Рішення № 62127168, 20.10.2016, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/676/16-ц

Провадження № 2/515/1021/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м.Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Шевиріна А.О.,

за участю секретаря Чумаченко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

26 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на 1/2 частину будинку, розташованого по АДРЕСА_1, що залишився після смерті ОСОБА_3 В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, якому за життя на підставі договору дарування від 26 грудня 2003 року належала 1/2 частина будинку, розташованого за зазначеною адресою, при цьому інша половина об'єкту нерухомості належить відповідачу ОСОБА_2. Вказав також, що 10 серпня 2009 року батько вчинив на його користь заповідальне розпорядження, відповідно до якого усе своє майно, яким би воно не було і з чого б не складалося, заповів своєму синові ОСОБА_1 Зазначив, що при зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини отримав відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно у зв'язку з ненаданням оригіналу договору дарування на ім'я батька. Посилаючись на неможливість оформити спадкові права у позасудовому порядку, оскільки оригінал правовстановлюючого документа у нього відсутній, ОСОБА_1 вважав, що є підстави для визнання за ним права власності на 1/2 частину будинку, яка належала спадкодавцю за життя.

В судове засідання позивач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися. Подали заяву, в якій просили розглядати справу без їх участі та позов задовольнити. У судовому засіданні 17.06.2016 року ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у ньому. Представник позивача ОСОБА_4 надав пояснення, що ОСОБА_1 звертався до державних нотаріусів Болградської та Саратської районних державних нотаріальних контор, де знаходилася спадкова справа після ліквідації Татарбунарської районної державної нотаріальної контори, які відмовили позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність документів, необхідних для вчинення цієї нотаріальної дії. Також зазначив, що при посвідченні договору дарування від 26.12.2003 року, укладеного між ОСОБА_5 з одного боку та батьком позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - з іншого, розмір часток спадкодавця та відповідача не було визначено, що також унеможливлює для спадкоємця оформлення в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, навіть якби оригінал договору дарування був нотаріусу поданий.

Відповідач та її представник адвокат Дукін С.В., належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача подав заяву, в якій позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. В судовому засіданні 17.06.2016 року надав письмові пояснення, в яких зазначив, що нотаріусом було надано позивачу роз'яснення щодо необхідності надати правовстановлюючий документ, що за своїм змістом не є відмовою у вчиненні нотаріальної дії. Крім того, у нотаріуса є повноваження видати спадкоємцю за заповітом ОСОБА_1 дублікат договору дарування житлового будинку від 26.12.2003 року, за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прийняли в дар у спільну власність об'єкт нерухомості. Посилаючись на те, що позивач має можливість отримати у позасудовому порядку свідоцтво про право на спадщину за заповітом та зазначаючи, що спору між сторонами немає, вважав, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні письмові докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2003 року між ОСОБА_5 з одного боку та ОСОБА_3, ОСОБА_2 - з другого, укладено договір дарування, за яким ОСОБА_5 подарувала обдарованим житловий будинок з дворовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.147).

З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.05.2016 року №59523321 слідує, що право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по ? частці за кожним (а.с.а.с.38, 39).

Зі свідоцтва про шлюб від 20.10.2009 року серії НОМЕР_1, виданого повторно, вбачається, що 04 травня 2004 року укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, й після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на «ОСОБА_2» (а.с.66).

Зі свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 20.04.1982 року слідує, що ОСОБА_3 є батьком позивача ОСОБА_1 (а.с.52).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується

свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим 18.09.2009 року повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області, актовий запис №111 (а.с.8).

Судом також встановлено, що 24 листопада 2004 року ОСОБА_3 вчинив заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Гайдаржи А.А. та зареєстрований в реєстрі за №5424, яким усе своє майно заповів відповідачу (а.с.а.с.63,64).

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2009 року ОСОБА_3 вчинив інший заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Татарбунарського районного нотаріального округу Гайдаржи А.А. та зареєстрований в реєстрі за №2819, яким усе своє майно заповів позивачу. Зазначений заповіт є останнім з вчинених ОСОБА_3, та спадкодавцем не скасовувався (а.с.9, 43, 44).

