою змовою спільно з ОСОБА_10, з метою використання підробили офіційний документ - договір купівлі-продажу автомобіля, яким підтверджувався факт нібито продажу ОСОБА_4 та купівлю ОСОБА_5 автомобіля НОМЕР_1.

Крім того, ОСОБА_3, без передбаченого законом дозволу придбав та зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, пістолетні патрони, що належать до бойових припасів нарізної вогнепальної стрілецької зброї, в кількості 11 штук.

Матеріалами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 користується транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_2, який зареєстрований за ОСОБА_6, яка є тещею ОСОБА_3, однак фактично вказаний транспортний засіб перебуває у користуванні тільки ОСОБА_3, а ОСОБА_6 є тільки номінальним власником транспортного засобу.

Крім того, зазначений транспортний засіб ОСОБА_3, маючи можливість ним розпоряджатися, надавав у користування ОСОБА_10 для безпосередніх зустрічей з ОСОБА_4, що свідчить про те, що саме ОСОБА_3 є фактичним власником транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_2.

Вказаний факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та наданою ГВ БКОЗ УСБ України в Луганській області інформацією.

28.01.2016 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 375, ч. 3 ст. 358 та ч. 1 ст. 263 КК України.

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна та зі спеціальною конфіскацією, у зв'язку з чим з метою виконання завдань кримінального провадження та забезпечення можливої конфіскації майна чи спеціальної конфіскації виникла необхідність у накладені арешту на транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2, який перебуває у користуванні підозрюваного ОСОБА_3

Крім того, в ході досудового розслідування виникла необхідність у забороні користування та розпорядження вказаним транспортним засобом, оскільки Луганська область, на території якої здійснювалося користування транспортним засобом, знаходиться поряд з тимчасово окупованою територією України, яка контролюється представниками незаконних збройних формувань (на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» та Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 №254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької області та Луганської областей тимчасово окупованими територіями»), а також самим ОСОБА_3 неодноразово перетинався державний кордон України у напрямку Російської Федерації, а відсутність такої заборони може призвести до перетинання останнім лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України чи державного кордону України в напрямку Російської Федерації на вказаному транспортному засобі, тим самим його зникнення чи відчуження після перетину з метою недопущення його конфіскації.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено в ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Як зазначено в ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Тому, з огляду на положення ч.2 ст.167 та ч.2 ст.170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи відчуження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч.2 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому, згідно з ч.4 ст.170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Заслухавши пояснення детектива, вивчивши матеріали клопотання та кримінального провадження, враховуючи вимоги ч.2 ст.173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки детективом було доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.2 ст.375, ч.3 ст.358, ч.1 ст.263 України.

Крім того, детективом було доведено наявність достатніх підстав вважати, що автомобіль НОМЕР_2, відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України.

Враховуючи викладене, прихожу до висновку, що існує необхідність у накладенні арешту, а саме з метою виконання завдань кримінального провадження та забезпечення можливої конфіскації майна.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 159-166, 170, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_2, з забороною користуватися та розпоряджатися ним.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя А.А. Макуха