Рішення № 62126748, 20.10.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/2959/15-ц 20.10.2016 20.10.2016 20.10.2016

Провадження №22-ц/784/2087/16

Категорія 53 Головуючий у суді першої інстанції - Нікітін Д.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шаманської Н.О.,

суддів - Данилової О.О., Лівінського І.В.,

із секретарями судового засідання - Лівшенком І.В.,Лептугою С.С.,

за участю: позивача - ОСОБА_3 та іі представника - ОСОБА_4, представника відповідача - Костенюк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного підприємства «Манеор»

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016, ухваленого по цивільній справі за позовом

ОСОБА_3

до

приватного підприємства «Манеор»

(далі - ПП «Манеор»)

про захист порушених трудових прав,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2015 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ПП «Манеор» про захист порушених трудових прав.

Позивачка зазначала, що 1 липня 2013 р. була прийнята на роботу на ПП «Манеор» на посаду директора.

У червні 2014 р. вона звернулась до власника підприємства із заявою про розірвання трудових відносин та звільнення її з посади директора за згодою сторін на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

26 червня 2014 р. по акту прийому-передачі ОСОБА_3 здала, а ОСОБА_6 прийняла печатку, оригінали статутних, реєстраційних та інших документів підприємства, які знаходились у нею у зв'язку з виконанням посадових обов'язків.

Посилаючись на порушення вимог ст. 47 КЗпП, а саме: відсутність наказу про звільнення, невнесення запису про звільнення в трудову книжку, уточнивши позовні вимоги під час судового розгляду, позивачка просила зобов'язати ПП «Манеор» внести в трудову книжку запис про її звільнення, стягнути з відповідача на її користь 21 631 грн. 28 коп. середнього заробітку за весь час затримки видачі книжки, 3 000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ПП «Манеор» внести запис про звільнення позивача з 9 серпня 2016 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21 631 грн. 28 коп. середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки, 1500 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу. Розподілені судові витрати.

Ухвалою того ж суду від 15 серпня 2016 р. виправлено описки в рішенні суду.

В апеляційній скарзі ПП «Манеор», посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на підставі наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту вини власника підприємства в невидачі позивачці трудової книжки при звільненні.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 1 липня 2013 р. ОСОБА_3 було прийнято на роботу в ПП «Манеор» на посаду директора.

Відповідно до п. 6.2 Статуту ПП «Манеор» до виключної компетенції власника (засновника) підприємства відноситься питання призначення та звільнення директора підприємства.

24 червня 2014 року власником підприємства винесено рішення про звільнення від обов'язків директора підприємства ОСОБА_3 з дня державної реєстрації даних змін до відомостей, які містяться в ЄДР щодо керівника підприємства.

Звертаючись до суду, позивачка зазначала про те, що з вини власника підприємства до цього часу їй не видано трудову книжку з записом про звільнення.

Зі змісту ст. 47 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Порядок ведення трудових книжок працівників передбачений Інструкцією «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства соціального захисту населення України № 110 від 17 серпня 1993 р. ( далі - Інструкція).

Згідно цієї інструкції на підприємстві відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову ( п. 7.1 Інструкції).

Як пояснили сторони в засіданні судової колегії така книга обліку на підприємстві ПП «Манеор» не велась, оскільки на підприємстві працювало лише два працівника: директор та головний бухгалтер. При цьому позивачка підтвердила той факт, що трудова книжка знаходилась у неї та при прийнятті на роботу в ПП «Манеор» вона внесла до неї запис про прийняття на роботу.

Отже, доказів, які б безперечно свідчили про те, що на час звільнення ОСОБА_3 з ПП «Манеор» її трудова книжка була здана та зберігалась на підприємстві матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до Статуту ПП «Манеор» організація праці персоналу підприємства, кваліфікаційні вимоги, а також інші питання кадрової політики визначаються директором підприємства у відповідності з визначеними цим Статутом напрямками та принципами діяльності підприємства, а також законодавством України ( п. 6.5).

Таким чином, саме на директора підприємства було покладено обов'язок організації на підприємстві кадрової дисципліни.

Проте, як підтвердили сторони в судовому засіданні, документації з приводу прийняття трудових книжок, їх оформлення та збереження на підприємстві, не велось.

Яким чином позивачка здавала трудову книжку на підприємство, остання пояснити суду не змогла.

За такого, відсутні підстави вважати, що на час звільнення позивачки її трудова книжка знаходилась на підприємстві ПП «Манеор» та з вини саме підприємства їй вона не була видана.

Таким чином, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку внести запис про звільнення ОСОБА_3 з 9 серпня 2016 року та сплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції, не звернув належної уваги на зазначені обставини, що мають значення для справи, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

За такого, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову на підставі вищезазначених обставин.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Манеор» задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 р. скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного підприємства «Манеор» про захист порушених трудових прав відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньої до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.О. Шаманська

Судді О.О. Данилова

І.В. Лівінський