Ухвала суду № 62127789, 21.10.2016, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/201/16

Єдиний унікальний № 740/3390/15

У Х В А Л А

21 жовтня 2016 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Коваленка А.В. , за участі секретаря Гапоненко Л.М. розглянувши в відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015270180001064 та № 1216270180001434 по обвинуваченню :

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, , не працюючого, раніше судимого: 23.06.2011 Ніжинським міськрайонним судом за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна,на підставі ст..75 КК України звільнено від відбуваня покарання з випробувальним терміном 1рік 6 місяців; 20.01.2016 Ніжинським міськрайоним судом за ст..15 ч.3 ст.308 ч.2, ст..69 ч.1, ст..185 ч.2, ст..185 ч.3, ст..70 ч.1,ст..71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.3 ст.185,ст..395, ч. 1 ст. 296 КК України, -

сторони кримінального провадження: прокурор Сірик І.В., обвинувачений ОСОБА_1., захисник адвокат ОСОБА_2,

В С Т А Н В И В :

Кримінальні провадження №12015270180001064 та № 1216270180001434 по обвинуваченню ОСОБА_1 разом з обвинувальними актами надійшли до Прилуцького міськрайонного суду після визначення підсудності апеляційним судом Чернігівської області та призначено до підготовчого судового засідання.

Вище зазначені кримінальні провадження об»єднані в одне провадження ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 27 вересня 2016 року.

В судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, вважаючи, що по справі під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги, передбаченні ст.ст. 32, 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні. Крім того заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3, заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст..291 КПК, а саме в обвинувальному акті зазначено лише фактичні обставини встановлені прокурором та кваліфікація злочину, але відсутнє формулювання обвинувачення, що порушує право обвинуваченого на захист.

Обвинувачений заперечував проти продовження строку тримання під вартою, аргументуючи свої запереченя тим, що жодних доказів на підтвердження його винуватості в матеріалах справи немає.

Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та додатки до нього, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

У відповідності з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин справи, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно п. 13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Частиною 1 ст. 11 КК України встановлено, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене субєктом злочину.

Як вбачається з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового розслідування, щоб предявлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

З аналізу вказаних норм випливає, що обвинуваченому повинно бути предявлено конкретне обвинувачення, оскільки особа має право знати, в чому вона обвинувачується і вправі захищатися від предявленого обвинувачення, яке повинно бути викладене у обвинувальному акті.

Відсутність висунутого та сформульованого, відповідно до вимог КПК України обвинувачення, із врахуванням положень ст. 337 КПК України, унеможливлює ухвалення судового рішення судом першої інстанції.

Таким чином, формулюючи обвинувачення орган досудового розслідування зобовязаний був сформулювати твердження про вчинення злочину (кримінального правопорушення) ОСОБА_1, а це перш за все зазначити подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб) та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, форму вини, мотив та мету вчинення, проте вказаних вимог закону орган досудового розслідування не виконав.

А саме, виходячи із закріпленої у п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України послідовності викладу в обвинувальних актах необхідних відомостей, обвинувальні акти щодо ОСОБА_1 містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, однак взагалі не містить формулювання конкретного обвинувачення, лише зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, а також самовільного залишення місці проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду та у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю(хуліганство).

Саме на дані твердження і посилався прокурор в судовому засіданні зазначаючи, що це ї є формулювання обвинувачення.

Відповідно до вимог ст..374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред»явлено особі і визнане судом недоведеним, а у разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу,способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79).

Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті.

У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47).

Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Диспозицією статті 395 КК України передбачає відповідальність за самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Як вбачається з обвинувального акту в фактичних обставинах справи викладених в обвинувальному акті, які встановлені прокурором за ст..395 КК не зазначено в чому проявилося самовільне залишення особою місця проживання.

Сам факт залишення місця проживання обвинуваченим без встановлення заборони не свідчить про самовільне залишення обвинуваченим місця проживання.

В цілому діяння передбачена ст..395 КК України може проявлятися в наступних випадках: залишенні ним будинку(квартири) у час в який заборонено з них виходити; виїзду без дозволу міліції в особистих справах за межі району(міста), з якого йому заборонено виїжджати взагалі чи у певний час; виїзду за межі зазначеного району ( міста) у службових справах без повідомлення міліції, дані обставини і підлягають доказуванню .

В обвинувальному акті в фактичних обставинах справи лише констатовано про встановлення обвинуваченому адміністративного нагляду та взагалі не вбачається , які обмеження були встановлені обвинуваченому, що свідчить про відсутність конкретизації діянь обвинуваченого.

За таких обставин відсутність формулювання конкретного обвинувачення унеможливлює ухвалення судом вироку.

Вказаний недолік фактично унеможливлює здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення (твердження про вчинення особою діяння, передбаченого КК України, висунуте в порядку, передбаченому КПК України), і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів суперечить засадам кримінального провадження, визначеним ст. 7 КПК України, а тому є неприпустимим.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для усунення виявлених недоліків, які порушують право на захист обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних даних, які обгрунтовують підозру про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відсутність міцних соціальних завязків, неодноразова неявка на виклики до органу досудового розслідування та суду, те, що останній був у розшуку і переховуючись від досудового розслідування, раніше судимий, не має постійного джерела доходів, раніше вчиняв нові злочини, маючи непогашену судимість за попередні, які були підставою для обрання запобіжного заходу та які не перестали існувати, то суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не можуть бути взяті до уваги доводи обвинуваченого щодо відсутності доказів його вини , оскільки доказам наданим на підтвердження його вини буде надано оцінки підчас судового розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 291,314 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальні акти з додатками у кримінальних провадженнях № 12015270180001064 та № 1216270180001434 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.3 ст.185,ст..395, ч. 1 ст. 296 КК України - повернути прокурору Ніжинської місцевої прокуратури внаслідок невідповідності обвинувального акта вимогам ст..291 КПК України для їх усунення в розумні строки.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном до 16 грудня 2016 року.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя А.В.Коваленко