Матеріалами справи підтверджено, що 18 вересня 2009 року позивач звернувся до Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, на підставі якої заведено спадкову справу №313/2009 (а.с.а.с.46-71). 21 жовтня 2009 року з заявою про прийняття спадщини за заповітом до державного нотаріуса звернулася також і відповідач ОСОБА_2 (а.с.65).

З матеріалів спадкової справи №313/2009, заведеної до майна ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що ОСОБА_2 зверталася з позовом до сина померлого ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, однак її позов ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.11.2011 року у справі №2-20/11 залишено без розгляду (а.с.70).

З листа-відповіді державного нотаріуса Болградської державної нотаріальної контори Одеської області Станєвої В.Б. від 19.06.2013року №734/02-17, а також з постанови державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Колісника Д.Ю. від 14.07.2016року слідує, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1 через ненадання правовстановлюючого документу на це майно (а.с.а.с.7, 113).

Зі змісту листа Одеського державного нотаріального архіву від 06.10.2016 року №1386/01-20, адресованого Саратській районній державній нотаріальній конторі, вбачається, що серед переданих на державне зберігання документів Татарбунарської державної нотаріальної контори Одеської області дійсно міститься договір дарування, посвідчений Татарбунарською державною нотаріальною конторою 26.12.2013року за реєстровим №6973, де сторонами договору є ОСОБА_5 (даруватель) та ОСОБА_3, ОСОБА_2 (обдаровані), однак видати дублікат цього документу є можливим лише у разі його втрати чи зіпсування та за одночасним зверненням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.146).

Вирішуючи спір, що виник зі спадкових правовідносин, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, окрім іншого, визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК).

Спадкуванням, згідно зі ст.1216 Цивільного кодексу України, є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК).

Частиною 2 ст.1236 ЦК України визначено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно з частиною 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.3 ст.1247 ЦК України заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом зазначеного вище строку. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ч.1 ст.1273 ЦК).

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, які не заборонені законом.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Зазначене узгоджується з позицією, висловленою Пленумом Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 37 постанови №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав».

Як вбачається з матеріалів справи, право власності позивача як спадкоємця не визнається, а відтак підлягає захисту в судовому порядку.

З урахуванням того, що позивач, який є спадкоємцем за заповітом, позбавлений можливості оформити у позасудовому порядку спадкові права на частину спірного будинку, що належала ОСОБА_3, при цьому спадкодавець за життя набув право власності на це майно та зареєстрував його у встановленому порядку, беручи до уваги те, що позивач вчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і в подальшому від прийняття спадщини не відмовлявся, враховуючи, що заповіт ОСОБА_3, посвідчений 10.08.2009 року, є останнім з вчинених спадкодавцем та ним не скасовувався, недійсним в судовому порядку не визнавався, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом права власності на 1/2 частину житлового будинку, що залишилася після смерті батька.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність спору про право між сторонами, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що нотаріусами було двічі відмовлено позивачу в оформленні спадкових прав через неподання оригіналу договору дарування житлового будинку, укладеного зі сторони обдарованих його померлим батьком та відповідачем у справі.

ОСОБА_2 та її представником не спростовано належними та допустимим доказами доводи позивача про те, що відповідач не бажає добровільно передати йому оригінал правовстановлюючого документа, та не має наміру звертатися разом з ОСОБА_1 до архівної установи для отримання його дублікату, адже протягом розгляду даної цивільної справи у ОСОБА_2 було достатньо часу для вчинення таких дій.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.79 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що при подачі позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 551грн.20коп. (а.с.1). Докази на підтвердження понесення позивачем інших витрат в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551грн.20коп., підлягає стягненню з відповідача на його користь.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.3,10,11,14, 57-60, 64, 88, 158, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4, право власності на 1/2 частину будинку, розташованого по АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4, судовий збір у розмірі 551 (п'ятисот п'ятдесяти однієї) гривні 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Одеської області через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: